Етичний вимір наративу

Abstract

У сучасному світі і в академічній літерітурі поняття «наратив» часто трактують не тільки я спосіб текстового оповідання, а також як спосіб людини бути, коли людина розуміє себе, іншого та світ. Розглядання етичності наративу за допомогою фундаментальної онтології, а саме в горизонті аналізу Dasein, буття людини структуровано часом і завжди-вже є співіснуванням (буття-з-іншим) і тому не може бути ціннісно нейтральним. З цього твердження виходить основна теза – наратив повинен мати етику, щоб бути. І одразу варто підкреслити, що етика не зводиться до поверхневого моразлізування, вона позначає змістовну нормативність саморозуміння, спільного буття, а також встановлює межі для самоопису.