Єдність етичних і естетичних смислів в аскетичній проповіді катарсису та мімезису

Abstract

Ретельне дослідження візантійської естетики аскетизму дозволяє зробити висновок про її органічний зв’язок із цариною теолого-етичних ідей. Яскраві приклади виявлення такого зв’язку ми зустрічаємо в аскетичному вченні про очищення (катарсис) єства людини та посильне наслідування (мімезис) нею властивостей Найвищого Єства. З точки зору візантійських проповідників духовного подвижництва, релігійно-містичні катарсис та мімезис є засобами ствердження в особистості істинної краси, ведуть її до преображення й уможливлюють споглядання Краси Абсолютної та спілкування з Нею. Через очищення й наслідування Бога людина відновлює природну красу свого єства – красу, замислену Найвищим Митцем. Врахування відповідних думок, висловлених свв. Василієм Великим, Григорієм Богословом, Григорієм Нісським, Ісааком Сиріном та іншими мислителями-аскетами Візантії, допомагає усвідомленню органічної єдності етичних та естетичних смислів у межах православної аскетики.Тщательное исследование византийской эстетики аскетизма позволяет сделать вывод о её закономерной связи со сферой теолого-этических идей. Яркие примеры проявления такой связи мы встречаем в аскетическом учении об очищении (катарсисе) человеческого естества и о посильном подражании (мимезисе) им свойствам Естества Высшего. С точки зрения византийских проповедников духовного подвижничества, религиозно-мистические катарсис и мимезис выступают способами утверждения в личности истинной красоты, ведут её к преображению, делают возможным созерцание Красоты Абсолютной и общение с Ней. Благодаря очищению и подражанию Богу человек восстанавливает естественную красоту своего «Я» – красоту, задуманную Высшим Художником. Принятие во внимание соответствующих мыслей, высказанных свв. Василием Великим, Григорием Богословом, Григорием Нисским, Исааком Сирином и другими теологами-аскетами Византии, помогает осознанию органического единства этических и эстетических смыслов в пределах православной аскетики.Thorough exploration of the Byzantine aesthetics of the asceticism makes possible a conclusion about the strong and quite natural connection, which exists between the ascetic aesthetics and ascetic ethics. This connection becomes obvious for scientists, who study the ascetic doctrine of purification (catharsis) of human nature (which must be purified from sin) and doctrine of imitation (mimesis) of God. According to Byzantine religious philosophers (for example, sts. Vasiliy, the Great, Grigoriy, the Theologian, Grigoriy, bishop of Niss, Isaak Sirin), due to these mystical catharsis and mimesis a person becomes able to renew true and natural beauty of his or her inner world and to enjoy Beauty of Absolute. Taking into consideration such theologian reflections helps us to understand the organic unity of ethical and aesthetical ideas in the Orthodox ascetic doctrine. On the one hand, ascetic aesthetics possesses amazing ethical character, on the other, – mystical and aesthetical character represents the obvious feature of ascetic ethics.