Формування суддівського корпусу в Україні: організаційно-правовий аспект

Abstract

Дисертація присвячена розробленню цілісної концепції організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу в Україні на основі теоретико-правового аналізу його засад, закономірностей та сучасного стану правового регулювання, а також виробленню науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та практики формування суддівського корпусу. Проведене дослідження обумовлене необхідністю вирішення актуальних проблем кадрового наповнення системи судоустрою, удосконалення процедур добору, оцінювання та призначення суддів у світлі виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань у сфері верховенства права. Уперше сформульовано концепцію організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу як цілісної системи взаємопов’язаних процедур, суб’єктів та правових засобів, спрямованих на забезпечення реалізації завдань судової влади шляхом наповнення системи судоустрою професійними, компетентними, незалежними та доброчесними суддями. Обґрунтовано доцільність розгляду організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу як єдиної і цілісної системи без його фрагментації на окремі автономні механізми добору, конкурсу чи призначення, оскільки у межах цієї системи уповноважені суб’єкти, процедурні форми діяльності та правові засоби їх реалізації перебувають у функціональній взаємодії та спрямовані на досягнення спільної мети. Запропоновано авторську структуру організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу, до складу якої віднесено організаційний компонент (нормативно визначені процедури, система уповноважених суб’єктів) та правовий компонент (правові засоби забезпечення реалізації процедур та повноважень субʼєктів). Удосконалено наукові підходи до визначення понять «суддівський корпус» та «формування суддівського корпусу». Суддівський корпус визначено як сукупність усіх суддів, які у становленому Конституцією та законами України порядку набули статусу судді з метою здійснення правосуддя на професійній основі та обіймають штатні суддівські посади у системі судоустрою України. Виокремлено характерні ознаки суддівського корпусу, до яких віднесено інституційну, системну, професійну, статусну, функціональну ознаки, а також ознаку специфіки правового регулювання та ознаку особливого порядку формування. Формування суддівського корпусу розглянуто як нормативно врегульований безперервний публічно-владний процес кадрового відтворення незалежної судової влади, що реалізується через систему взаємопов’язаних процедур та діяльність уповноважених суб’єктів. Визначено мету формування суддівського корпусу, що полягає у забезпеченні реалізації завдань судової влади шляхом наповнення системи судоустрою професійними, компетентними, незалежними та доброчесними суддями. До основних завдань формування суддівського корпусу віднесено забезпечення незалежності судової влади; підтримання авторитету судової влади та довіри громадян до суду; забезпечення відкритого, прозорого та змагального доступу до професії судді; забезпечення безперервності і оновлення професійного складу суддів; забезпечення спроможності судової влади реалізовувати її конституційні функції. Запропоновано авторське визначення добору на посаду судді місцевого суду як самостійної поетапної комплексної процедури, що являє собою систему послідовних організаційних і кваліфікаційно-оцінювальних дій та має на меті зарахування кандидатів до резерву для подальшої участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів першої ланки. Визначено ознаки добору на посаду судді місцевого суду, до яких віднесено етапність, системність, комплексність, спеціальне цільове призначення, конкурентність, процедурна автономність. Окреслено принципи, згідно з якими здійснюється добір на посаду судді місцевого суду: правова визначеність, транспарентність, публічність, неупередженість, рівність та змагальність. Розкрито сутність етапів процедури добору на посаду судді та доведено, що вони відрізняються за завданнями, змістом та функціональним призначенням. Компетентність кандидата на посаду судді визначено як інтегральну характеристику його професійної підготовленості, що відображає належний рівень правових знань, уміння застосовувати норми права, навички правничої аргументації та юридичного письма, когнітивні здібності, а також здатність ефективно реалізовувати ці якості у процесі здійснення правосуддя. Спеціальну перевірку судді (кандидата на посаду судді) визначено як комплексну міжвідомчу публічно-правову процедуру збирання та аналізу відомостей, що здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у взаємодії з уповноваженими державними органами, з метою встановлення відповідності особи конституційним і законодавчим вимогам до суддів, а також підтвердження достовірності інформації щодо її професійної діяльності, репутації та дотримання нею антикорупційних стандартів. Проаналізовано правові та організаційні засади конкурсу на зайняття вакантної посади судді, який осмислено як публічно-правову змагальну та рейтингову процедуру, що здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та полягає у послідовному вчиненні юридично значущих дій і ухваленні рішень, спрямованих на відбір та визначення осіб, здатних здійснювати правосуддя у відповідному суді. Окреслено чинні нормативні підходи до реалізації змагальності у конкурсній процедурі: перший є логічним продовженням добору на посаду судді місцевого суду (конкурс в місцеві суди), а другий – реалізується як первинна процедура, яка передбачає застосування розширеного комплексу правових засобів (конкурс в апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд). Запропоновано законодавче закріплення етапів конкурсу в місцеві суди: 1) оголошення конкурсу; 2) подання кандидатами на посаду судді, які зараховані до резерву на зайняття вакантних посад суддів, заяви та документів для участі у конкурсі; 3) допуск до участі у конкурсі; 4) визначення переможців конкурсу та формування рейтингу переможців; 5) співбесіда з переможцем конкурсу та надання рекомендації про призначення на посаду судді. Визначено етапи конкурсу в апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд: 1) оголошення конкурсу; 2) подання особами, які виявили намір обійняти вакантну посаду судді, заяви та документів для участі у конкурсі; 3) допуск до участі в конкурсі та/або кваліфікаційному оцінюванні; 4) проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) спеціальна перевірка кандидатів, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання; 6) формування та затвердження рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання; 7) визначення переможців конкурсу; 8) надання рекомендації про призначення на посаду судді. Доведено, що рейтинги як правові засоби, що використовуються під час процедур формування суддівського корпусу місцевих судів, є неоднаковими за призначенням та характеристиками і поділяються на рейтинг результатів кваліфікаційного іспиту та рейтинг переможців конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду. Обґрунтовано, що кваліфікаційне оцінювання у структурі організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу складається з послідовних етапів – складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди, за підсумками яких визначаються результати оцінювання, проводиться з метою встановлення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня. Критерії кваліфікаційного оцінювання визначено як закріплені на законодавчому рівні об'єктивними ознаками, за допомогою яких Вища кваліфікаційна комісія суддів України надає оцінку здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня. Показниками відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання виступають конкретні оціночні параметри, за допомогою яких здійснюється нормативно впорядковане встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) законодавчо визначеним критеріям кваліфікаційного оцінювання, що дозволяє відобразити їх зміст та забезпечити об’єктивність оцінювання здатності особи здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня. Саме показники дозволяють трансформувати оціночні категорії компетентності (професійної, особистої, соціальної), професійної етики та доброчесності у конкретні фактичні дані. Особисту компетентність судді (кандидата на посаду судді) визначено як сукупну характеристику особистості, яка складається з внутрішніх психологічних установок, вольових та моральних якостей, що забезпечують здатність особи до здійснення правосуддя та професійного самовдосконалення. Соціальна компетентність судді (кандидата на посаду судді) розглядається як здатність особи до ефективної та конструктивної професійної взаємодії, що ґрунтується на розвинених комунікативних навичках, емоційній зрілості та сталій мотивації до здійснення правосуддя, забезпечує пріоритет здійснення правосуддя над усіма іншими видами діяльності, сприяє формуванню довіри до судової влади, збереженню її авторитету. Встановлено суб’єктний склад формування суддівського корпусу та здійснено класифікацію суб’єктів формування суддівського корпусу на основних та допоміжних (субсидіарних), залежно від їх повноважень, обсягу врядувального розсуду та функціонального призначення. Досліджено міжнародні стандарти формування суддівського корпусу, здійснено їх систематизацію та класифіковано на інституційні, процедурні, професійно-етичні та функціональні. Під міжнародними стандартами формування суддівського корпусу запропоновано розуміти сукупність сформованих міжнародними органами на підставі міжнародних принципів, норм і рекомендацій універсальних моделей набуття статусу судді, які є ціннісно-нормативними орієнтирами для держав щодо функціонування системи взаємопов’язаних процедур та діяльності уповноважених субʼєктів, спрямованих на забезпечення судової влади професійними, компетентними, незалежними і доброчесними суддями. Окреслено концептуальні напрями удосконалення організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу: процедурний, інституційний, цифровізаційний. За процедурним напрямом обгрунтовано доцільність завершення процедури добору на посаду судді місцевого суду наданням рекомендації про призначення на посаду судді, встановлення чітких темпоральних меж окремих етапів процедур формування суддівського корпусу, удосконалення підходів до тестування кандидатів та проведення співбесід. Інституційний напрям пов’язаний із підвищенням ефективності діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, удосконаленням вимог до членів Громадської ради доброчесності та підвищенням якості мотивування кадрових рішень. Удосконалення організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу за цифровізаційним напрямом передбачає створення Єдиного реєстру кандидатів на посаду судді та впровадження системи електронного документообігу у діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у правотворчій діяльності під час удосконалення законодавства про судоустрій і статус суддів, у діяльності органів суддівського врядування при реалізації процедур формування суддівського корпусу, у науково-дослідній роботі та освітньому процесі закладів вищої освіти.

Склад разової ради:

Голова ради – Дудченко Валентина Віталіївна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Свида Олексій Георгійович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри організації судових, правоохоронних органівта адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія»; Кравченко Марина Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Москвич Лідія Миколаївна, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Саленко Ольга Василівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри юстиції Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Захист відбудеться , за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА