Концепт інноваційних політичних технологій та особливості впровадження їх в Україні
Завантаження...
Дата
2021
Автори
Прохоренко, Аліна Марленівна
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі вивчення сутності, варіацій і механізмів застосування нових політичних технологій, які вимагають готовності громадян до сприйняття сучасних методів впливу. Ступінь готовності громадянського суспільства до змін та інновацій в сфері політики визначає загальний показник інноваційного розвитку держави.
Вибір теми дисертаційного дослідження був обумовлений тим, що у XXI столітті конкурентоспроможність держав безпосередньо залежить від «креативної» здатності до створення передового, раніше не існуючого, а нині затребуваного масовим споживачем продукту. Більш того, мова йде не тільки про впровадження нових технологій і нових виробництв, а й про досягнення фактично нових стандартів взаємодії політики, економіки та культури. Маркером впровадження різних інноваційних проектів в державі, багато в чому, є використання саме інноваційних політичних технологій.
Особливу складність в питаннях застосування політичних технологій представляє вплив державної політики на можливість діалогу і взаємодії різних секторів суспільства - підприємництва, науки і самого державного апарату. Політичний аспект проблеми державних інновацій полягає в широті їх можливостей і, одночасно, в необхідності існування деяких обмежень. Державний апарат, як важливе джерело інноваційного руху, володіючи ресурсами і впливом, повинен бути обмежений в реалізації інноваційних проектів реальною потребою в них і готовністю до них електоральної більшості. При цьому, інновації в процесі глобалізаційного розвитку обмежуються не тільки державою, а й наднаціональними структурами, які накладають зобов'язання на дії самої держави. У дослідженні зазначено, що найбільш значуща в політичному житті інновація пов'язана з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено, що особливо важлива політична технологія сьогодні - це політична комунікація в мережі Інтернет.
Поширення Інтернету впливає не тільки на створення нових політичних технологій комунікативного процесу, підвищуючи його ефективність, але і розширює можливості маніпулювання свідомістю громадян новими способами пропаганди. Все це значним чином трансформує взаємодію громадянського суспільства та держави.
При дослідженні природи впливу Інтернету на громадянське суспільство необхідно було знайти відповіді на такі базисні питання: Чим відрізняється Інтернет якісно від традиційних медійних форм політичної комунікації? Чи забезпечують закладені в ньому можливості покращення громадянського суспільства за допомогою ширшого доступу до інформації, вдосконалення комунікації між урядом та громадянами, а також завдяки більшій прозорості? А також чи становить Інтернет загрозу цілісності громадянського суспільства, у міру того, як частина людей відмовляється від традиційного досвіду політичної участі та починає переслідувати вузькі інтереси у просторі маленьких віртуальних майданчиків?
Дослідження ролі Інтернету у становленні громадянського суспільства є проблематичним з позицій використання традиційних наукових підходів з двох основних причин. По-перше, Інтернет змінюється так стрімко і активно, що надзвичайно складно відстежити варіації його змісту та напрямків розвитку, при цьому важливо передбачити, як саме він вплине на політичну поведінку та громадянське суспільство. Важливо розуміти, як включити Інтернет у дискусію про політику та суспільство і перетворити його в елемент, який сформований та обумовлений суспільними запитами. В роботі визначалось як функціонує Інтернет в сучасних політичних інститутах, змінюючи природу відносин між громадянами та політичними лідерами, ЗМІ, лідерами громадської думки (зокрема, блогерами) та інше. Існують різні оцінки Інтернету та його ролі у політиці, але фундаментальних досліджень цього феномену недостатньо, що і актуалізує обрану для дослідження тему.
Враховувати це, об’єктом наукового аналізу стали інноваційні політичні технології як явище сучасного політичного життя та їх роль в політичному процесі.
В якості предмета дослідження виступили специфіка, моделі та форми інноваційних технологій, що впроваджуються в сучасній політичній практиці України.
Відповідно до обраних об’єкта та предмета були сформульовані мета і завдання, вирішення яких обумовило наукову новизну дослідження та його теоретичне і практичне значення.
Метою дисертаційного дослідження було: виявити розвиваючий потенціал впровадження інноваційних політичних технологій в українську політику, обґрунтувати необхідність застосування політичних інновацій, з’ясувавши сильні та слабкі сторони цього процесу; дослідити зв'язок між впровадженням інноваційних політичних технологій і розвитком політичної культури, громадянського суспільства та системи управління в державі.
Для цього було вирішено ряд конкретних завдань: проаналізовано теоретико-методологічні основи формування та впровадження концепту інноваційних політичних технологій, розкрито сутність практичної реалізації стратегій інноваційного розвитку в Україні в рамках сучасних соціально-політичних реалій, через їх моделі та форми; досліджено особливості та можливості застосування Інтернет-технологій в українському політичному процесі і оцінені соціально-політичні ризики використання Інтернет-комунікацій у вирішенні політичних завдань щодо суспільної свідомості, функціонування влади та її комунікації з громадянським суспільством.
В процесі розв’язання окреслених завдань зроблені висновки, які і визначили рівень наукової новизни виконаного дослідження.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному: Вперше:
Визначений особливий вимір політичного життя, що можна називати «мережевою політикою», яка в цілому являє собою новий спосіб політичної комунікації, забезпечує можливість отримувати найбільшу зацікавленість у широких електоральних мас та дозволяє максимально оперативно зв'язуватися з інститутами громадянського суспільства, відповідати на їхні запити і відстежувати динаміку зміни громадської думки. Разом з тим, в рамках політичної Інтернет-комунікації можна проводити інформаційні атаки, чинити політичний вплив і маніпулювати громадською думкою, тож подвійний характер впливу треба враховувати. Але інтернет-комунікація виступає специфічним регулятором процесу прийняття політичних рішень, що є одним із засобів переходу до демократії прямої дії.
Було доведено, що ефективність політичних Інтернет-технологій в Україні визначається не так ступенем впливу на результат виборчих кампаній, як активізацією взаємодії влади та суспільства (доступністю політичної інформації, відкритістю прийняття рішень, скороченням матеріальних бюрократичних витрат).
Запропоновані варіанти протидії негативним, з позицій політичного впливу, факторам застосування інноваційних політичних технологій як: загрози і ризики кібертероризму, зниження цінності політичної інформації за рахунок «політичного спаму» і недобросовісних політичних кампаній тощо.
Сформульовані теоретичні рекомендації щодо створення результативних форм здійснення політичного процесу українськими політиками і політичними елітами за допомогою мережі Інтернет.
Систематизовані фактори впливу інноваційних технологій, в рамках інтернет-комунікацій, на сучасну політичну активність і розвиток інформаційного суспільства. Доведено, що інноваційні технології забезпечують прямий вплив не тільки на політичне життя суспільства в цілому, але і на конкретні процеси управління державою, формування виборчих та партійних систем тощо.
Уточнено та вдосконалено:
Визначення основних властивостей і тенденцій розвитку політичної інтернет-комунікації, механізму впливу цих комунікацій на дії політичних акторів;
Розуміння змісту і значення нових форм застосування інформаційних і комунікаційних технологій на базі мережі Інтернет для розширення демократичності політичних процесів, серед яких: електронне голосування, інтернет-петиції, нові форми опитувань громадської думки;
Визначено, що політичні технології, спрямовані на інтерактивний діалог та взаємодію політичної влади з громадянами, стають більш затребуваними в умовах трансформацій, детермінованих розвитком інформаційного суспільства;
Виділено критерії ефективності використання політичних Інтернет-технологій у процесі взаємодії «влада-суспільство», серед яких: доступність політичної інформації, відкритість прийняття рішень, дотримання принципу свободи слова, плюралізму думок; безперервність комунікації влади та суспільства, скорочення витрат на взаємодію владних структур з бізнесом, громадянами; реалізація діалогової форми комунікації та оперативного зворотнього зв'язку;
Окреслені параметри можливостей і перспектив розширення впливу політичної інтернет-комунікації на базі різноманітних теоретичних досліджень і аналізу практичних експериментів, які проводилися в різних державах з початку нового тисячоліття;
Уточнені термінологічні трактування ряду дефініцій, серед яких: «інноваційні політичні технології», «інтернет-політика», «кібертероризм» та інші.
Дістало подальшого розвитку:
Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду впровадження інноваційних політичних технологій, які спираються на функціонування мережі Інтернет;
Порівняння політичної інтернет-комунікації за ступенем впливу з традиційними ЗМІ та визначення ряду значних переваг нового формату політичної комунікації;
Характеристика механізмів, за допомогою яких політичні інтернет-комунікації включаються в процес боротьби політичних еліт за електоральний вибір, за доступ до високих державних посад;
Аналiз конкретних прикладів впровадження інтернет-комунікацій в сучасну українську політику і оцінка їх ефективності.
Все це надало роботі теоретичного та практичного значення, які полягають у комплексності підходу до визначення місця та ролі інноваційних політичних технологій в реалізації конкретної політики в умовах демократичного транзиту України, як в аспекті теоретичного обгрунтування так і в плані формулювання практичних рекомендацій щодо ефективності впровадження даних технологій. Теоретична та практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані висновки та результати прирощують знання з вивчення політичних технологій, зокрема, в рамках використання Інтернет в політичній комунікації та організації політичної діяльності.
Емпіричні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися в форматі виступів на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, а також на наукових семінарах, що організовувались кафедрою політичних теорій НУ «ОЮА» протягом 2017 – 2021 років.
Вибір теми дисертаційного дослідження був обумовлений тим, що у XXI столітті конкурентоспроможність держав безпосередньо залежить від «креативної» здатності до створення передового, раніше не існуючого, а нині затребуваного масовим споживачем продукту. Більш того, мова йде не тільки про впровадження нових технологій і нових виробництв, а й про досягнення фактично нових стандартів взаємодії політики, економіки та культури. Маркером впровадження різних інноваційних проектів в державі, багато в чому, є використання саме інноваційних політичних технологій.
Особливу складність в питаннях застосування політичних технологій представляє вплив державної політики на можливість діалогу і взаємодії різних секторів суспільства - підприємництва, науки і самого державного апарату. Політичний аспект проблеми державних інновацій полягає в широті їх можливостей і, одночасно, в необхідності існування деяких обмежень. Державний апарат, як важливе джерело інноваційного руху, володіючи ресурсами і впливом, повинен бути обмежений в реалізації інноваційних проектів реальною потребою в них і готовністю до них електоральної більшості. При цьому, інновації в процесі глобалізаційного розвитку обмежуються не тільки державою, а й наднаціональними структурами, які накладають зобов'язання на дії самої держави. У дослідженні зазначено, що найбільш значуща в політичному житті інновація пов'язана з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено, що особливо важлива політична технологія сьогодні - це політична комунікація в мережі Інтернет.
Поширення Інтернету впливає не тільки на створення нових політичних технологій комунікативного процесу, підвищуючи його ефективність, але і розширює можливості маніпулювання свідомістю громадян новими способами пропаганди. Все це значним чином трансформує взаємодію громадянського суспільства та держави.
При дослідженні природи впливу Інтернету на громадянське суспільство необхідно було знайти відповіді на такі базисні питання: Чим відрізняється Інтернет якісно від традиційних медійних форм політичної комунікації? Чи забезпечують закладені в ньому можливості покращення громадянського суспільства за допомогою ширшого доступу до інформації, вдосконалення комунікації між урядом та громадянами, а також завдяки більшій прозорості? А також чи становить Інтернет загрозу цілісності громадянського суспільства, у міру того, як частина людей відмовляється від традиційного досвіду політичної участі та починає переслідувати вузькі інтереси у просторі маленьких віртуальних майданчиків?
Дослідження ролі Інтернету у становленні громадянського суспільства є проблематичним з позицій використання традиційних наукових підходів з двох основних причин. По-перше, Інтернет змінюється так стрімко і активно, що надзвичайно складно відстежити варіації його змісту та напрямків розвитку, при цьому важливо передбачити, як саме він вплине на політичну поведінку та громадянське суспільство. Важливо розуміти, як включити Інтернет у дискусію про політику та суспільство і перетворити його в елемент, який сформований та обумовлений суспільними запитами. В роботі визначалось як функціонує Інтернет в сучасних політичних інститутах, змінюючи природу відносин між громадянами та політичними лідерами, ЗМІ, лідерами громадської думки (зокрема, блогерами) та інше. Існують різні оцінки Інтернету та його ролі у політиці, але фундаментальних досліджень цього феномену недостатньо, що і актуалізує обрану для дослідження тему.
Враховувати це, об’єктом наукового аналізу стали інноваційні політичні технології як явище сучасного політичного життя та їх роль в політичному процесі.
В якості предмета дослідження виступили специфіка, моделі та форми інноваційних технологій, що впроваджуються в сучасній політичній практиці України.
Відповідно до обраних об’єкта та предмета були сформульовані мета і завдання, вирішення яких обумовило наукову новизну дослідження та його теоретичне і практичне значення.
Метою дисертаційного дослідження було: виявити розвиваючий потенціал впровадження інноваційних політичних технологій в українську політику, обґрунтувати необхідність застосування політичних інновацій, з’ясувавши сильні та слабкі сторони цього процесу; дослідити зв'язок між впровадженням інноваційних політичних технологій і розвитком політичної культури, громадянського суспільства та системи управління в державі.
Для цього було вирішено ряд конкретних завдань: проаналізовано теоретико-методологічні основи формування та впровадження концепту інноваційних політичних технологій, розкрито сутність практичної реалізації стратегій інноваційного розвитку в Україні в рамках сучасних соціально-політичних реалій, через їх моделі та форми; досліджено особливості та можливості застосування Інтернет-технологій в українському політичному процесі і оцінені соціально-політичні ризики використання Інтернет-комунікацій у вирішенні політичних завдань щодо суспільної свідомості, функціонування влади та її комунікації з громадянським суспільством.
В процесі розв’язання окреслених завдань зроблені висновки, які і визначили рівень наукової новизни виконаного дослідження.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному: Вперше:
Визначений особливий вимір політичного життя, що можна називати «мережевою політикою», яка в цілому являє собою новий спосіб політичної комунікації, забезпечує можливість отримувати найбільшу зацікавленість у широких електоральних мас та дозволяє максимально оперативно зв'язуватися з інститутами громадянського суспільства, відповідати на їхні запити і відстежувати динаміку зміни громадської думки. Разом з тим, в рамках політичної Інтернет-комунікації можна проводити інформаційні атаки, чинити політичний вплив і маніпулювати громадською думкою, тож подвійний характер впливу треба враховувати. Але інтернет-комунікація виступає специфічним регулятором процесу прийняття політичних рішень, що є одним із засобів переходу до демократії прямої дії.
Було доведено, що ефективність політичних Інтернет-технологій в Україні визначається не так ступенем впливу на результат виборчих кампаній, як активізацією взаємодії влади та суспільства (доступністю політичної інформації, відкритістю прийняття рішень, скороченням матеріальних бюрократичних витрат).
Запропоновані варіанти протидії негативним, з позицій політичного впливу, факторам застосування інноваційних політичних технологій як: загрози і ризики кібертероризму, зниження цінності політичної інформації за рахунок «політичного спаму» і недобросовісних політичних кампаній тощо.
Сформульовані теоретичні рекомендації щодо створення результативних форм здійснення політичного процесу українськими політиками і політичними елітами за допомогою мережі Інтернет.
Систематизовані фактори впливу інноваційних технологій, в рамках інтернет-комунікацій, на сучасну політичну активність і розвиток інформаційного суспільства. Доведено, що інноваційні технології забезпечують прямий вплив не тільки на політичне життя суспільства в цілому, але і на конкретні процеси управління державою, формування виборчих та партійних систем тощо.
Уточнено та вдосконалено:
Визначення основних властивостей і тенденцій розвитку політичної інтернет-комунікації, механізму впливу цих комунікацій на дії політичних акторів;
Розуміння змісту і значення нових форм застосування інформаційних і комунікаційних технологій на базі мережі Інтернет для розширення демократичності політичних процесів, серед яких: електронне голосування, інтернет-петиції, нові форми опитувань громадської думки;
Визначено, що політичні технології, спрямовані на інтерактивний діалог та взаємодію політичної влади з громадянами, стають більш затребуваними в умовах трансформацій, детермінованих розвитком інформаційного суспільства;
Виділено критерії ефективності використання політичних Інтернет-технологій у процесі взаємодії «влада-суспільство», серед яких: доступність політичної інформації, відкритість прийняття рішень, дотримання принципу свободи слова, плюралізму думок; безперервність комунікації влади та суспільства, скорочення витрат на взаємодію владних структур з бізнесом, громадянами; реалізація діалогової форми комунікації та оперативного зворотнього зв'язку;
Окреслені параметри можливостей і перспектив розширення впливу політичної інтернет-комунікації на базі різноманітних теоретичних досліджень і аналізу практичних експериментів, які проводилися в різних державах з початку нового тисячоліття;
Уточнені термінологічні трактування ряду дефініцій, серед яких: «інноваційні політичні технології», «інтернет-політика», «кібертероризм» та інші.
Дістало подальшого розвитку:
Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду впровадження інноваційних політичних технологій, які спираються на функціонування мережі Інтернет;
Порівняння політичної інтернет-комунікації за ступенем впливу з традиційними ЗМІ та визначення ряду значних переваг нового формату політичної комунікації;
Характеристика механізмів, за допомогою яких політичні інтернет-комунікації включаються в процес боротьби політичних еліт за електоральний вибір, за доступ до високих державних посад;
Аналiз конкретних прикладів впровадження інтернет-комунікацій в сучасну українську політику і оцінка їх ефективності.
Все це надало роботі теоретичного та практичного значення, які полягають у комплексності підходу до визначення місця та ролі інноваційних політичних технологій в реалізації конкретної політики в умовах демократичного транзиту України, як в аспекті теоретичного обгрунтування так і в плані формулювання практичних рекомендацій щодо ефективності впровадження даних технологій. Теоретична та практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані висновки та результати прирощують знання з вивчення політичних технологій, зокрема, в рамках використання Інтернет в політичній комунікації та організації політичної діяльності.
Емпіричні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися в форматі виступів на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, а також на наукових семінарах, що організовувались кафедрою політичних теорій НУ «ОЮА» протягом 2017 – 2021 років.
Бібліографічний опис
Прохоренко А. М. Концепт інноваційних політичних технологій та особливості впровадження їх в Україні. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії, за спеціальністю 052 «Політичні науки». - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.
Ключові слова
Research Subject Categories::SOCIAL SCIENCES, інноваційні технології, інтернет-комунікація, інтернет-технології, політична комунікація, політичні технології, цифровізація, віртуальні політичні спільноти, мережева політика, політичне блогерство, innovative technologies, Internet communication, Internet technologies, political technologies, digitalization, virtual political communities, network policy, political blogging
Цитування
Прохоренко А. М. Концепт інноваційних політичних технологій та особливості впровадження їх в Україні. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії, за спеціальністю 052 «Політичні науки». - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.