Щодо порівняльного аналізу договору морського перевезення вантажу та договору чартеру (фрахтування) за законодавством України

Abstract

У запропонованій статті визначається, що об’єктивні закономірності розвитку продуктивних сил сучасної епохи, прискорення науково-технічного прогресу у всіх сферах матеріального виробництва настійно вимагають подальшого зміцнення міжнародного економічного співробітництва, розширення торгових зв’язків між країнами світу. Вивчення договору фрахтування (чартеру) судна необхідне з погляду зору нормотворчої діяльності, спрямованої як на подальше вдосконалення норм радянського морського законодавства, так і на створення міжнародних угод, у яких із метою уніфікації морського права були би врегульовані певні відносини, що виникають на підставі чартеру. Акцентовано увагу на тому, що без дослідження умов фрахтування (чартеру) неможливі розробка і затвердження стандартних форм або проформ чартерів, кожна з яких становить систематизований виклад загальних умов перевезення вантажу певного виду або кількох видів на певному напрямку / напрямках. У ході порівняльного аналізу двох видів договорів морського перевезення і фрахтування (чартеру) було зроблено висновок про різну правову природу цих договорів. Договір фрахтування судна належить до групи договорів майнового найму. У частині надання послуг екіпажу при фрахтуванні, безсумнівно, договір чартеру виходить за рамки «чистої» оренди, однак, беручи до уваги основну мету договору (користування і володіння майном) і не враховуючи другорядну мету (послуги членів екіпажу судна), слід констатувати: договір фрахтування судна є схожим із договором оренди транспортних засобів. У статті визначається, що юридична природа договору морського перевезення загалом і чартеру як одного із його різновидів залишається в рамках договору перевезення. Предметом названих договорів є надання послуг особливого роду – послуг із переміщення вантажів, багажу, пошти, пасажирів у просторі. Відносини у сфері фрахтування морських суден регулюються угодою сторін і диспозитивними нормами національних законів, що з’явилися під впливом великої морської практики. За відсутності єдиної уніфікованої конвенції про морські перевезення регулювання таких відносин буде проходити стихійно із застосуванням стандартних проформ, які тією чи іншою мірою влаштовуватимуть сторони договору.The proposed article defines that the objective laws of development of the productive forces of the modern era, the acceleration of scientific and technological progress in all spheres of material production urgently require further strengthening of international economic cooperation, expansion of trade relations between countries. The study of the charter of a vessel is necessary in terms of rule-making activities aimed at further improving the rules of Soviet maritime law and the creation of international agreements, which in order to unify the law of the sea would regulate certain relations arising on the basis of charter. It is emphasized that without studying the conditions of chartering (charter) it is impossible to develop and approve standard forms or proformas of charters, each of which is a systematic presentation of the general conditions of transportation of this type or several types in a certain direction / directions. During the comparative analysis of two types of contracts of sea transportation and chartering (charter) the conclusion on different legal nature of these contracts was made. The contract of charter of the vessel belongs to group of contracts of property lease. In terms of providing crew services for chartering, of course, the charter agreement is beyond the scope of “net” lease. However, taking into account the main purpose of the contract (use and possession of property) and not taking into account the secondary purpose (services of ship’s crew members), it should be noted: the contract of chartering is similar to the lease of vehicles. The article defines that the legal nature of the contract of carriage in general and the charter as one of its varieties remains within the contract of carriage. The subject of these agreements is the provision of services of a special kind – services for the movement of goods, luggage, mail, passengers in space. Relations in the field of chartering of seagoing vessels are governed by the agreement of the parties and the dispositive norms of national laws that have emerged under the influence of extensive maritime practice. In the absence of a single unified convention on maritime transport, the regulation of these relations will take place spontaneously with the use of standard proforma, which to some extent will suit the parties to the contract.