Цивільні організаційні правовідносини, що виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця
Завантаження...
Дата
2022
Автори
Воротинцева, Інна Валеріївна
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним
комплексним дослідженням цивільних організаційних правовідносин, що
виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця.
У дисертації досліджено розвиток законодавства щодо регулювання цивільних організаційних правовідносин, які виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця, а також проведено огляд літератури за темою дисертаційного дослідження і напрямів дослідження.
У дисертаційному дослідженні визначено поняття і зміст цивільних організаційних правовідносин за участю фізичної особи-підприємця згідно цивільному законодавству України, а також поняття й ознаки фізичних осіб- підприємців як суб’єктів цивільного права. Досліджено правові засади та порядок набуття статусу фізичної особи-підприємця.
Надано визначення поняття «фізична особа-підприємець», у зв’язку з чим з метою уникнення невідповідностей і негативних наслідків у правотворчому і правозастосовному процесі фізичну особу-підприємця в чинному законодавстві необхідно визначати як самостійну, ініціативну, засновану на особистому ризику підприємницьку діяльність дієздатної фізичної особи, зареєстрованої в установленому законом порядку без статусу юридичної особи, спрямовану на отримання прибутку шляхом виробництва, використання майна, продажу товарів, надання послуг і виконання робіт.
Запропоновано внести доповнення до глави 5 ЦК України статтею 50-1 та викласти в редакції, відповідно до якої буде визначено поняття «фізична особа-підприємець» та «права фізичної особи-підприємця».
У дисертації надано авторське визначення категорії «підприємницька діяльність». Підприємницька діяльність – це діяльність суб’єкта цивільних відносин (фізичної або юридичної особи), визнаного дієздатним та зареєстрованого відповідно до положень законодавства України, який здійснює самостійно, на власний розсуд і ризик, систематичну діяльність, пов’язану з вільним порядкуванням та управлінням належним йому майном, виробленням продукції, наданням певних, не заборонених законодавством послуг, на підставі відповідних договорів, для отримання прибутку, та права якого захищені законодавством України.
Запропоновано внести доповнення до ЦК України, зокрема до п. 4 ч. 1 ст. 3 «Загальні засади цивільного законодавства», в якому надати визначення поняття «підприємницька діяльність».
Зроблено висновок, що правовий статус фізичної особи-підприємця відрізняється від правового статусу інших суб’єктів господарювання тим, що він невіддільний від його носія. Цей статус може розглядатися у вузькому і широкому значеннях. У вузькому сенсі – розуміється як частина правового статусу громадян (фізичних осіб), а в широкому – як правовий статус громадян (фізичних осіб), які займаються підприємницькою діяльністю. У чинному законодавстві України недостатньо регламентуються права і обов’язки фізичних осіб-підприємців, котрі виступають як афілійовані особи. У зв’язку з цим пропонується визначити коло прав і обов’язків фізичної особи-підприємця в договірному порядку і залежно від правового статусу особи. Метою державного регулювання підприємницької діяльності має бути досягнення балансу приватних і публічних інтересів. Для забезпечення останнього слід використовувати методи стимулювання, які сприятимуть поєднанню інтересів держави, суспільства та фізичних осіб-підприємців. З метою ефективного правового забезпечення діяльності фізичних осіб-підприємців необхідно вживати систему економіко-правових показників (податок, кредит, ціна, пільги тощо), які стимулюють отримання прибутку і зниження ризиків порушення зобов’язань. Економіко-правові стимули слід відобразити в законодавстві України, а також за можливості – у змісті договірних зобов’язань.
Доведено, що в разі безвинної відповідальності фізичної особи- підприємця, за наявності протиправності та причинного зв’язку між дією і подальшим результатом, ризик виступає суб’єктивною умовою відповідальності.
Доведено, що складність формування повноцінної нормативної бази підприємницької діяльності полягає в такому: 1) в Україні після багаторічного панування планової економіки, по суті, було втрачено практичний досвід підприємництва; 2) питання приватної підприємницької діяльності були надовго цілком вилучені з предмета регулювання цивільного права. У такій ситуації необхідно також враховувати самобутність розвитку українського суспільства і законодавства та вельми зважено підходити до запозичення із законодавства зарубіжних країн тих чи інших норм, що регулюють підприємницьку діяльність.
Акцентується увага на необхідності внесення змін і доповнень до глави 5 ЦК України статтею 50-1 з такою назвою: «Стаття 50-1. Фізична особа- підприємець, визначення та права». Крім того, запропоновано внести доповнення до п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України «Загальні засади цивільного законодавства».
Встановлено, що відносини, в яких присутні ознаки організаційних цивільних відносин, вбачаються: при наділенні громадянина ім’ям; при державній реєстрації громадянина як фізичної особи-підприємця; при банкрутстві фізичної особи-підприємця; при обмеженні дієздатності неповнолітнього; при визнанні фізичної особи недієздатною; при обмеженні цивільної дієздатності громадянина. Окреслені відносини пов’язані із забезпеченням правосуб’єктності фізичних осіб-підприємців, так чи інакше стосуються визначення правового статусу суб’єктів цивільних відносин, тому доцільніше їх об’єднати в одну загальну групу організаційних відносин. У дослідницьких цілях пропонується надати назву цій групі організаційних відносин – «статусні організаційні відносини».
Акцентовано увагу на тому, що ознаки організаційних відносин беруться до уваги: при державній реєстрації прав на нерухомі речі; при ухиленні від нотаріального посвідчення або державної реєстрації правочину; при застосуванні позовної давності; при початку строку позовної давності після переривання перебігу позовної давності. Ці організаційні відносини спрямовані на визначення правового режиму об’єктів цивільних прав і угод, отже пропонуємо позначити їх як «режимні організаційні відносини».
Доведено, що зазначені статусні та режимні організаційні відносини є базовими організаційними відносинами і повноправними цивільно- правовими відносинами. Саме базові організаційні відносини вважаємо самостійними і незалежними цивільно-правовими відносинами, які потребують цілісного осмислення і доктринального визнання.
Підкреслено, що суб’єкти цивільного права, зокрема фізичні особи- підприємці, можуть мати не тільки майнові потреби, а й особистий організаційний інтерес. При цьому організація правовідносин є таким же благом, як і будь-яка майнова потреба, тому цілком обґрунтовано є приводом для вступу в організаційні відносини. Враховуючи, що майновий інтерес і організаційна потреба – це два самостійних блага, майнові та організаційні правовідносини не можуть збігатися і є самостійними цивільними правовідносинами.
Встановлено, що суттєвою особливістю, не властивою цивільно- правовим відносинам, є імперативний характер норм, які регулюють організаційні відносини. Це не применшує цивільно-правової сутності вказаних відносин і не має вважатися винятком із загального правила про диспозитивний метод правового регулювання. Вважаємо, що імперативне регулювання, яке втілюється в цивільному праві багато в чому за допомогою організаційних відносин, це закономірний і необхідний засіб закріплення основних інститутів цивільного права – правового статусу учасників цивільного і правового режиму об’єктів цивільних прав і правочинів. З огляду на те, що суб’єкти цивільного права є обов’язковими учасниками інших цивільних правовідносин, а об’єкти – невід’ємним їх елементом, без встановлення єдиних вимог до базових одиниць всього цивільного права неможливо забезпечити стабільні цивільні правовідносини.
Зроблено висновок, що при охороні цивільно-правових інтересів фізичних осіб-підприємців здійснюється вплив цивільного права на організаційні відносини. Зазначені цивільні відносини фізичних осіб- підприємців спрямовані на впорядкування (нормалізацію) майнових або немайнових (організаційних) відносин фізичних осіб-підприємців. У структурі таких соціальних зв`язків серед безлічі юридично захищених правових інтересів слід виокремити активний інтерес, спрямований на зміну правового положення. Відповідно, опосередковуючий його цивільно- правовий інтерес є формою реалізації регулятивної функції цивільного права, в тому числі висловлює головну рису цивільно-правового методу – правову ініціативу.
Встановлено, що як юридично чинний захід можливої поведінки фізичної особи-підприємця правоочікування розміщується в організаційних цивільних правовідносинах, результатом реалізації чого є виникнення і розвиток речових, зобов’язальних та інших правових відносин фізичних осіб- підприємців. У зазначених організаційних правовідносинах фізичній особі- підприємцю шляхом фіксації її правоочікувань забезпечені можливості щодо підготовки до участі в організаційних цивільно-правових відносинах, у тому числі й суб’єктивні цивільні (обмежені речові, зобов’язальні, секундарні) права.
Доведено, що визначення підприємницької діяльності дає можливість виокремити п’ять основних складових такої діяльності: 1) самостійна діяльність (здійснювана за власним бажанням і у власних інтересах); 2) діяльність, здійснювана в цивільних правовідносинах від свого імені, на власний ризик і під власну майнову відповідальність; 3) діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку; 4) отримання прибутку відбувається від використання та управління майном, продажу речей, вироблених, перероблених або придбаних для продажу, а також від надання послуг; 5) послуги призначені для реалізації іншим особам.
Акцентовано увагу на тому, що з метою мінімізації та подолання негативних наслідків протиепідемічних заходів, запроваджених для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, пропонується: надати цілеспрямовану підтримку фізичним особам-підприємцям і співробітникам тих сфер, які зазнали найбільших втрат під час карантину; запровадити механізм компенсації відсотків за кредитами, строк сплати яких припадає на період, що закінчується останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину; розробити стратегію економічного оздоровлення після виходу з карантину, яка базуватиметься на принципах ґендерної рівності, недискримінації та уповноваження фізичних осіб як на передумовах стійкої посткризової економіки; ухвалити державну програму на підтримку розвитку підприємництва та надання відповідної інституційної допомоги; запровадити систему збору даних щодо потреб фізичних осіб-підприємців у навчанні на всіх етапах (від початку діяльності підприємства до стрімкого зростання).
У дисертації визначено правове регулювання цивільних організаційних відносин при набутті статусу фізичної особи-підприємця. Досліджено проблемні питання, які виникають з організаційних цивільних правовідносин при набутті статусу фізичної особи-підприємця, а також цивільно-правовий захист прав та інтересів при набутті статусу фізичної особи-підприємця.
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері цивільних організаційних правовідносин, що виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця.
Склад разової ради:
Голова ради – Сафончик Оксана Іванівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Матійко Микола Володимирович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Булеца Сібілла Богданівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «УжНУ»; Ткалич Максим Олегович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Запорізького національного університету.
Захист дисертації відбудеться 18 січня 2023 року об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
У дисертації досліджено розвиток законодавства щодо регулювання цивільних організаційних правовідносин, які виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця, а також проведено огляд літератури за темою дисертаційного дослідження і напрямів дослідження.
У дисертаційному дослідженні визначено поняття і зміст цивільних організаційних правовідносин за участю фізичної особи-підприємця згідно цивільному законодавству України, а також поняття й ознаки фізичних осіб- підприємців як суб’єктів цивільного права. Досліджено правові засади та порядок набуття статусу фізичної особи-підприємця.
Надано визначення поняття «фізична особа-підприємець», у зв’язку з чим з метою уникнення невідповідностей і негативних наслідків у правотворчому і правозастосовному процесі фізичну особу-підприємця в чинному законодавстві необхідно визначати як самостійну, ініціативну, засновану на особистому ризику підприємницьку діяльність дієздатної фізичної особи, зареєстрованої в установленому законом порядку без статусу юридичної особи, спрямовану на отримання прибутку шляхом виробництва, використання майна, продажу товарів, надання послуг і виконання робіт.
Запропоновано внести доповнення до глави 5 ЦК України статтею 50-1 та викласти в редакції, відповідно до якої буде визначено поняття «фізична особа-підприємець» та «права фізичної особи-підприємця».
У дисертації надано авторське визначення категорії «підприємницька діяльність». Підприємницька діяльність – це діяльність суб’єкта цивільних відносин (фізичної або юридичної особи), визнаного дієздатним та зареєстрованого відповідно до положень законодавства України, який здійснює самостійно, на власний розсуд і ризик, систематичну діяльність, пов’язану з вільним порядкуванням та управлінням належним йому майном, виробленням продукції, наданням певних, не заборонених законодавством послуг, на підставі відповідних договорів, для отримання прибутку, та права якого захищені законодавством України.
Запропоновано внести доповнення до ЦК України, зокрема до п. 4 ч. 1 ст. 3 «Загальні засади цивільного законодавства», в якому надати визначення поняття «підприємницька діяльність».
Зроблено висновок, що правовий статус фізичної особи-підприємця відрізняється від правового статусу інших суб’єктів господарювання тим, що він невіддільний від його носія. Цей статус може розглядатися у вузькому і широкому значеннях. У вузькому сенсі – розуміється як частина правового статусу громадян (фізичних осіб), а в широкому – як правовий статус громадян (фізичних осіб), які займаються підприємницькою діяльністю. У чинному законодавстві України недостатньо регламентуються права і обов’язки фізичних осіб-підприємців, котрі виступають як афілійовані особи. У зв’язку з цим пропонується визначити коло прав і обов’язків фізичної особи-підприємця в договірному порядку і залежно від правового статусу особи. Метою державного регулювання підприємницької діяльності має бути досягнення балансу приватних і публічних інтересів. Для забезпечення останнього слід використовувати методи стимулювання, які сприятимуть поєднанню інтересів держави, суспільства та фізичних осіб-підприємців. З метою ефективного правового забезпечення діяльності фізичних осіб-підприємців необхідно вживати систему економіко-правових показників (податок, кредит, ціна, пільги тощо), які стимулюють отримання прибутку і зниження ризиків порушення зобов’язань. Економіко-правові стимули слід відобразити в законодавстві України, а також за можливості – у змісті договірних зобов’язань.
Доведено, що в разі безвинної відповідальності фізичної особи- підприємця, за наявності протиправності та причинного зв’язку між дією і подальшим результатом, ризик виступає суб’єктивною умовою відповідальності.
Доведено, що складність формування повноцінної нормативної бази підприємницької діяльності полягає в такому: 1) в Україні після багаторічного панування планової економіки, по суті, було втрачено практичний досвід підприємництва; 2) питання приватної підприємницької діяльності були надовго цілком вилучені з предмета регулювання цивільного права. У такій ситуації необхідно також враховувати самобутність розвитку українського суспільства і законодавства та вельми зважено підходити до запозичення із законодавства зарубіжних країн тих чи інших норм, що регулюють підприємницьку діяльність.
Акцентується увага на необхідності внесення змін і доповнень до глави 5 ЦК України статтею 50-1 з такою назвою: «Стаття 50-1. Фізична особа- підприємець, визначення та права». Крім того, запропоновано внести доповнення до п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України «Загальні засади цивільного законодавства».
Встановлено, що відносини, в яких присутні ознаки організаційних цивільних відносин, вбачаються: при наділенні громадянина ім’ям; при державній реєстрації громадянина як фізичної особи-підприємця; при банкрутстві фізичної особи-підприємця; при обмеженні дієздатності неповнолітнього; при визнанні фізичної особи недієздатною; при обмеженні цивільної дієздатності громадянина. Окреслені відносини пов’язані із забезпеченням правосуб’єктності фізичних осіб-підприємців, так чи інакше стосуються визначення правового статусу суб’єктів цивільних відносин, тому доцільніше їх об’єднати в одну загальну групу організаційних відносин. У дослідницьких цілях пропонується надати назву цій групі організаційних відносин – «статусні організаційні відносини».
Акцентовано увагу на тому, що ознаки організаційних відносин беруться до уваги: при державній реєстрації прав на нерухомі речі; при ухиленні від нотаріального посвідчення або державної реєстрації правочину; при застосуванні позовної давності; при початку строку позовної давності після переривання перебігу позовної давності. Ці організаційні відносини спрямовані на визначення правового режиму об’єктів цивільних прав і угод, отже пропонуємо позначити їх як «режимні організаційні відносини».
Доведено, що зазначені статусні та режимні організаційні відносини є базовими організаційними відносинами і повноправними цивільно- правовими відносинами. Саме базові організаційні відносини вважаємо самостійними і незалежними цивільно-правовими відносинами, які потребують цілісного осмислення і доктринального визнання.
Підкреслено, що суб’єкти цивільного права, зокрема фізичні особи- підприємці, можуть мати не тільки майнові потреби, а й особистий організаційний інтерес. При цьому організація правовідносин є таким же благом, як і будь-яка майнова потреба, тому цілком обґрунтовано є приводом для вступу в організаційні відносини. Враховуючи, що майновий інтерес і організаційна потреба – це два самостійних блага, майнові та організаційні правовідносини не можуть збігатися і є самостійними цивільними правовідносинами.
Встановлено, що суттєвою особливістю, не властивою цивільно- правовим відносинам, є імперативний характер норм, які регулюють організаційні відносини. Це не применшує цивільно-правової сутності вказаних відносин і не має вважатися винятком із загального правила про диспозитивний метод правового регулювання. Вважаємо, що імперативне регулювання, яке втілюється в цивільному праві багато в чому за допомогою організаційних відносин, це закономірний і необхідний засіб закріплення основних інститутів цивільного права – правового статусу учасників цивільного і правового режиму об’єктів цивільних прав і правочинів. З огляду на те, що суб’єкти цивільного права є обов’язковими учасниками інших цивільних правовідносин, а об’єкти – невід’ємним їх елементом, без встановлення єдиних вимог до базових одиниць всього цивільного права неможливо забезпечити стабільні цивільні правовідносини.
Зроблено висновок, що при охороні цивільно-правових інтересів фізичних осіб-підприємців здійснюється вплив цивільного права на організаційні відносини. Зазначені цивільні відносини фізичних осіб- підприємців спрямовані на впорядкування (нормалізацію) майнових або немайнових (організаційних) відносин фізичних осіб-підприємців. У структурі таких соціальних зв`язків серед безлічі юридично захищених правових інтересів слід виокремити активний інтерес, спрямований на зміну правового положення. Відповідно, опосередковуючий його цивільно- правовий інтерес є формою реалізації регулятивної функції цивільного права, в тому числі висловлює головну рису цивільно-правового методу – правову ініціативу.
Встановлено, що як юридично чинний захід можливої поведінки фізичної особи-підприємця правоочікування розміщується в організаційних цивільних правовідносинах, результатом реалізації чого є виникнення і розвиток речових, зобов’язальних та інших правових відносин фізичних осіб- підприємців. У зазначених організаційних правовідносинах фізичній особі- підприємцю шляхом фіксації її правоочікувань забезпечені можливості щодо підготовки до участі в організаційних цивільно-правових відносинах, у тому числі й суб’єктивні цивільні (обмежені речові, зобов’язальні, секундарні) права.
Доведено, що визначення підприємницької діяльності дає можливість виокремити п’ять основних складових такої діяльності: 1) самостійна діяльність (здійснювана за власним бажанням і у власних інтересах); 2) діяльність, здійснювана в цивільних правовідносинах від свого імені, на власний ризик і під власну майнову відповідальність; 3) діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку; 4) отримання прибутку відбувається від використання та управління майном, продажу речей, вироблених, перероблених або придбаних для продажу, а також від надання послуг; 5) послуги призначені для реалізації іншим особам.
Акцентовано увагу на тому, що з метою мінімізації та подолання негативних наслідків протиепідемічних заходів, запроваджених для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, пропонується: надати цілеспрямовану підтримку фізичним особам-підприємцям і співробітникам тих сфер, які зазнали найбільших втрат під час карантину; запровадити механізм компенсації відсотків за кредитами, строк сплати яких припадає на період, що закінчується останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину; розробити стратегію економічного оздоровлення після виходу з карантину, яка базуватиметься на принципах ґендерної рівності, недискримінації та уповноваження фізичних осіб як на передумовах стійкої посткризової економіки; ухвалити державну програму на підтримку розвитку підприємництва та надання відповідної інституційної допомоги; запровадити систему збору даних щодо потреб фізичних осіб-підприємців у навчанні на всіх етапах (від початку діяльності підприємства до стрімкого зростання).
У дисертації визначено правове регулювання цивільних організаційних відносин при набутті статусу фізичної особи-підприємця. Досліджено проблемні питання, які виникають з організаційних цивільних правовідносин при набутті статусу фізичної особи-підприємця, а також цивільно-правовий захист прав та інтересів при набутті статусу фізичної особи-підприємця.
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері цивільних організаційних правовідносин, що виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця.
Склад разової ради:
Голова ради – Сафончик Оксана Іванівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Матійко Микола Володимирович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Булеца Сібілла Богданівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «УжНУ»; Ткалич Максим Олегович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Запорізького національного університету.
Захист дисертації відбудеться 18 січня 2023 року об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
Бібліографічний опис
Воротинцева І. В. Цивільні організаційні правовідносини, що виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця : дис…доктора філос. / Воротинцева, Інна Валеріївна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2022. – 215 с.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, цивільні правовідносини, організаційні правовідносини, фізична особа-підприємець, юридична особа, послуга, набуття статусу фізичної особи-підприємця, civil legal relations, organizational legal relations, individual entrepreneur, legal entity, service, acquiring the status of an individual entrepreneur
Цитування
Воротинцева І. В. Цивільні організаційні правовідносини, що виникають при набутті статусу фізичної особи-підприємця : дис…доктора філос. / Воротинцева, Інна Валеріївна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2022. – 215 с.