Критерії розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції судів

Abstract

Дана наукова стаття присвячена вдосконаленню формулювання та конкретизації критеріїв розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції судів. Зазначено, що критеріями, за якими визначається належність юридичного спору до цивільного чи адміністративного судочинства, є: 1) суб’єктний склад правовідносин (суб’єктний критерій); 2) об’єкт судового захисту; 3) характер спірних матеріальних правовідносин; 4) пряма вказівка в законі на вид судочинства; 5) зв’язок вимог (основна та похідна). Встановлено, що відповідно до суб’єктного критерію до справ адміністративного судочинства належать справи за участі суб’єкта владних повноважень, тоді як до справ цивільного судочинства належать справи, у яких однією зі сторін є фізична особа. Питання про розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції виникає у випадках, коли однією зі сторін спору є суб’єкт владних повноважень, а іншою ‒ фізична особа. В цілому, суб’єктний критерій надає лише загальний орієнтир у визначенні виду судочинства та, як правило, потребує додаткового використання інших критеріїв. Замість визначеного Верховним Судом критерію предмету спору запропоновано до використання критерій об’єкту судового захисту, яким може бути конкретне суб’єктивне право та/або охоронюваний законом інтерес (публічний чи приватний). Стверджується, що наведені критерії оцінюються судом у їх взаємному зв’язку. Жоден з них окремо (крім прямої вказівки в законі) не має визначального впливу на встановлення виду судочинства, до якого належить та чи інша вимога. Лише у своїй сукупності вони характеризують юридичний спір як публічно-правовий чи приватно-правовий, що зумовлює його розгляд в порядку адміністративного чи цивільного судочинства. Встановлено, що дані критерії релевантні лише для справ позовного провадження, адже позовна форма захисту права є універсальною та застосовується як в цивільному, так і в адміністративному судочинстві. Що ж до непозовних вимог, то у зв’язку з відсутністю в адміністративному судочинстві непозовних проваджень (наказного, окремого), справи за такими вимогами в будь-якому разі не можуть бути віднесені до адміністративної юрисдикції.

The purpose of this scientific article is to improve the formulation and specification of the criteria for distinguishing between civil and administrative jurisdiction of courts. The article notes that several criteria are used to determine whether a legal dispute belongs to civil or administrative proceedings, including the subject composition of legal relations, the object of legal protection, the nature of disputed material legal relations, a direct indication in the law of the type of judicial proceedings, and connection of requirements (main and derivative). According to the subject criterion, cases of administrative proceedings include cases with the participation of a subject of authority, while cases of civil proceedings include cases in which one of the parties is a natural person. However, this criterion alone is not enough to determine the type of legal proceedings, and other criteria must be used. Instead of the subject criterion, the article proposes the use of the criterion of the object of judicial protection, which can be a specific subjective right and/or an interest protected by law (public or private). The article argues that these criteria are evaluated by the court in their mutual connection, and only in their totality can they determine whether a legal dispute is public-law or private-law, which predisposes to its consideration in the order of administrative or civil proceedings. The article also clarifies that these criteria are only relevant for lawsuit proceedings, because the lawsuit form of legal protection is universal and is used in both civil and administrative proceedings. As for non-claimable claims, due to the absence of non-claimable proceedings (injunctive, separate) in administrative proceedings, cases with such claims cannot be referred to administrative jurisdiction in any case.