Міжнародно-правовий механізм надання гуманітарної допомоги
Завантаження...
Дата
2025
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
На початку ХХІ століття світове співтовариство існує в умовах глобалізаційних процесів, які створюють безпрецедентні можливості для сталого розвитку, але водночас є передумовою багатоаспектних екзистенційних загроз, які спричинили глобальну гуманітарну кризу, пов’язану з численними збройними конфліктами, зміною клімату, пандемією COVID-19 та призвели до численних порушень прав людини, негативно впливають на умови життєдіяльності людей, спричиняють матеріальні збитки, створюють перешкоди для доступу до чистої питної поди, продуктів харчування, прирікають тисячі людей на вимушену міграцію та десоціалізацію. Міжнародне право виявилося нездатним впоратися з цими викликами та забезпечити дотримання міжнародної безпеки та прав людини згідно із принципами міжнародного права. Так, незважаючи на застосовані заходи (прийняття Рамкової конвенції зі зміни клімату 1992 р, підписання Паризької угоди 2015 р., тощо) не вдалося стабілізувати кліматичну систему, тому всі зусилля світового співтовариства в сучасний період спрямовуються на адаптацію до зміни клімату. Зміна клімату призвела до спалаху пандемії коронавірусу, жертвами якої стали мільйони людей по всьому світу. Яскравим свідченням кризи міжнародного права є порушення фундаментальних цивілізаційних цінностей та основних принципів міжнародного права внаслідок агресії російської федерації в Україні, в результаті якої мільйони людей опинилися в скрутному становищі та гостро потребують допомоги. В цій ситуації як ніколи раніше актуалізувався пошук механізмів мінімізації негативних наслідків стихійних лих, техногенних аварій та збройних конфліктів для людства, народів, спільнот населення та кожної людини. Одним з найбільш ефективних механізмів адаптації до кризи та забезпечення прав людини є надання постраждалим гуманітарної допомоги з метою забезпечення життя з гідністю.
Проблема міжнародно- правового механізму надання гуманітарної допомоги являє собою перспективний напрям наукових досліджень в сучасному нестабільному світі, коли спостерігається зростання викликів та загроз цивілізаційному сталому розвитку та правам людини, а комплексне монографічне дослідження цього питання відсутнє у вітчизняній юридичній науці. Дисертація є першою в українській міжнародно- правовій науці розробкою на монографічному рівні проблеми формування, розвитку та функціонування міжнародно- правового механізму надання гуманітарної допомоги.
Метою дисертаційної роботи є комплексна всебічна характеристика міжнародно-правового механізму надання гуманітарної допомоги, з’ясування його правової природи та особливостей та визначення тенденцій його подальшого розвитку в контексті агресії рф проти України. Досягненню мети підпорядковані завдання дослідження. Робота структурована таким чином, щоб максимально ефективно досягти мети дослідження та вирішити завдання.
З’ясовано, що витоки формування міжнародно- правового механізму надання гуманітарної допомоги сягають стародавніх часів. Їх слід шукати у філософських гуманістичних доктринах античних філософів. Благочинна допомога, яка ґрунтувалася на приватних ініціативах, з часом перетворилася на важливий аспект життя, притаманний державам та громадянським суспільствам.
Поетапно, починаючи з початку ХІХ сторіччя формується міжнародно – правовий механізм надання гуманітарної допомоги, історіографію якого досліджено у дисертаційній роботі, зокрема окреслено 8 етапів розвитку цього механізму.
Стверджується, що особливості сучасного етапу розвитку міжнародно- правового механізму надання гуманітарної допомоги визначає агресія рф проти України, яка висвітлила проблеми міжнародно - правового регулювання надання гуманітарної допомоги, зокрема проблему гуманітарного доступу; моніторингу використання допомоги відповідно до узгоджених цілей; координації надання гуманітарної допомоги, усвідомлення яких тільки починається. Ця подія, на нашу думку, здатна зіграти роль каталізатора змін та активувати реформу міжнародно-правового механізму надання гуманітарної допомоги.
Доведено, що в сучасному міжнародному праві сформувався міжгалузевий інститут «гуманітарна допомога» який охоплює надання гуманітарної допомоги в межах збройного конфлікту та поза його межами за нормами міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права, міжнародного права катастроф та міжнародного екологічного права. Формування цього міжгалузевого правового інституту пов’язане із процесом глобалізації та затвердженням загальнолюдських цінностей, зокрема, прав людини, правової держави, навколишнього природного середовища та є відповіддю на виклики сучасності. Особлива увага приділена термінології в цій сфері. Досліджено категорія «гуманітарна допомога».
Сформульовано поняття «гуманітарна допомога», яку пропоновано розуміти як заходи з надання громадянам (цивільним або військовим) життєво необхідних предметів споживання (продуктів харчування, засобів гігієни, тощо) та /або притулку, та/ або психосоціальної підтримки та освіти та/або медичних, транспортних та інших життєво необхідних послуг у разі катастрофи будь -якої етіології, або заходи щодо поновлення якості довкілля, що здійснюються іноземними та вітчизняними донорами відповідно до принципів надання гуманітарної допомоги з метою забезпечення життя з гідністю, або сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни. Виокремлено зазначене поняття від суміжних правових понять, таких як «благочинна допомога», «волонтерська допомога», «гуманітарний захист», «цивільний захист».
Запропоновано розширене трактування принципів надання гуманітарної допомоги, до яких окрім загально визнаних принципів гуманізму, неупередженості, нейтральності, незалежності пропонується додати принципи загальної, але диференційованої відповідальності, обережності та перестороги, надання гуманітарного доступу, координації та контролю гуманітарної допомоги, поваги до принципів міжнародного права.
Надано характеристику правових засад діяльності міжнародних організацій щодо надання гуманітарної допомоги. Виділено підставу виникнення правовідносин з надання гуманітарної допомоги, якою є комплекс юридичних фактів, а саме: катастрофа; гуманітарна криза, викликана катастрофічною подією; неможливість задовільнити життєво важливі потреби населенням зачепленої території самостійно, в результаті чого воно гостро потребує допомоги.
Підкреслюється провідна роль ООН у здійсненні та координації цієї діяльності. Доведено, що запропонований ООН кластерний підхід до надання допомоги має значний потенціал, а виявлені проблеми його впровадження можливо усунути, зокрема, завдяки запропонованому розширенню системи кластерів. Висвітлена роль МРЧХ, який здійснює організаційні, спостережні, регулятивні, просвітницькі повноваження, а також опікується підготовкою кадрів.
Стверджується, що відмову у гуманітарному доступі в мирний час слід кваліфікувати, як міжнародний злочин проти людяності. Запропоновано також розширене розуміння відмови у гуманітарному доступі під час збройних конфліктів як воєнного злочину та відповідне доповнення Статуту Міжнародного кримінального суду.
Доведено, що вектор надання гуманітарної допомоги має охоплювати превентивні заходи, зокрема оцінку ризиків катастроф, мобілізацію та координацію інструментів реагування на кризу, зокрема пулу необхідної техніки, фахівців, фінансів з метою якнайшвидшого спрямування зусиль з надання допомоги різних структур третіх держав та міжнародних організацій у відповідь на запит держави, яка зазнала лиха.
У 2005 р. почалася масштабна реформа гуманітарної координації з метою підвищення ефективності гуманітарного реагування шляхом встановлення більшої передбачуваності у фінансуванні та керівництві реагуванням, підзвітності та партнерства між ООН і гуманітарними організаціями, що не належать до ООН. Реформа передбачає такі напрями: посилення спроможностей гуманітарного координатора для забезпечення ефективного керівництва на рівні країни; удосконалення гуманітарного фінансування для забезпечення його адекватності, своєчасності та гнучкості; розробка та впровадження кластерного підходу для посилення координації на глобальному рівні та на рівні країни; розвиток міцного гуманітарного партнерства між національними урядами, Міжнародним рухом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та ООН і відповідними міжнародними організаціями через Глобальну гуманітарну платформу.
Запропоновано по- перше доповнити систему кластерів, яка має включати такі: 1. Продовольча безпека; 2. Здоров’я; 3. Логістика; 4. Освіта; 5. Харчування; 6. Захист; 7. Укриття; 8. Вода, санітарія; 9. Табори для розселення; 10. Відновлення; 11. Навчання; 12. Комунікації у надзвичайних ситуаціях; 13. Розмінування; 14. Юридична допомога; 15 Навколишнє природне середовище; 16. Військовополонені та зниклі без вісті; 17 Повернення незаконно депортованих громадян, зокрема дітей; 18 Робота. Бізнес; 19. Енергетика. Таким чином обґрунтована доцільність додавання до існуючих кластерів 1-12 кластерів 13-19 з метою запровадження комплексного інтегрованого підходу до надання гуманітарної допомоги. По- друге залучити до цієї системи органи місцевого самоврядування та громади. По – третє налагодити інформаційне забезпечення щодо гуманітарної діяльності між донорами та реципієнтами гуманітарної допомоги. По-четверте розповсюдити кластерний підхід на надання допомоги біженцям та передбачити можливість його застосування при забезпеченні гуманітарною допомогою постраждалих в результаті збройних конфліктів. Ініціатором змін вбачається Програма з розвитку (ПРООН ООН), яка підтримує стратегічні ініціативи в сфері надання гуманітарної допомоги для відновлення постраждалих регіонів та їх подальшого розвитку та грає провідну роль у наданні гуманітарної допомоги громадянам України, які постраждали в результаті агресії рф проти нашої держави.
Виявлено, що особливістю сучасного етапу розвитку надання гуманітарної допомоги є конвергенція міжнародно- правових механізмів надання гуманітарної допомоги постраждалим в результаті катастроф будь якої етіології.
Констатовано, що одним з найбільших донорів гуманітарної допомоги в світі є Європейський Союз, який діє у партнерстві з агентствами ООН, міжнародними організаціями та неурядовими організаціями починаючи зі свого заснування у 1992 р. Наданням гуманітарної допомоги опікується Генеральний директорат Європейської комісії з питань гуманітарної допомоги та цивільного захисту (ECHO), який співпрацює із Генеральним директоратом розвитку та співробітництва, а також Європейською зовнішньою службою Європейського парламенту. Держави-члени контролюють ECHO, використовуючи систему комітології через Комітет з питань гуманітарної та продовольчої допомоги. Зі вступом у силу Лісабонського договору в 2009 р., гуманітарна допомога була визнана окремою зовнішньою політикою ЄС (стаття 214 ДФЄС).
Встановлено, що координація між різними політиками забезпечується Механізмом цивільного захисту ЄС, який був запроваджений у 2001р., а для посилення його ефективності у 2013р. був створений Фінансовий інструмент цивільного захисту. В систему заходів входить і гуманітарна допомога, хоча це прямо не передбачено в рішенні Про Механізм цивільного захисту ЄС. Аналіз положень рішення дозволив сформулювати висновок про те що цей механізм охоплює, зокрема і надання гуманітарної допомоги. Стверджується, що завдяки комплексному використанню кластерного підходу до надання гуманітарної допомоги посилюватиметься узгодженість не тільки між різними політиками ЄС, але і між діями ООН, третіх держав та ЄС в цій сфері.
Встановлено, що основною задачею подальшого вдосконалення Механізму цивільного захисту ЄС є запровадження інтегрованого підходу до реагування на катастрофи, що передбачає інтеграцію з іншими програмами та політиками Європейського Союзу, зокрема Горизонт, rescEU, TEMA. Констатується що в межах Механізму здійснюється надання допомоги Україні та українськім громадянам, постраждалим від агресії рф. Приєднання України до цього механізму дозволить запровадити інтегрований підхід в цій сфері.
Обґрунтовано необхідність внесення змін до Кодексу Цивільного захисту України, який слід доповнити главою «Участь України у Механізмі цивільного захисту ЄС».
Склад разової ради:
Голова ради –
Бехруз Хашматулла Набієвич, д.ю.н., професор, завідувач кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти:
Мануїлова Катерина Вікторівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія»;
Грушко Мальвіна Валеріївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти:
Карвацька Світлана Богданівна, д.ю.н., професор, в.о. завідувача кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича;
Львова Єлизавета Олегівна, д.ю.н., професор, професор кафедри конституційного та міжнародного права інституту права та безпеки Одеського державного університету внутрішніх справ.
Захист відбудеться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА
Бібліографічний опис
Бурдюжа О. М. Міжнародно-правовий механізм надання гуманітарної допомоги : дис…д-ра філос. / Бурдюжа, Олександр Миколайович ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2025. – 182 с.
Ключові слова
гуманітарна допомога, міжнародне право, міжнародні правовідносини, права людини, міжнародне гуманітарне право, міжнародне право прав людини, міжнародні договори, екологічна безпека, кластерний підхід, міжнародний злочин, міжнародно-правова відповідальність, воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин агресії, humanitarian aid, international law, international legal relations, human rights, international humanitarian law, international human rights law, international treaties, environmental security, cluster approach, international crime, international legal responsibility, war crimes, crimes against humanity, crime of aggression
Цитування
Бурдюжа О. М. Міжнародно-правовий механізм надання гуманітарної допомоги : дис…д-ра філос. Одеса, 2025. 182 с.