Господарсько-правове регулювання надання сервісних послуг

Abstract

Дисертація є першим комплексним дослідженням господарсько - правового регулювання сервісних послуг у сфері господарювання , їх характеристики поняття та ознак, різновидів, підстав, форми тощо, в якому здійснено їх системний аналіз, відокремлення від інших правових (суміжних) категорій, чинники державного впливу, суб’єктно - об’єктний аспект, порядок та умови надання в умовах сьогодення.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом переосмисленням сучасних інститутів господарського права з урахування євроінтеграційних процесів, потреб закладення в господарсько-правовому забезпеченні сервісних послуг елементів стимулювання економічної активності, вдосконалення договірної підстави господарських сервісних послуг, різновидів, відмежування від суміжних категорій, підвищення ефективності відповідальності учасників, оптимізації державного впливу у цій сфері з урахуванням нових потреб і впровадженням інформаційно-цифрових технологій задля зручності та оперативності надання сервісних послуг у сфері господарювання.Виокремлення сервісних послуг як чинника господарської сфери та складової предмету господарського права, їх договірна форма й відповідні специфічні відносини, правова природа, відповідальність і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі їх аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі сучасної реформованої економічної політики виникає необхідність їх дослідження задля належного нормативного забезпечення та одноманітності правозастосування. Також нез’ясованими є положення щодо співвідношення термінів «адміністративні послуги», «сервісні послуги у сфері господарювання», «господарські сервісні послуги», які є поняттями, що поглинають друг друга за видовими і родовими ознаками. З урахуванням зазначеного вважається за доцільне визначення «сервісні послуги» як «serving services» на підставі мовно-тлумачного аналізу співвідношення слів «сервіс» та «обслуговування» як юридико-синонімічні терміни задля їх одностайного закріплення в нормах чинного законодавства щодо побутових та інших господарських сервісних послуг, правозастосування та англомовного перекладу.У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної тематики з точки зору її господарсько-правового регулювання, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження.У роботі надано визначення послуги як складової господарської діяльності та розмежовано терміни «послуга» та «сервісна послуга», коли під першим розуміється будь-які дії, направлені на задоволення різноманітних потреб, які споживаються в момент їх надання, а під другим - економіко-соціальна професійна діяльність обслуговуючо-індивідуального характеру, змістом якої є сукупність дій, які надаються певними суб’єктами (спеціалістами), які, як правило, реалізуються (споживаються) під час їх здійснення (надання) на платних, строкових засадах, визначених у договорі.Здійснено вивчення історіографії виникнення і становлення інституту сервісних послуг на території сучасної України, починаючи з часів утворення перших форм державності та акцентовано увагу на недоліках і перевагах їх правового забезпечення. Виокремлені історичні іноземні і вітчизняні етапи виникнення, становлення і відповідного правового регулювання інституту послуг, які пов’язані із їх змістовними та економіко-правовими чинниками, а саме: 1-у період (початковий) – виникнення у Давньому Римі та застосування як правової категорії, яка опосередковує транспортні, орендні та інші зобовꞌязання; період середньовіччя – удосконалення фінансових послуг; період капіталістичних відносин – різноманіття послуг економічного товарного характеру, а також послуг, пов’язаних із зародженням засад ринкової економіки; XX століття – удосконалення послуг, їх нормативний комплексний характер з виокремленням господарських послуг та сучасний період - XXI століття – удосконалення інституту послуг, набуття ними комплексного характеру, виокремлення господарських послуг, їх вартісної та договірної ознак.У дисертації визначено теоретико-правові аспекти різноманітних сервісних послуг у сфері господарювання, з наданням їх визначення, класифікації, характеристики господарсько-правового регулювання, порядку та умов застосування згідно із нормами чинного законодавства. Запропоновано розглядати сервісні послуги у сфері господарювання як правову категорію, поєднуючу господарські сервісні послуги та адміністративно-господарські сервісні послуги, що надаються суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин спожчивачам чи суб’єктам господарювання з урахуванням ознаки сервісності, яка означає спрямування послуги на запобігання виникнення технічної, інформаційної, фінансової чи іншої проблеми в діяльності певного суб’єкта, дотичного до сфери господарювання, професійного характеру надання, а також цілеспрямованості, постійності, одноманітності, споживчості, оплатності, договірного забезпечення та результативності. Зроблений акцент на визначенні послуг, які не відносяться до сервісних послуг у сфері господарювання, як то, наприклад, поліцейські і соціальні послуги, для яких притаманними є самостійні чинники, а саме: мета перших полягає в забезпеченні публічного правопорядку, протидії злочинності тощо, а других – своєчасна державна підтримка осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах; правовідносини щодо їх виникнення є суто адміністративними, владно-розпорядчого характеру та наявне спеціальне нормативне регулювання, яке не входить до сфери господарського законодавства.У роботі надається розмежування сервісних послуг у сфері господарювання та господарських сервісних послуг за конструкцією тип-підтип, коли під першими розуміється діяльність щодо надання індивідуальних сервісних послуг різноманітного характеру суб’єктами господарювання, а також спеціально уповноваженими органами державної влади і органами місцевого самоврядування з метою задоволення господарських потреб, загального сприяння ділової активності, конкурентоспроможності, досягнення господарських результатів тощо, а під другими – дії суб’єктів господарювання вузькопрофільного професійного обслуговуючого характеру щодо надання різноманітних послуг іншим суб’єктам господарювання задля задоволення їх потреб на підставі договору, який є строковим, оплатним, двох- або багатостороннім, однооб’єктним, та, як правило, – публічним. Також, відмежовано адміністративно-господарські сервісні послуги від адміністративних послуг шляхом виокремлення їх мети (для перших це задоволення потреб суб’єктів господарювання у різноманітних легалізаційних процедурах щодо їх створення і діяльності; контроль; державна допомога тощо, а для інших – досягнення результатів шляхом здійснення владних розпоряджень), спеціальні суб'єкти отримання і надання, а їх спільними рисами є: професійнообслуговуючий індивідуальний характер, суб’єкти отримання послуги, строки, порядок звернення і процедура надання.Запропонована класифікація об’єктів сервісних послуг залежно від: 1) сфери господарювання: транспортні, фінансові, інформаційні, тощо; 2) форми: матеріальні та нематеріальні; 3) територіальної розповсюдженості: національні, міжнародні та змішані; 4) стану попиту та пропозицій: які пристосовані до потреб споживачів та ті, які формують їх попит; 5) характеру формування: які надаються виключно державою (державні та/або муніципальні) та ті, які надаються суб’єктами господарювання; 6) мети надання: отримання прибутку та без отримання прибутку; 7) оплатності: платні та безоплатні; 8) строків надання: короткострокові, середньострокові та безстрокові.Встановлена та обгрунтована господарсько-правова природа деяких договорів щодо надання сервісних послуг, а саме: положення щодо природи господарського договору про надання маркетингових сервісних послуг, за яким одна сторона – виконавець зобов’язується здійснити різноманітні дії щодо стимулювання збуту (реалізації, продажу) товарів (продукції) з урахуванням їх попиту на ринку, на умовах та в порядку визначених іншою стороною - замовником, який зобов’язується оплатити їх у строк, визначений в договорі та з метою подальшої імпліментації положень Угоди про асоціацію з ЄС визначити сторону такого договору як продавців бізнес-послуг - фізичних осіб, які є представниками постачальника послуг однієї Сторони і які мають бажання в’їхати та тимчасово перебувати на території іншої Сторони з метою ведення переговорів щодо умов продажу послуг або укладення угод з метою продажу послуг цьому постачальнику послуг; подвійної природи договору мультимодальних перевезень, з урахуванням ст. 135 Угоди про асоціацію з ЄС як основного договору про надання транспортних послуг двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом у письмовій або електронній формі та додаткового, який регулює і конкретизує відносини перевізників під час мультимодальних перевезень, умови роботи перевалочних пунктів у вигляді, наприклад, вузлових угод щодо митного оформлення, послуг контейнерних станцій та депо, маркетингу, тощо; аутсорсингу як господарського договору про надання послуги щодо найму працівників з наміром надання їх у розпорядження третій стороні, яка може бути як фізичною, так і юридичною особою ("підприємство-користувач") та визначає їм робочі завдання і контролює виконання цих завдань, а також інші послуги, пов’язані з пошуком роботи на засадах професійності, спеціалізації, строковості й оплатності.Особливу увагу приділено суб’єктній складовій сервісних послуг, яких можливо виокремити за наступними критеріями в залежності від: обсягу владних повноважень: державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання; правовим статусом: службові (посадові) особи та юридичні і фізичні особи - суб’єкти господарювання; порядку та умовами надання сервісних послуг: особи, які безпосередньо надають сервісні послуги – надавачі, особи, які отримують сервісні послуги – споживачі сервісних послуг та посередники, в особі сервісних центрів, які створюються та діють на підставі норм чинного законодавства.Як результат, автором пропонується: визначити нормативно згідно із ст. 50 Угоди про створення ЄС у ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» послугу як результат промислово-торгівельної діяльності, яка споживається у момент її надання з метою, як правило, отримання прибутку; внесення змін до ст. 263(1) ГК України, в якій визначити поняття послуги та побутової послуги як сервісної однорідної послугу, яка надається на професійній та публічній основі суб’єктами господарювання фізичним особам - споживачам на умовах та в порядку, визначеними договором, з метою задоволення споживчих потреб на платних і строкових засадах, з виокремленням невичерпного їх переліку.Склад разової ради:Голова ради – Подцерковний Олег Петрович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».Рецензенти: Возняковська Крістіна Анатоліївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»; Будурова Ганна Миколаївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».Офіційні опоненти: Мілаш Вікторія Сергіївна, д.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Джабраілов Руслан Аятшахович, д.ю.н., професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НААУ».Захист дисертації відбудеться 20.12.2022 об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos