Застосування запобіжних заходів у контексті судової прецедентної практики та міжнародних стандартів правосуддя

Abstract

У статті аналізуються проблеми реформування інституту запобіжних заходів у кримінальному процесі з урахуванням прецедентного права. Стверджується, що фактичними підставами повідомлення про підозру є система належних до справи, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які поза розумним сумнівом вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи. Підтвердженням такого підходу є положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Вважаю, що є потреба в більш чіткому юридичному визначенні понять «обґрунтована підозра» та «підстави обрання запобіжних заходів», які варто визначати через концепт «наявність доказів, які об’єктивно пов’язують підозрюваного з певним злочином». Пропоную ч. 3 ст. 132 КПК України викласти так: «Запобіжні заходи в кримінальному провадженні можуть застосовуватися при доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення підозрюваною особою злочину чи іншого кримінального правопорушення, яким передбачується покарання у виді позбавлення волі. Під доведеністю поза розумним сумнівом підозри слід розуміти наявність системи доказів, які безсумнівно підтверджують наявність у підозрюваного складу злочину та відсутність обставин, які виключають його відповідальність, такої системи доказів, які відповідають вимогам допустимості та достовірності, виключають будь-яке інше розумне пояснення події». Реформування інституту запобіжних заходів має відбуватися із застосуванням загальновизнаних норм і принципів, викладених у міжнародних правових актах та прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України. При визначенні підстав запобіжних заходів необхідно користуватися стандартом доведеності поза розумним сумнівом, викладеним у судових прецедентах.В статье анализируются проблемы реформирования института мер пресечения в уголовном процессе с учетом прецедентного права. Утверждается, что фактическими основаниями сообщения о подозрении является система подлежащих делу, допустимых, достоверных и достаточных доказательств, которые вне разумного сомнения указывают на наличие состава преступления в деянии подозреваемого лица. Подтверждением такого подхода является положение Закона Украины «О порядке возмещения вреда, причиненного гражданину незаконными действиями органов дознания, досудебного следствия, прокуратуры и суда». Считаю, что есть потребность в более четком юридическом определении понятий «обоснованное подозрение» и «основания для избрания меры пресечения», которые следует определять через концепт «наличие доказательств, объективно связывающих подозреваемого с определенным преступлением». Предлагаю ч. 3 ст. 132 УПК Украины изложить так: «Меры пресечения в уголовном производстве могут применяться при доказанности вне разумного сомнения факта совершения подозреваемым лицом преступления или иного уголовного правонарушения, за которое предусматривается наказание в виде лишения свободы. Под доказанностью подозрения вне разумного сомнения следует понимать наличие системы доказательств, несомненно подтверждающих наличие у подозреваемого состава преступления и отсутствие обстоятельств, исключающих его ответственность, такой системы доказательств, которые отвечают требованиям допустимости и достоверности, исключают любое другое разумное объяснение события». Реформирование института мер пресечения должно происходить с применением общепризнанных норм и принципов, изложенных в международных правовых актах и ​​прецедентных решениях Европейского суда по правам человека, Верховного Суда Украины. При определении оснований мер пресечения необходимо пользоваться стандартом доказанности вне разумного сомнения, изложенным в судебных прецедентахThe article is analyses the problems of reforming the Institute of preventive Measures in criminal proceedings taking into account case law. It is alleged that the actual grounds for the notice of suspicion are the system of appropriate, admissible, reliable and sufficient evidence, which pose a reasonable doubt indicating the presence of a crime in the active suspect. The evidence of this approach is the provisions of the Law of Ukraine “On the procedure for compensation of damage inflicted to the citizens by unlawful actions of the agencies of inquiry, pre-trial investigation, prosecutor’s and court” believe that there is a need for a more clear legal determination. The concepts of “justified suspicion” and “grounds for electing a precautionary measure”, which should be determined through the concept of “the existence of evidence, which are objectively linked by a suspect with a certain оffense”. We offer part 3 of art. 132 The CPC of Ukraine is as follows: “Preventive measures in criminal proceedings can be applied to guilt out of reasonable doubt, the fact of committing a suspect of a crime or other criminal offence that is envisaged by the Punishment in the form of imprisonment. Under the provinces of reasonable doubt, a suspicion should be understood to have evidence system that undoubtedly confirms the presence of a suspected crime composition and the absence of circumstances that exclude his responsibility, such a system of evidence that Meet the requirements of admissibility and authenticity, exclude any other reasonable explanation of the event”. Reforming the Institute of preventive measures should take place using generally accepted norms and principles, outlined in international legal acts and precedent in decisions of the European Court of Human Rights and the Supreme Court of Ukraine. In determining, the basis of precautionary measures necessary to use the standard guilt out of the reasonable doubt laid down in court precedents.