Кримінально-правова охорона життя людського ембріона

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці кримінального права спеціальним цілісним фундаментальним правовим дослідженням проблем кримінально-правової охорони життя людського ембріону. У цій науковій роботі досліджується історична динаміка розвитку правових норм від найдавніших кодифікацій до сучасних міжнародних стандартів біоетики, компаративний аналіз моделей романо-германської та англо-американської правових систем, а також потенційні перспективи об’єкта дослідження в контексті кримінально-правової реформи та євроінтеграційних процесів. Робота включає ряд авторських понять, ідей та висновків, які характеризуються своєю науковою новизною та практичною значущістю для формування сучасної парадигми кримінально-правової охорони ембріонального життя в умовах стрімкого розвитку біомедичних технологій. Запропоновано авторське визначення ембріону людини як об’єкта кримінально-правової охорони з диференційованим підходом до правового статусу залежно від стадії його розвитку. Ембріон людини визначено як ранній зародковий етап розвитку людини, що починається з моменту запліднення яйцеклітини (утворення зиготи) і триває до восьми тижнів внутрішньоутробного розвитку, який проходить дві якісно різні стадії правової охорони: потенційного людського життя (0-14 днів) під загальним правовим захистом та індивідуального людського життя (з 15-го дня) під кримінально-правовою охороною. До ембріонів людини відносяться виключно природно зачаті ембріони та ембріони терапевтичного клонування в межах дозволених строків, тоді як репродуктивно клоновані ембріони не мають правового статусу та підлягають знищенню через порушення принципу унікальності людського геному. Представлене визначення має не тільки доктринальне значення, на нашу думку, воно повинно бути основою для законодавчого формулювання даного поняття та його формального визначення в контексті відповідного нормативно-правового акту. Такий формальний вираз слід реалізувати шляхом формулювання поняття «ембріон людини», інтерпретація якого виключатиме його неоднозначне тлумачення у біомедичній практиці та правозастосуванні. Крім того, запропоновано новий підхід до кримінально-правового захисту людського життя, що передбачає визнання життя людського ембріона окремим видовим об’єктом охорони в структурі загального родового об’єкта «життя і здоров’я людини». Цей підхід допомагає подолати проблему несистемного та неповного правового регулювання охорони ембріонального життя шляхом розробки моделі, яка поєднує найсучасніші відкриття в ембріології, глобальні норми біоетики та базові засади кримінально-правового захисту. Модель враховує особливості різних етапів розвитку ембріона, а також прогрес у сучасних біомедичних технологіях. Також вперше розроблено концепцію основних форм об’єктивної сторони незаконного поводження з ембріоном людини, що комплексно охоплює всі можливі види протиправного посягання на ембріональне життя в умовах розвитку сучасних біомедичних технологій. Ця систематизація дозволяє комплексно охопити всі можливі форми протиправного посягання на ембріональне життя та створює теоретичну основу для формування нового напрямку кримінально-правового регулювання у сфері біомедичних технологій. З метою стимуляції подальшого розвитку українського законодавства щодо кримінально-правової охорони життя ембріону людини та його законного використання при проведенні наукових досліджень запропоновано доповнити Кримінальний кодекс України статтею 142-1 «Умисне протиправне позбавлення життя ембріону людини віком понад п’ятнадцять днів від моменту запліднення», статтею 142-2 «Незаконне репродуктивне клонування людини» та статтею 142-3 «Незаконне поводження з ембріоном людини». Враховуючи міжнародні стандарти біоетики, зокрема положення Конвенції Ов’єдо та Декларації ООН про клонування людини, а також сучасні досягнення ембріології щодо формування індивідуальності ембріону, це дасть змогу після внесення запропонованих змін до кримінального законодавства модернізувати це законодавство у сфері охорони здоров’я та репродуктивних технологій, не змінюючи при цьому базових кримінально-правових принципів та забезпечуючи гармонізацію з європейськими стандартами. Така кримінально-правова охорона може слугувати засобом запобігання зловживань у сфері біомедичних досліджень і технологій, таких як незаконне використання ембріонів для експериментів або комерційних цілей, а також протидіяти розвитку «біомедичного туризму» та створити правову основу для етичного розвитку репродуктивної медицини. З огляду на кримінально-правову інтерпретацію, обґрунтовано науково- біологічний критерій 14-денної межі як об’єктивного моменту формування індивідуальності ембріону людини та початку його кримінально-правової охорони. Цей критерій базується на фундаментальних біологічних фактах: формуванні первинної смуги як анатомічного попередника центральної нервової системи, стабілізації індивідуальності ембріону після припинення можливості поділу або злиття з іншим ембріоном, та імплантації в стінку матки як встановлення стабільного біологічного зв’язку з материнським організмом. Ці наукові дані дозволяють об’єктивно розмежувати дві якісно різні стадії раннього розвитку людини: до-індивідуальну стадію перших 14 днів, коли ембріон являє собою потенційне людське життя без стабільної індивідуальності, та власне індивідуальну стадію після 15-го дня, коли ембріон набуває всіх ознак індивідуального людського організму з унікальною ідентичністю, початками нервової системи та спроможністю до подальшого розвитку у повноцінну людську істоту. Для правильної кваліфікації посягання на життя ембріону людини особливе значення мають ознаки спеціального суб’єкта, насамперед медичних працівників, лікарів-дослідників та інших фахівців біомедичної сфери як носіїв підвищеної професійної відповідальності. Визначення медичних працівників як спеціальних суб’єктів обґрунтовується їхнім унікальним професійним статусом, що передбачає високий рівень спеціалізованих знань, значну суспільну довіру та суворе дотримання етичних норм, включаючи міжнародні стандарти біоетики. З врахуванням цього, в дисертації пропонуються відповідні норми Кримінального кодексу України для уникнення прогалин у правовому регулюванні створити з урахуванням диференційованого підходу до двох основних положень: різних стадій ембріонального розвитку та категорій суб’єктів, які можуть вчинити такі кримінальні правопорушення. В цілому, у Кримінальному кодексі України охорона життя ембріону людини потребує особливої уваги, яка формально може виражатися у створенні спеціальних кримінально-правових норм, адаптованих до специфіки біомедичних технологій та сучасних викликів у сфері репродуктивної медицини, на що вище зверталась увага. Більш того, видається можливим запровадження окремих норм, в яких будуть акумулюватися заборони щодо незаконного поводження з ембріональним матеріалом. В той же час, встановлено, що відсутність таких спеціальних кримінально-правових норм для охорони ембріонального життя у чинному Кримінальному кодексі України створює критичні прогалини, які можна класифікувати за кількома категоріями: темпоральні прогалини, предметні прогалини та кваліфікаційні прогалини. Ця ситуація суперечить міжнародним зобов’язанням держави, зокрема положенням Конвенції Ов’єдо, та конституційним принципам захисту людського життя як найвищої соціальної цінності, створює правову невизначеність та повинна бути усунена через прийняття комплексної системи кримінально-правових норм, що враховують специфіку ембріонального життя та сучасні виклики біомедичних технологій. Для визнання кримінально-правової охорони ембріону людини правомірною, необхідно дотримуватися певних критеріїв, серед яких варто виокремити: науково обґрунтованість темпоральних меж захисту на основі об’єктивних біологічних критеріїв формування індивідуальності; диференціацію відповідальності залежно від стадії розвитку ембріону та характеру посягання; збалансування захисту ембріонального життя з репродуктивними правами жінок та потребами наукового прогресу, врахування етичних стандартів біомедицини та міжнародних зобов’язань у сфері біоетики, а також забезпечення превентивної функції кримінального права через створення ефективних механізмів негативної оцінки відповідної поведінки, контролю та нагляду. Ці принципи повинні слугувати відправним пунктом для формулювання відповідних законодавчих норм у сфері захисту пренатального життя та створення збалансованої системи правового регулювання, що враховує різноманітні інтереси та права всіх учасників біомедичних відносин. Кримінальна відповідальність за незаконне поводження з ембріоном людини може наставати при наявності реальної об’єктивно існуючої можливості настання наслідків, які створюють загрозу для ембріонального життя або порушують встановлений порядок роботи з ембріональним матеріалом. Умовами настання кримінальної відповідальності за такі кримінальні правопорушення виступають: суспільна небезпека діяння, що виражається у посяганні на одну з найвищих соціальних цінностей – людського життя; характер загрози для ембріонального життя з урахуванням стадії його розвитку; значимість об’єкта кримінально-правової охорони як потенційного або індивідуального людського життя; вина суб’єкта кримінального правопорушення з урахуванням його професійного статусу та спеціальних знань; обставини вчинення діяння, включаючи мету та мотиви, а також наявність необхідного причинного зв’язку між дією та її наслідками у складних біомедичних процесах. Стверджується, що діяння щодо ембріону людини, як правило, вчиняються особами з відповідною кваліфікацією та навичками у сфері біомедицини, що обумовлено специфікою об’єкта посягання, необхідністю спеціальних знань та доступу до відповідних технологій. Це підтверджується кількома факторами: інституційними та професійними вимогами до фахівців, які займаються науковими дослідженнями та медичною практикою у сфері репродуктивних технологій; важливістю забезпечення безпеки учасників процесу, оскільки маніпуляції з ембріонами можуть мати значний вплив на репродуктивне здоров’я; необхідністю дотримання етичних принципів біомедичних досліджень; потребою у високій точності та надійності процедур. Вважаємо, що незаконні дії щодо ембріону людини, вчинені особою без медичної кваліфікації, слід розглядати в контексті загальних норм про заподіяння шкоди, а спеціальні кримінальні правопорушення проти ембріонального життя можуть бути вчинені переважно спеціальними суб’єктами з відповідною професійною підготовкою, що має принципове значення для правильної кваліфікації та призначення адекватного покарання. Запропоновані зміни до кримінального законодавства спрямовані на створення комплексної системи охорони ембріонального життя, що відповідає сучасним науковим знанням, міжнародним стандартам біоетики та потребам українського суспільства в умовах критичної демографічної ситуації. Впровадження цих норм дозволить не лише усунути наявні прогалини у правовому регулюванні, але й створити правову основу для етичного розвитку та охорони репродуктивної медицини та біотехнологій в Україні, забезпечити гармонізацію з європейськими стандартами та виконати міжнародні зобов’язання у сфері захисту прав людини та біомедицини.

Склад разової ради:

Голова ради – Степаненко Оксана Василівна, д.ю.н., доцент, завідувач кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Тавлуй Олена Вікторівна, к.ю.н., доцент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія»; Іванова Вероніка Петрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Вереша Роман Вікторович, д.ю.н., професор, в.о. завідувача кафедри кримінального та адміністративного права ТОВ «Академія адвокатури України»; Сотула Олександр Сергійович, д.ю.н., професор, професор кафедри національного, міжнародного права та правоохоронної діяльності Херсонського державного університету.

Захист відбудеться 6 лютого 2026 року об 11:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 34 (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА