Інститут медіації як альтернативний спосіб вирішення трудового спору

Abstract

У статті досліджено поняття медіації, перспективи розвитку цього інституту як альтернативного способу вирішення трудових спорів у сучасних умовах українського законодавства. Розглянуто історичний шлях виникнення медіації, її подальший розвиток у закордонних країнах. Розкрито дефініції поняття медіації, які поданні науковцями та зазначенні в інших нормативних актах нашої держави і держав зарубіжжя. Проведено аналіз доцільності вирішення трудових спорів за допомогою процедури медіації як нового альтернативного методу вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів, окреслено її переваги й ефективність, розглянуто моделі інституцій, які мають право здійснювати процедуру медіації в іноземних країнах, їхні підстави функціонування в цих державах. Досліджено порядок вибору інституції, яка здійснює медіацію, та порядок підбору і призначення особи, яка має право проводити процедуру медіації в закордонних країнах. Розглянуто, на яких засадах проводиться процедура медіації в нашій державі, школи, створені громадськими об’єднаннями, які готують фахівців для проведення процедури посередництва та примирення (медіація). У процесі проведеного дослідження розглянуто погляди вчених, які досліджують медіацію як альтернативний метод урегулювання спорів. Опрацьовано та досліджено нормативне та правове регулювання, функціонування зазначеного способу в іноземних країнах, досліджено нормативні акти, у яких уже закладено підґрунтя для функціонування інституту медіації в нашій країні. Розглянуто терміни та строки проведення процедури примирення в закордонних країнах. Наведено чинники дієвості інституту посередництва під час вирішення трудових спорів, доцільності запровадження медіації в нашій державі й ухвалення нормативного акта у вигляді закону, який не тільки б узаконив функціонування інституту медіації в різних сферах, а і забезпечив правове регулювання всім учасникам цього процесу, практика застосування якого була б на рівні судової.

This article examines the concept of mediation and the prospects for the development of this institution as an alternative way of resolving labor disputes in modern domestic Ukrainian law. The historical way of origin of mediation and its further development in foreign countries is considered. Definitions of definitions of the concept of mediation which are presented by scientists and specified in other regulations, both our state and the states of abroad are revealed. The expediency of resolving labor disputes through mediation as a new alternative method of resolving individual and collective labor disputes is analyzed, its advantages and effectiveness are outlined, models of institutions that have the right to conduct mediation in foreign countries and their grounds in these countries are considered. The procedure for selecting an institution that carries out mediation and the procedure for selecting and appointing a person who has the right to conduct and conduct a mediation procedure in foreign countries have been studied. It is considered on what basis the mediation procedure is carried out in our state, and schools established by public associations that train persons who conduct the mediation and conciliation procedure.The study examines the views of scholars and scholars involved in the study of mediation as an alternative method of dispute resolution. The normative and legal regulation and functioning of this method in foreign countries have been worked out and researched, and the normative acts in which the foundation has already been laid for the functioning of the mediation institution in our country have been studied. The terms and terms of the conciliation procedure in foreign countries are considered. The factors, the effectiveness of the institution of mediation in resolving labor disputes, the feasibility of mediation in our country and the adoption of a normative act in the form of a law that would not only legitimize the functioning of the institution of mediation in various fields, but also provide legal regulation to all participants. which would be at the judicial level.

В статье исследовано понятие медиации, перспективы развития этого института как альтернативного способа разрешения трудовых споров в современных условиях украинского законодательства. Рассмотрены исторический путь возникновения медиации, ее дальнейшее развитие в зарубежных странах. Раскрыто дефиниции понятия медиации, которые представлении учеными и указании в других нормативных актах нашего государства и государств зарубежья. Проведен анализ целесообразности разрешения трудовых споров с помощью процедуры медиации как нового альтернативного метода решения индивидуальных и коллективных трудовых споров, определены ее преимущества и эффективность, рассмотрены модели институтов, имеющих право осуществлять процедуру медиации в зарубежных странах, их основания функционирования в этих государствах. Исследована порядок выбора учреждения, осуществляющего медиации, и порядок подбора и назначения лица, имеющего право проводить процедуру медиации в зарубежных странах. Рассмотрены, на каких принципах проводится процедура медиации в нашей стране, школы, созданные общественными объединениями, которые готовят специалистов для проведения процедуры посредничества и примирения (медиации). В процессе проведенного исследования рассмотрены взгляды ученых, исследующих медиации как альтернативного метода урегулирования споров. Обработаны и исследованы нормативное и правовое регулирование, функционирования указанного способа в зарубежных странах, исследованы нормативные акты, в которых уже заложена основа для функционирования института медиации в нашей стране. Рассмотрены сроки и сроки проведения процедуры примирения в зарубежных странах. Приведены факторы действенности института посредничества при разрешении трудовых споров, целесообразности внедрения медиации в нашей стране и принятия нормативного акта в виде закона, который не только бы узаконил функционирования института медиации в различных сферах, а и обеспечил правовое регулирование всех участников этого процесса, практика применения которого была бы на уровне судебной.