9 - Аніліноакридини як протиракові препарати

Abstract

В огляді розглянуто інформацію про структури, синтез і біологічну активність похідних 9-аніліноакридина, високоактивних протипухлинних препаратів, вивчених за останнє десятиліття. Розглянуто взаємовідносини структура – властивість серед лідируючих сполук – 4’-(9-акридиніламіно)метансульфон-м-анізидина (м-AMСA) і 3- (9-акридиніламіно)-5-гідроксиметіланіліна (АГМА), їх механізм біологічної дії, націлений на інгібування потрійного комплексу ДНК – Топоізомераза II – Ліки та механізми деградації і виведення з організму цих препаратів. Серед нових похідних 9-аніліноакридина обговорені гібриди АГМА і агентів, афінних до малої борозенки ДНК, таких як дістаміцин А чи нетропсин. Передбачалося, що гібридні молекули, здатні інтеркаліруватися з ДНК за допомогою аніліноакридинового фрагмента і інгібувати топоізомеразу II, так само як і кон'югуватися в малу борозенку ДНК, виявлять підвищену у багато разів селективність і відповідну високу активність, а також будуть менш сприяти виникненню резистентності в ракових клітинах. Розглянуто біологічну активність ряду 5-(9-акридиніламіно)-о, м, п-толуїдинів і 5-(9-акридиніламіно) -о, м, п-анізидинів, які були синтезовані з метою дизайну молекули протиракового агента що має високу активність і низьку токсичність. Детально обговорені модифікація молекули 9- аніліноакридина за допомогою різноманітних замісників та / або лінкерів та синтез і цитотоксичність гібридних сполук на основі 9-аніліноакридина і азотистих іпритів, приєднаних до анілінових та /або акридинових фрагментів молекул.