Забезпечення Європейським судом з прав людини прямої дії норм Конвенції 1950 р.

Abstract

Стаття присвячена розгляду ставлення до діяльності суддів у про­цесі правозастосування, аналізу їх правотворчої функції. Необхід­ність ефективної дії норм конвенції 1950 р., в яких закріплено права людини і основоположні свободи, практично передбачає не тільки визнання їх природно-­правового характеру, а їх невідчужуваність й непорушність. йдеться про встановлення нових стандартів право­суддя при тлумаченні тих норм конвенції, які з огляду на специфіку юридичної природи прав людини не можуть бути сформульовані абсолютно чітко. Досить загальні положення конвенції 1950 р. в ре­зультаті інтерпретації їх Європейським судом з прав людини під час розгляду конкретних справ, забезпечують пряму дію норм, в яких закріплено права людини і основоположні свободи.

В статье рассматривается отношение к деятельности судей в процес­се правоприменения, анализа их правотворческой функции. Необхо­димость эффективного действия норм Конвенции 1950 г., в которых закреплены права человека и основные свободы, практически пред­полагает не только признание их естественно­правового характера, а их неотчуждаемость и нерушимость. речь идет об установлении новых стандартов правосудия при толковании тех норм Конвенции, с учетом специфики юридической природы прав человека, которые не могут быть сформулированы абсолютно четко. Достаточно общие положения конвенции 1950 г. в результате интерпретации их евро­пейским судом по правам человека при рассмотрении конкретных дел, обеспечивают прямое действие норм, в которых закреплены права человека и основные свободы.

The article is devoted attitude of judges in the enforcement analyze their law­making function. The need for effective action provisions of the Convention in 1950, which enshrined human rights and fundamental freedoms, practically involves not only the recognition of natural law, and their inalienability and inviolability. It’s about setting new standards of justice in the interpretation of the provisions of the Convention are given the specificity of the legal nature of human rights can not be defined clearly. Quite general provisions of the Convention in 1950 as a result of their interpretation by the European Court of human Rights during consideration of specific cases, providing direct effect framework in which enshrined human rights and fundamental freedoms.