Психологічні особливості самоушкоджуючої поведінки та методи її корекції : кваліфікаційна робота - магістерський дослідницький проект 053 «Психологія»

Abstract

Теоретично встановлено, що самопошкодження – різні дії, пов’язані з нанесенням шкоди власному тілу. Такі дії можуть мати як патологічне, так і непатологічне підґрунтя, виступати симптомом певних психічних станів. Включає порізи, опіки, надмірне розчісування, самоотруєння шляхом вживання токсичних речовин, нанесення синців чи навіть ламання кісток. Часто це реакція на сильний емоційний стрес або травму, спосіб відволіктись від душевного болю через фізичний. Шляхом кореляційного аналізу встановлено наявність значущих взаємозв’язків різного знаку між показниками самопошкоджуючої поведінки та факторами особистості (FPI), ірраціональними установками, показниками емоційного інтелекту та психологічного добробуту. Якісний аналіз дозволив встановити, що група осіб з максимальною схильністю до самоушкоджуючої поведінки невротичні, емоційно лабільні, депресивні, роздратовані, реактивно і спонтанно агресивні, сором’язливі, оціночною залежні, фрустраційно нетолерантні, надвимогливі до себе та інших, мають ірраціональне мислення. Група осіб з низьким рівнем схильності до самопошкодження урівноважені, товариські, управляють своїми емоціями і розпізнають емоції інших людей, самомотивані, емпатійні, з розвинутим емоційним інтелектом, самоприйняттям, адекватною самооцінкою, позитивними відносинами, автономією, управлінням середовищем, осмисленістю життя; психологічним благополуччям. Здійснено добір рекомендацій і методів профілактики та корекції самоушкоджуючої поведінки.

It is theoretically established that self-harm is a variety of actions associated with deliberate harm to one's own body. Such actions can have both pathological and non- pathological grounds, act as a symptom of certain mental states. Includes cuts, burns, excessive scratching, self-poisoning by consuming toxic substances, bruising or even breaking bones. Often this is a reaction to severe emotional stress or trauma, a way to distract from mental pain through physical. Correlation analysis revealed significant relationships of different signs between indicators of self-harming behavior and personality factors (FPI), irrational attitudes, types of victim position, indicators of emotional intelligence and psychological well-being. Qualitative analysis allowed us to establish that the group of individuals with the maximum tendency to self-harming behavior is characterized by neuroticism, emotional lability, depression, irritability, reactive and spontaneous aggressiveness, shyness, evaluative dependence, low frustration tolerance, high demands on oneself and others, and irrational thinking.The group of individuals with a low level of tendency to self-harm is characterized by balance, sociability, management of one's own emotions and recognition of the emotions of other people, self-motivation, empathy, developed emotional intelligence, self-acceptance, adequate self-esteem, positive relationships, autonomy, environmental management, meaningfulness of life; general psychological well-being. A selection of recommendations and methods for the prevention and correction of self-harming behavior has been made.