Встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку цивільного судочинства: проблеми теорії і практики

Abstract

Дисертація є першим в українській науці цивільного процесуального права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку цивільного судочинства, виконаним на матеріалах оновленого цивільного процесуального законодавства України. У дисертації обґрунтовано єдиний концептуальний підхід до розуміння змісту поняття встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку цивільного судочинства як факти (обставини) реальної дійсності, з якими норма права пов’язує настання правових наслідків (виникнення, зміна або припинення правовідносин), які потребують встановленню, шляхом їх доведення у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження задля подальшої реалізації - правовідносин. Встановлено відмінність між поняттями «юридичні факти» та «встановлення фактів, що мають юридичне значення», зокрема, юридичні факти є підставою для виникнення правовідносин, а факти, що мають юридичне значення – це такі факти (обставини) реальної дійсності, з якими норма права пов’язує настання правових наслідків (виникнення, зміна або припинення правовідносин), що потребують судового встановлення їх правового існування (легалізації). На підставі проведеного всебічного аналізу законодавства, сучасних доктринальних положень та судової практики встановлено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно відносити виключно до цивільної юрисдикції, якщо вони підлягають розгляду в судовому порядку, не залежно від мети їх встановлення. Запропоновано справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що розглядаються у порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, поділити на такі види: факти, що мають юридичне значення, що виникають із сімейних правовідносин; факти, що мають юридичне значення, що виникають із цивільних та інших правовідносин; факти, що мають юридичне значення для реалізації соціальних прав та інтересів фізичних осіб; факти – акти цивільного стану (реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення); факти належності правовстановлюючих документів (належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті); факти, що мають юридичне значення, що пов’язані з воєнним конфліктом в Україні (факт народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України тощо). Аналізуючи процесуальний порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено відмінність таких справ від інших справ, що розглядаються у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві, яка полягає в тому, що суд, встановлюючи такий факт, компенсує помилки законодавця щодо порядку встановлення чи реєстрації юридичних фактів, або компенсує діяльність адміністративних органів, у разі коли реєстрація необхідного юридичного факту та видача документів про його реєстрацію стають неможливими з причин, що не залежить від дій адміністративних органів, або суд встановлює такий факт, якщо іншого порядку такого встановлення факту не передбачено. Крім того встановлення такого факту судом тягне за собою настання певних наслідків для заявника та заінтересованих осіб. Характеризуючи передумови та умови реалізації права на подання до суду заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку окремого провадження, запропоновано, додаткові спеціальні передумови та умови. А саме: до спеціальних передумов реалізації права на подання до суду заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження запропоновано віднести таку передумову як відсутність спору про право; до спеціальних умов права на звернення до суду (у контексті воєнного стану) запропоновано віднести: неможливість отримання офіційних документів через окупацію чи бойові дії; використання доказів, виданих окупаційними органами, допускається для підтвердження обставин, якщо вони мають належні реквізити; перевірка судом, чи дійсно населений пункт перебував у тимчасовій окупації або зоні бойових дій (на підставі урядових переліків). Обґрунтовано висновок про доцільність визначення територіальної підсудність у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення з іноземним елементом на законодавчому рівні, в залежності від категорії справ, що підлягає розгляду в окремому провадженні відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України. На підставі аналізу доктринальних досліджень, законодавства України та матеріалів судової практики запропоновано визначення територіальної підсудності справ за заявою іноземної особи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: пред’явлення такої заяви за місцем проживання або за останнім місцем проживання фізичної особи, громадянина України відповідно до якої встановлюється такий факт чи за місцем настання певної події чи дії. На підставі аналізу теоретичних розробок удосконалено поняття «заявник у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та поняття «заінтересована особа», а саме: заявником у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення – є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб та настання правових наслідків, що відповідно до норм законодавства, потребують встановлення у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження. Заінтересована особа є особою, яка вступає вже розпочатий процес за власною ініціативою або залучаються до участі у справі за ініціативою учасників справи чи суду, у разі коли рішення у справі може вплинути на її права, обов’язки чи повноваження, має юридичний інтерес у цій справі, що включає також професійний чи функціональний інтерес, який сприяє реалізації прав заявника та захисту її інтересів. Додатково аргументовано про необхідність встановлення механізму залучення заінтересованих осіб у справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення та уточнення обсягу прав та обов’язків заявника та заінтересованої особи у справах окремого провадження на законодавчому рівні. Зроблено висновок щодо необхідності здійснення розгляду справ про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду без виклику учасників справи, за наявними у справі матеріалами та за відсутністю клопотання учасників справи про інше. Додатково запропоновано у разі наявності клопотання учасників справи або за власної ініціативи суду, розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) заявника та заінтересованих осіб, якщо це необхідно для з’ясування обставин справи. Доведено доцільність доповнення ЦПК України положенням, яке б передбачало право використовувати судам як письмовий доказ документи, видані на тимчасово окупованих територіях незаконними органами або посадовими особами, якщо ці документи підтверджують факт народження чи смерті особи на цій території. Підтримано точку зору науковців та юристів-практиків, які зазначають про можливість виступу заявника та заінтересованої особи з промовами (заключним словом) по результату розгляду справи по суті у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження. Набув подальшого розвитку науковий підхід до визначення поняття рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення як судовий акт правосуддя, ухвалений судом у встановленому законом порядку, відповідно до якого закінчується судовий розгляд та вирішується заявлена вимога про встановлення фактів, що мають юридичне значення з метою захисту охоронюваних законом інтересів у порядку окремого провадження та який створює для осіб правові (юридичні) наслідки. З аналізу норм законодавства, встановлено певні особливості рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, що пов’язані з самою природою таких справ, а саме: в змісті рішення суду можуть відображатися не тільки докази, які були пред’явлені учасниками справи, а також і судом (ч. 2 ст. 294 ЦПК України); суд при ухвалені рішення не обмежений межами вимог заявника (ч. 3 ст. 294 ЦПК України); при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 294 ЦПК України); рішення суду не підлягають примусовому виконанню; рішення суду створює для заявника та заінтересованих осіб юридичні наслідки; більшість рішень суду підлягають державній реєстрації в органах ДРАЦС; рішення суду про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню тощо. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення норм чинного цивільного процесуального законодавства щодо процесуального порядку розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві.

Склад разової ради:

Голова ради – Голубєва Неллі Юріївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного, нотаріального та виконавчого процесу Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Андронов Ігор Володимирович, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного, нотаріального та виконавчого процесу Національного університету «Одеська юридична академія»; Стоянова Тетяна Анатоліївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного, нотаріального та виконавчого процесу Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Бобрик Володимир Іванович, д.ю.н., професор, виконуючий обов’язки заступника директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака, Національної академії правових наук України; Татулич Ірина Юріївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Захист відбудеться 26 січня 2026 року о 13:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а, Національний університет "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА