Організаційно-правові засади реалізації гарантій адвокатської діяльності

Abstract

Конституцією України на інститут адвокатури покладено одну з найважливіших функцій, яка має бути реалізована у правовій, демократичній, соціальній державі, – надання професійної правничої допомоги. Виконання зазначеної функції є можливим лише за наявності розвинутої системи гарантій адвокатської діяльності, запровадження дієвих механізмів їх реалізації, адже без останніх гарантії матимуть виключно декларативний характер.Дисертацію присвячено комплексному дослідженню організаційноправових засад реалізації гарантій адвокатської діяльності як сукупності основних ідей, на яких базується дія визначених законодавством механізмів забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.У національній правовій доктрині на теперішній час існують усталені підходи до розуміння змісту інституту гарантій, проте не сформовано цілісної концепції забезпечення реалізації гарантій адвокатської діяльності. Роль адвокатської діяльності у суспільному житті обумовлює необхідність розвитку правової науки у напрямі організаційно-правових засад реалізації гарантій адвокатської діяльності.Обґрунтовано, що організаційно-правові засади реалізації гарантій адвокатської діяльності – це сукупність основних ідей, на яких базується дія визначених законодавством механізмів забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.Визначено, що організаційно-правовими засадами реалізації гарантій адвокатської діяльності є: 1) законність; 2) рівність прав адвокатів; 3) обов'язковість (імперативність); 4) солідарність; 5) розподіл компетенції.Доведено, що організаційно-правові засади реалізації гарантій адвокатської діяльності покликані забезпечити досягнення балансу між призначенням гарантій адвокатської діяльності – правового захисту адвокатів, відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері, та результатом їх реалізації – отриманням професійної правничої допомоги кожним, хто її потребує.Охарактеризовано організаційно-правові засади реалізацій гарантій адвокатської діяльності як такі, що відображують правові приписи, які визначають правовий статус адвоката та особливості здійснення адвокатської діяльності, а також правові способи реалізації уповноваженими органами та особами покладених на них повноважень у сфері забезпечення гарантій адвокатської діяльності.Запропоновано визначення поняття «реалізація гарантій адвокатської діяльності» як сукупність механізмів, які передбачено державою або органами адвокатського самоврядування, що спрямовані на забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.Встановлено, що умовами, які необхідні для втілення у життя гарантій адвокатської діяльності є: 1) наявність якісної складової нормативноправових та інших правових актів (такими актами, перш за все, є Конституція України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики, рішення Ради адвокатів України та з'їзду адвокатів України); 2) наявність механізму забезпечення суворого додержання правових приписів щодо забезпечення гарантій реалізації адвокатської діяльності всіма державними та недержавними суб’єктами та невідворотності відповідальності за порушення гарантій адвокатської діяльності.У результаті проведеного дослідження визначено наступні ознаки гарантій адвокатської діяльності: 1) спрямованість на правовий захист суб'єкта з особливим правовим статусом - адвоката; 2) ефективність (гарантії діяльності повинні забезпечити адвокату реальне користування наданими законом правами); 3) соціальна обумовленість (гарантії адвокатської діяльності забезпечують реалізацію права на професійну правову допомогу, належний стан правозахисної сфери); 4) загальновизнаність (закріплюються в міжнародному та національному законодавстві); 4) універсальність (гарантії адвокатської діяльності реалізуються не лише всередині адвокатури, але й мають поширення її на інших суб’єктів правовідносин).Запропоновано класифікацію гарантій адвокатської діяльності:І. за суб'єктом, на якого розповсюджується дія гарантії, на ті, що стосуються: 1) адвоката; 2) членів сім’ї адвоката; 3) помічника адвоката; 4) стажиста адвоката; 5) особу, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням; 6) особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю;ІІ. за об'єктом дії гарантії на ті, що стосуються: 1) життя та здоров'я адвоката, членів сім’ї адвоката; 2) майна адвоката або членів його сім’ї; 3) честі, гідності та репутації адвоката; 4) професійних прав та професійних інтересів адвоката.Обґрунтовано, що обмеження гарантій адвокатської діяльності не повинно допускатися. При виключності події (до прикладу, запровадження воєнного стану, поширення гострих респіраторних хвороб, виникнення події непереборної сили) державою та органами адвокатського самоврядування, відповідно до їх повноважень, мають бути запроваджені заходи для реалізації передбачених законом гарантій адвокатської діяльності.Обґрунтовано тезу, що корпоративні механізми забезпечення реалізації гарантій адвокатської діяльності відіграють провідну роль в об'єднанні всіх адвокатів України в єдину професійну асоціацію. Їх дієвість та ефективність є однією з умов її створення та діяльності.За допомогою узагальнення рішень органів адвокатського самоврядування та судової практики визначено проблеми реалізації гарантій адвокатської діяльності, окреслено недоліки існуючої системи механізмів забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності та сформульовано авторські пропозиції щодо їх усунення.Встановлено відсутність єдиного підходу до систематизації випадків порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, що негативно впливає на: 1) прогнозування стану порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності; 2) висвітлення тенденцій, що відбуваються в сфері порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.Висловлено точку зору щодо необхідності розробки єдиного підходу до викладення звітів органів адвокатського самоврядування з питань порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності шляхом визначення структури звіту, способу викладення матеріалу та наведення статистичних показників.Запропоновано здійснення органами адвокатського самоврядування комплексних узагальнень за п’ять років з висвітленням тенденцій порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.Здійснено класифікацію порушення гарантій адвокатської діяльності: 1) залежно від суб’єкта: а) з боку особи зі спеціальним статусом (слідчого, судді, прокурора, члена органу адвокатського самоврядування, депутата місцевої ради і т.п.); б) порушення гарантій адвокатської діяльності з боку особи без спеціального статусу; 2) залежно від наслідків, до яких призвело порушення гарантій: а) незначне; б) грубе; 3) залежно від частоти порушення гарантій адвокатської діяльності: а) одноразове; б) повторне; в) систематичне.Визначено специфічні проблеми порушення гарантій адвокатської діяльності в умовах правового режиму воєнного стану в Україні: 1) ототожнення (ідентифікація) клієнта з адвокатом; 2) спроби притягнення адвокатів до відповідальності за надання правничої допомоги на тимчасово окупованих територіях; 3) тиск на адвокатів у зв'язку зі здійснення захисту у кримінальних провадженнях, які порушені за ознаками злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (насамперед, у справах, які розглядаються за відсутності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (іn absentia), злочинів проти основ національної безпеки України (ст.ст. 109, 110, 111, 111-1, 111-2, 113 та інші КК України); 4) нерівність підходу щодо вільного пересування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, та адвокатів, які не надають безоплатну вторинну правову допомогу.Визначено, що міжнародно-правові стандарти реалізації гарантій адвокатської діяльності - це частина загального масиву міжнародно-правових актів у сфері адвокатури, що врегульовують способи та механізми реалізації гарантій адвокатської діяльності, та мають на меті створення належних умов для надання адвокатами правничої допомоги.Надано характеристику міжнародно-правовим стандартам реалізації гарантій адвокатської діяльності, які: 1) є частиною міжнародно-правових стандартів організації та діяльності адвокатури; 2) містять у собі певну систему правових ідей та принципів, які стосуються забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності; 3) мають рекомендаційний характер, виступають орієнтиром у напрямку вдосконалення національного законодавства; 4) не охоплюються одним (єдиним) документом, який би містив всі положення щодо реалізації гарантій адвокатської діяльності.Обґрунтовано необхідність прийняття конвенції у сфері захисту прав адвокатів та дотримання гарантії адвокатської діяльності, положення якої мали б обов'язковий характер.Обґрунтовано необхідність поширення гарантій адвокатської діяльності, що стосуються життя та здоров’я, майна, честі та гідності адвоката, на помічника адвоката й стажиста адвоката, у зв'язку з виконанням ними доручень адвоката, пов'язаних з наданням правничої допомоги.Запропоновано внесення змін до законодавства про заборону на використання інформації, що становить адвокатську таємницю, в якості доказу у судовому процесі; про заборону особистого обшуку або особистого огляду адвоката при виконанні ним своїх професійних обов'язків, крім випадків, коли він затриманий на місці вчиненого ним злочину; про заборону вимагання будь-якого спеціального дозволу (крім ордера і посвідчення адвоката) або створення інших перешкод при здійсненні адвокатської діяльності); про свободу пересування адвоката з метою надання правничої допомоги, яка не може бути обмежена, крім випадків, передбачених законодавством; про забезпечення судами та органами кримінального переслідування приміщенням для виконання адвокатом професійних обов'язків в будівлі відповідних установ; положенням про те, що жоден орган публічної влади не може прямо або опосередковано впливати на зміст договору про надання правничої допомоги між адвокатом і клієнтом.Наукова концепція організаційно-правових засад реалізації гарантій адвокатської діяльності, яку сформульовано у результаті проведеного дослідження, може стати основою для вдосконалення законодавства та має практичне значення, оскільки авторські пропозиції спрямовані на підвищення ефективності реалізації гарантій адвокатської діяльності.