Політико-правові засади функціонування нових медіа: світовий досвід та Україна

Abstract

У статті розглянуто особливості світового законодавчого досвіду у сфері правового регулювання онлайн-медіа. З’ясовано, що вирішення питання правового забезпечення діяльності засобів масової інформації ґрунтується, з одного боку, на створенні окремих спеціальних норм для регулювання діяльності електронних медіа, з іншого – без створення галузевих законодавчих актів щодо саморегуляції відносин в мережі Інтернет. Зазначено, що міжнародне правове регулювання медіа відбувається в рамках умовних «східної» та «західної» моделей. Перша відрізняється домінантним контролем держави над медіапростором, мінімізацією саморегулювання відносин учасниками інформаційної діяльності. Друга закріплює за державою право регулювати та встановлювати розумний баланс між нормативно-правовою базою й інструментами саморегуляції. У рамках західної моделі запропоновано розгляд двох підходів щодо законодавчо визначеного впливу держави на функціонування засобів масової інформації. У межах підходу «держава-модератор» констатується залежність медіа від змін політичного ландшафту, збільшення урядового контролю над інформаційним простором, застосування методів фінансового тиску, процеси олігархізації медіа, підвищення непрозорості медіавласності (Угорщина, Чехія, Польща, Сербія). Другий підхід «держава-гарант» закріплює рекомендаційний характер норм діяльності конвергентних медіа та мінімізує втручання держави (Німеччина, Франція, Сполучені Штати Америки). Визначено, що проблемним аспектом законодавства європейського медійного простору залишається відсутність у країнах-членах Європейського Союзу узгодженого та послідовного підходу до видалення нелегального контенту в діяльності нових медіа. У результаті розгляду чинного законодавства України засвідчено суперечливість правового забезпечення діяльності засобів масової інформації. Констатовано розгалуженість системи законів щодо діяльності засобів масової інформації, задекларовані наміри узгодити її із законодавством європейських країн відповідно до низки зобов’язань. Проте стверджується, що відсутність дієвих механізмів захисту національного медіапростору України та побудови інформаційного середовища, здатного протистояти загрозам інформаційній безпеці, пропаганді в соціальних медіа, актуалізує необхідність національного регулювання відносин в Інтернеті.В статье рассмотрены особенности мирового законодательного опыта в сфере правового регулирования онлайн-медиа. Выяснено, что решение вопроса правового обеспечения деятельности средств массовой информации основывается, с одной стороны, на создании отдельных специальных норм для регулирования деятельности электронных СМИ, с другой - без создания отраслевых законодательных актов по саморегуляции отношений в сети Интернет. Отмечено, что международное правовое регулирование медиа происходит в рамках условных «восточной» и «западной» моделей. Первая отличается доминантным контролем государства над медиапространством, минимизацией саморегулирования отношений участниками информационной деятельности. Вторая закрепляет за государством право регулировать и устанавливать разумный баланс между нормативно-правовой базой и инструментами саморегуляции. В рамках западной модели предложено рассмотрение двух подходов к законодательно определенного влияния государства на функционирование средств массовой информации. В рамках подхода «государство-модератор» констатируется зависимость медиа от изменений политического ландшафта, увеличения правительственного контроля над информационным пространством, применения методов финансового давления, процессов олигархизации медиа, повышения непрозрачности медиасобственности (Венгрия, Чехия, Польша, Сербия). Второй подход «государство-гарант» закрепляет рекомендательный характер норм деятельности конвергентных медиа и минимизирует вмешательство государства (Германия, Франция, Соединенные Штаты Америки). Определено, что проблемным аспектом законодательства европейского медийного пространства остается отсутствие в странах-членах Европейского Союза согласованного и последовательного подхода к удалению нелегального контента в деятельности новых медиа. В результате рассмотрения действующего законодательства Украины засвидетельствовано противоречивость правового обеспечения деятельности средств массовой информации. Констатирована разветвленность системы законов о деятельности средств массовой информации, задекларированы намерения согласовать ее с законодательством европейских стран в соответствии с рядом обязательств. Однако утверждается, что отсутствие действенных механизмов защиты национального медиапространства Украины и построения информационной среды, способного противостоять угрозам информационной безопасности, пропаганде в социальных медиа, актуализирует необходимость национального регулирования отношений в Интернете.The article considers the peculiarities of the world legislative experience in the field of online media legal regulation. It is found that the solution of the issue of mass media activity legal support is based, on the one hand, on creation of separate special norms for regulation of electronic media activity, on the other – without creation of branch legislative acts on self-regulation of relations on the Internet. It is noted that the international legal media regulation takes place within the framework of the conditional “eastern” and “western” models. The first is characterized by the dominant control of the state over the media space, minimization of self-regulation of relations by participants in information activities. The second enshrines the right of the state to regulate and establish a reasonable balance between the legal framework and the instruments of self-regulation. Within the framework of the western model it is proposed to consider two approaches to the legally defined influence of the state on the media functioning. The approach “moderator-state” states the dependence of the media on changes in the political landscape, increased government control over the information space, the use of financial pressure, the process of oligarchization of the media, increasing the opacity of media ownership (Hungary, Czech Republic, Poland, Serbia). The second approach “guarantor-state” enshrines the recommendatory nature of the rules of convergent media and minimizes state intervention (Germany, France, USA). It is identified that the lack of a coordinated and consistent approach to the removal of illegal content in the activities of new media in the EU member states remains a problematic aspect of the legislation of the European media space. As a result of consideration of the current legislation of Ukraine it is proved the contradiction of legal support of activity of mass media. It is stated the branching of the system of laws on mass media activity and declared intentions to bring it in line with the legislation of European countries in accordance with a number of obligations. However, it is argued that the lack of effective mechanisms to protect Ukraine’s national media space and build an information environment capable of countering threats to information security and social media propaganda highlights the need for national regulation of Internet relations.