Непоіменовані способи забезпечення виконання зобов’язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню господарсько-правового регулювання непоіменованих у законі способів забезпечення виконання договірних зобов’язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності в Україні, з урахуванням потреб гарантування виконання зовнішньоекономічних контрактів в умовах воєнного стану, розвитку зовнішньоекономічних відносин, повернення валютної виручки, а також курсу на євроінтеграцію та адаптацію законодавства до вимог Acquis communautaire ЄС. Основну увагу зосереджено на аналізі поняття, ознак та різновидів непоіменованих у законі способів забезпечення виконання договірних зобов’язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Сформульовано визначення непоіменованих засобів забезпечення зобов’язань у сфері ЗЕД як акцесорних договірних конструкцій (Security & Risk Management Protocols), що базуються на принципі свободи договору та міжнародних торгових звичаях (Lex Mercatoria), які через встановлення додаткових майнових, немайнових та організаційних обтяжень чи алгоритмічних застережень дають змогу здійснювати превентивне управління ризиками та створення гарантій задоволення інтересів кредитора у транскордонних відносинах, зокрема шляхом використання цифрових активів, репутаційного капіталу та механізмів прямого позасудового виконання (Direct Enforcement). На підставі аналітично-змістовної характеристики форми зовнішньоекономічного контракту запропоновано визначення типової та/або примірної форми засобів забезпечення як окремого додатку до зовнішньоекономічного контракту, який являє собою комплексну угоду про управління ризиками (Security & Risk Management Protocol), з метою консолідації всіх фінансових та процесуальних гарантій в єдиний юридичний механізм, що діє паралельно, а інколи й самостійно, з основним контрактом, який також може поєднувати непоіменовані матеріальні засоби забезпечення виконання зовнішньоекономічного контракту та процесуальні засоби, наприклад, застереження про «пряме виконання» (Direct Enforcement), тобто положення про те, що боржник – зобов’язана сторона заздалегідь погоджується на позасудове стягнення активів (грошового боргу) у разі настання дефолту. З урахуванням аналізу умов зовнішньоекономічного контракту запропоновано підходи щодо стандартизації договірних умов, яка є інституційним підґрунтям для гармонізації засобів забезпечення на договірному рівні у міжнародному господарському обороті, сприяє диференціації засобів забезпечення, при цьому основними критеріями, за якими здійснюється диференціація, є: критерій суб’єктного складу та критерій об’єкта впливу, яка заповнює прогалини національних законодавств, а інтеграція цих умов у ЗЕД- контракт шляхом відсилки (incorporation by reference) легітимізує в значенні соціально-правового та процесуального визнання (legitimation) використання специфічних засобів забезпечення, які можуть бути непоіменованими в національному законодавстві, але є загально-прийнятими у конкретній галузі господарювання. На підставі дослідження окремих різновидів непоіменованих способів забезпечення зобов’язань у сфері ЗЕД запропоновані такі удосконалення щодо: – визначення антихрезу, при якому кредитор набуває права володіння щодо нерухомого майна боржника та отримання з нього доходів до повного погашення боргу, як комплексної забезпечувальної конструкції, яка поєднує ознаки речового обтяження та способу виконання зобов’язання через управління активами, що створює функціональну перевагу над іпотекою, особливо у зовнішньоекономічних ситуаціях, коли продаж майна є ускладненим (наприклад, спеціалізовані аграрні комплекси чи логістичні центри у воєнний період), забезпечуючи реалізацію інтересу кредитора через експлуатаційну цінність об’єкта, не потребуючи його вилучення з власності боржника; – положення щодо природи «Escalation clause» (ескалація та індексація застереження) як договірної умови зовнішньоекономічного контракту забезпечувального характеру, яка дає одній зі сторін або обом сторонам можливість підвищувати ціни або умови в майбутньому відповідно до заздалегідь визначених індексів або показників, таких як інфляція, вартість матеріалів чи інші фактори з метою захисту суб’єктів бізнесу від непередбачуваних змін ринкової кон’юнктури та забезпечити стабільність у довгострокових угодах (офіційний індекс споживчих цін, вартість певних сировинних товарів, курс валют тощо); – підходи до функціональної ролі делькредере як непоіменованого способу забезпечення виконання зовнішньоекономічного договірного зобов’язання, що трансформує ризик неплатоспроможності кінцевого покупця (третьої особи), який переноситься з комітента на комісіонера, стимулює обачність у бізнесі шляхом заохочення комісіонера більш ретельно перевіряти платоспроможність своїх контрагентів; – визначення правової природи договору ескроу у зовнішньоекономічних зобов’язаннях шляхом обґрунтування його функціональної варіативності, відповідно до якої ескроу може виступати як механізм виконання (розрахунків), так і набувати забезпечувальної функції за умови встановлення договірних обмежень; – положення щодо концепції demurrage та суміжних платежів, які є непоіменованим платіжно-стимулюючим способом забезпечення виконання зобов’язання, що виконують компенсаційну і превентивну функції, оскільки, з одного боку, покликані відшкодовувати втрати, пов’язані з простоєм транспортного засобу або контейнера, а, з іншого, – стимулюють своєчасне виконання зобов’язань щодо обробки вантажу; – кваліфіковано репутаційний аудит як корпоративне обмеження забезпечувального типу та обґрунтовано, що у сфері ЗЕД цей непоіменований немайновий засіб виконує роль «системи раннього попередження», визначається як умова контракту та являє собою механізм задоволення вимог кредитора, що забезпечує реалізацію прав кредитора через контроль за етико-правовим статусом боржника; – підходи до визначення операції РЕПО (Repurchase Agreement) як фінансового «гібриду», який поєднує в собі елементи купівлі-продажу та кредитування під заставу, що робить його найнадійнішим інструментом системи засобів забезпечення зобов’язань, який перетворює абстрактне «право вимоги» на реальне володіння активом, що запобігає низці критичних ризиків відкладеного переходу права власності; – визначення гарантійного платежу у контексті забезпечення зовнішньоекономічного контракту як найбільш ліквідного та оперативного інструменту захисту інтересів його сторін, який являє собою депонування або передачу певної суми коштів на забезпечення виконання зобов’язань, що має характеристику невідкладності використання для покриття збитків у разі невиконання боржником зобов’язань та набув у сучасному господарському обороті ознак алгоритмічності, зокрема при використанні стейблкоїнів (USDT/USDC) у смарт-контрактах, коли код відслідковує виконання умов контракту через цифрові реєстри трекінгових систем та перераховує гроші. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення законодавства України щодо непоіменованих способів забезпечення зобов’язань у сфері ЗЕД, формування відповідної нормативної бази, а також для адаптації їх правового регулювання до європейських стандартів в умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови.

Склад разової ради:

Голова ради – Подцерковний Олег Петрович, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Возняковська Крістіна Анатоліївна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія»; Добровольська Володимира Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент, кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Мілаш Вікторія Сергіївна, доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого; Рєзнікова Вікторія Вікторівна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри економічного права та економічного судочинства Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Захист відбудеться , за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА