eNUOLAIR

Репозитарій (відкритий електронний архів) Національного університету «Одеська юридична академія»

Ласкаво просимо до Електронного архіву Національного університету «Одеська юридична академія».
Архів містить електронні версії наукових публікацій та навчально-методичних розробок наукових співробітників, викладачів та аспірантів університету.
Проект реалізовано на базі програмного забезпечення DSpace© та підтримується Науковою бібліоте кою НУ «Одеська юридична академія».

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 5 з 17

Нові надходження

Муніципальна культура як основоположний та іманентний елемент становлення і формування статусу жителя-члена територіальної громади: до розуміння та усвідомлення феноменології
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Єфремова, Наталя Володимирівна; Єфремова, Н. В.; Ефремова, Наталья Владимировна; Yefremova, Natalia V.; Баймуратов, М. А.; Кофман, Б. Я.
Статтю присвячено дослідженню феноменології муніципальної культури як основоположного та іманентного елементу становлення і формування статусу жителя-члена територіальної громади в контексті її розуміння та усвідомлення. Доводиться, що становлення, розвиток та вдосконалення місцевого самоврядування в Україні, як демократичного та самоврядного інституту, у функціонуванні якого беруть безпосередню участь жителі-члени територіальних громад, безпосередньо пов’язане з феноменологією муніципальної культури та її важливої складової – муніципальної правової культури. Стверджується, що профільна феноменологія напряму є пов’язаною з виникненням, формуванням, існуванням, функціонуванням, розвитком і вдосконаленням низки інших феноменів (феноменологій) – муніципальної свідомості, муніципальної психології, муніципальних цінностей, а також їх правових форм – муніципальної правової свідомості, муніципальної правової психології, муніципальних правових цінностей. Саме феноменологія муніципальної культури та розвиток її правової форми детермінує і каталізує формування, прояв та процес реалізації, розвитку і вдосконалення муніципальних свобод та муніципальних прав людини, що запозичуються і трансформуються з арсеналу конституційних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, а також доповнюються новими, суто локальними правами і свободами, що обумовлені самоврядною суттю і мотиваційним змістом інституту локальної демократії. Зазначається, що важливим фактором формування муніципальної культури виступають низка факторів об’єктивної та суб’єктивної властивості, які свідчать і підтверджують, що системний комплекс муніципально-правових відносин, включаючи й муніципальні свободи і муніципальні права людини формуються, проявляються, функціонують і реалізуються: А) на локальному рівні соціуму (просторовий критерій), Б) в процесі формування, становлення, існування, функціонування і вдосконалення територіальної людської спільноти в процесі звершення кожним з її членів-жителів свого життєвого циклу (екзистенційно-спільнотний критерій), В) в історичній ретроспективі та історичній перспективі (темпоральний критерій), Г) в межах ТГ (макросуб’єктний критерій), Г’) в умовах місцевого самоврядування (самоврядно-статусний критерій), Д) в філософському стані повсякденності (функціонально-статусний критерій), Е) у вигляді конституційних прав і свобод людини (індивідуально-статусний критерій), що Є) виникають в процесі соціалізації людини, її груп та асоціацій (соціалізаційний критерій), Ж) через формування відповідних поведінкових настанов (атитюдів), включаючи й правові атитюди (поведінково-формуючий критерій), та З) їх наступну реалізацію у відповідних соціальних практиках, формах життєдіяльності (габітусах), включаючи й правові габітуси (діяльнісно-формуючий критерій), а також И) через реалізацію фертильною частиною населення своєї репродуктивної функції, що продовжує їх род та існування людської цивілізації (фертильно-репродуктивний критерій). Отже, наведені фактори мають безпосереднє і пряме відношення до формування феноменології муніципальної культури, що виступає не тільки логічним підсумком муніципальної діяльності людини, а й могутнім фактором, що супроводжує і забезпечує існування такої культури, робить її основоположним і іманентним в процесі існування, формування, розвитку і вдосконалення повсякденного муніципального життя людини. Ба більше, наголошується, що муніципальна культура є, по-перше, одним з видів загальної людської культури; по-друге, вона є її логічно-специфічним результатів, що виникає завдяки знаходженню людини, її груп та асоціацій в межах територіальної громади та в умовах місцевого самоврядування; по-третє, саме наведені характерологічні риси умов виникнення такої культури (локальний рівень соціуму, людина як член громади, комунікації людини на міжособистісному, груповому і колективному рівня, сфера самоорганізації для людини, її груп та асоціацій) є могутнім організаційним та організаційно-правовим стимулом, мотивацією та формою (формами) для формування, розвитку і вдосконалення профільної культури; по-четверте, зазвичай, муніципальну культуру уособлюють з міською культурою, що є результатом достатньо успішного існування міської локальної людської спільноти у її історичному існуванні і розвитку, що у підсумку призвело до формування феноменології державності; по-п’яте, профільну культуру вважають яскравим прикладом корпоративної культури, як культури спільноти, що володіє інтерсуб’єктивними властивостями. Аргументовано що, системоутворюючим фактором муніципальної культури виступає атитюдно-габітусна структура соціалізації людини, її груп та асоціацій, що здійснюється в межах локального соціуму (громади), в умовах місцевого самоврядування, в філософському стані повсякденності, та проявляється ззовні у вигляді появи, формування, функціонування, реалізації, розвитку та вдосконалення системного комплексу конституційних прав, свобод і обов’язків людини. Отже, муніципальна культура володіє системним та телеологічним впливом на процес формування статусу людини в місцевому самоврядуванні, включаючи її правову форму, та детермінуючи формування профільного муніципально-правового статусу людини, а також її груп та асоціацій.
Науково-педагогічна діяльність Всеволода Корнілійовича Дябла в період між 1940-1983 рр.
(Львів, 2024) Єфремова, Наталя Володимирівна; Єфремова, Н. В.; Ефремова, Наталья Владимировна; Yefremova, Natalia V.
Protest, Disorder and the Autonomy of Duties: A Criminological Framework for Assessing Public-Order Risk in Wartime Ukraine
(Elsevier, 2026-10-19) Туляков, Вячеслав Олексійович; Туляков, В. О.; Tuliakov, Viacheslav O.
This article examines the criminological dimensions of mass protest, disorder and political violence under conditions of war. Starting from the mass demonstrations that took place in France and other European states on 17 October 2026, it argues that mass protest as political expression, collective breaches of public order, and crime arising in the context of disorder are overlapping but non-identical phenomena. Recent European research on the 2023 French and 2024 British riots indicates that violence does not follow from grievance alone: it depends on institutional trust, policing tactics and perceived legitimacy. The article advances the concept of the autonomy of duties, the claim that a duty does not disappear together with the witness, and identifies a symmetrical error on the part of the state, which assumes that legality exists wherever its form is preserved (criminal non-law). It relies on the judgment of the European Court of Human Rights in Chernega and Others v. Ukraine (2019) to specify the state’s positive obligation to protect peaceful assemblies from violence, including violence by non-state actors. Applied to Ukraine, the analysis yields a four-variable model of public-order risk, supplemented by a victimological dimension of wartime victimization, a set of observable indicators, and cautions regarding hostile hybrid interference. The article concludes that the task of the state is to prevent lawful forms of participation from losing their meaning while ensuring accountability for specific crimes.
Синтагми сучасної юриспруденції: пролегомени правовї інноватики. Пам’яті проф. Ю. М. Оборотова (до 80-річчя від дня народж. д. ю. н., проф. Ю. М. Оборотова) : матер. Всеукр. наук.-практ. конф.( м. Одеса, 14 верес. 2026 р.)
(Одеса : НУ «ОЮА», 2026-09-14)
Матеріали конференції, вміщені у цьому збірнику, відображають прагнення представників української правничої науки осмислити методологічне значення наукової спадщини Ю. М. Оборотова та розглянути актуальні проблеми розвитку сучасної юриспруденції. У працях авторів досліджуються питання методології юридичної науки, традиційні та інноваційні напрями розвитку права, трансформація держави, зміна правової реальності під впливом глобалізаційних, інтеграційних, інформаційних і технологічних процесів. Окрему увагу приділено проблемам цифровізації права, ролі штучного інтелекту у трансформації юридичної діяльності, зміні форм правового регулювання, розвитку правової системи в умовах європейської інтеграції, а також переосмисленню фундаментальних категорій загальної теорії права та держави.
Міжнародні правові стандарти прав людини: до об’єктивації питання кодифікаційних робіт
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Єфремова, Наталя Володимирівна; Єфремова, Н. В.; Ефремова, Наталья Владимировна; Yefremova, Natalia V.; Баймуратов, М.О.; Кофман, Б.Я.; Baimuratov, Mikhailo O.; Kofman, Borys Ya.
Статтю присвячено виявленню, визначенню та дослідженню теоретико-праксеологічних чинників і тенденцій об’єктивізації проблематики кодифікаційних праць у сфері міжнародно-правових стандартів прав людини. Доведено, що питання прав і свобод людини і громадянина з моменту створення ООН у 1945 році є основоположним об’єктом співробітництва держав у сучасному міжнародному співтоваристві (див. Преамбулу до Статуту ООН 1945 року). Саме тому на рівні такого об’єднання сучасних держав, а також на регіональному та двосторонньому рівнях з метою деталізації та конкретизації обов’язкових зобов’язань держав у цій найважливішій сфері взаємодії створюється велика кількість багатосторонніх і двосторонніх міжнародних міждержавних договорів, які, по-перше, стосуються широкого кола суб'єктів (людей, жінок, дітей, інвалідів, віруючих, ув'язнених, військовослужбовців, військовополонених, людей похилого віку, пенсіонерів, спортсменів тощо), а по-друге, встановлюють обов'язкові зобов'язання своїх держав-членів (міжнародно-правові зобов'язання держав, зобов'язання держав за підписаними ними міжнародними договорами) щодо широкого кола прав (особисті, політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні), по-третє, у процесі їх реалізації в різноманітних умовах (мирний час, воєнний або воєнний стан, екологічні та техногенні катастрофи, інші надзвичайні умови існування та функціонування державності тощо). Зазначається, що в сучасному світі з моменту створення ООН захист і дотримання основних прав і свобод людини і громадянина перестали бути компетенцією конкретної країни, по-друге, саме в його межах створено потужний міжнародно-правовий масив договірно-правових документів щодо такого спеціалізованого захисту та захисту прав людини і громадянина / завдяки підвищеній стурбованості та увазі міжнародної спільноти до цих питань у різний час, авторитетні міжнародні організації, в тому числі ООН, прийняли близько 300 декларацій, конвенцій, хартій/ (визначальний джерело сучасного міжнародного порядку – авт.); по-третє, протягом тривалого часу вони є найважливішим завданням багатьох держав світового співтовариства щодо виконання ними міжнародно-правових зобов’язань, взятих у рамках підписаних ними міжнародних договорів, і виконання їх доручень у межах національної юрисдикції (обов’язковий фактор сучасного міжнародного порядку – авт.); по-четверте, існують чіткі міжнародно-правові механізми захисту, охорони та контролю за виконанням державами-учасницями міжнародного співтовариства міжнародно-правових зобов’язань у сфері прав і свобод людини і громадянина (технічно захищений фактор міжнародного захисту, захисту та контролю). сучасного міжнародного порядку – авт.); по-п’яте, вперше використано нормативно-технологічний феномен «міжнародно-правові стандарти прав і свобод людини і громадянина», який трансформувався у важливу, сучасну, ефективну феноменологію сучасного міжнародного права, засновану на відповідних міжнародноправових та національних механізмів імплементації міжнародно-договірного права та передбачає обов’язкове запозичення зазначених стандартів національним конституційним законодавством держав – відповідно або підписантів, або учасників, або сторін відповідних договірних міжнародно-правових актів (трансформаційно-імплементаційний фактор міжнар. захист, захист і контроль сучасного міжнародного порядку – авт.). Аргументовано, що, враховуючи особливу важливість і соціально-правову значущість міжнародно-правових стандартів прав і свобод людини і громадянина для формування та реалізації інституційно-організаційних і нормативно-обов’язкових орієнтирів сучасного міжнародного правопорядку, виходячи з того, що міжнародно-правові стандарти прав і свобод людини і громадянина враховують особливу важливість та соціально-правове значення. основоположних принципів міжнародного публічного права проблема їх кодифікації набуває значного значення.