Стартап: цивілістичні аспекти

Abstract

Дисертаційна робота, присвячена комплексному цивільно-правовому аналізу стартапів, має на меті науково обґрунтувати шляхи вдосконалення правового регулювання інноваційної діяльності та розробити правові інструменти, покликані стимулювати успішний розвиток стартап-екосистеми в Україні. У ході дослідження узагальнено теоретико-прикладні засади правового статусу стартапів, договірних відносин, особливостей охорони й захисту інтелектуальної власності, а також продемонстровано комплексність та взаємопов’язаність різних аспектів цивільно-правового регулювання інноваційної сфери. Першорядний інтерес становить феномен стартапу як високоризикового та водночас надзвичайно перспективного суб’єкта, який займає особливе місце в сучасній економіці знань і цифрових технологій. Сутнісна риса таких суб’єктів полягає в тому, що їхнє функціонування ґрунтується на впровадженні оригінальних ідей, орієнтованих на створення нових технологій, продуктів чи сервісів, зі здатністю до стрімкого масштабування. Звідси випливає потреба у специфічних правових підходах, що дають можливість забезпечувати ефективне договірне оформлення взаємин засновників зі співінвесторами та партнерами, а також належну охорону результатів інтелектуальної діяльності, які зазвичай становлять ядро вартості стартапу. Новітні економічні реалії диктують необхідність модернізації правової бази, спрямованої на підтримку інноваційних проєктів та швидку інтеграцію вітчизняних суб’єктів господарювання у глобальні ринки. У контексті стрімкого розвитку високих технологій, стартапи виступають рушійною силою інновацій, стимулюючи появу нетрадиційних бізнес-моделей і нових форм зайнятості. Водночас відсутність чітких легальних дефініцій і належного правового конструювання стартапів у чинному українському законодавстві призводить до колізій та прогалин у правозастосуванні, особливо коли йдеться про інтелектуальну власність, договірну захищеність і статус учасників. Дисертаційна робота сприяє подоланню зазначених недоліків, пропонуючи комплексний підхід до правового регулювання стартапів, що особливо затребувано з огляду на євроінтеграційні процеси, а також прагнення України закріпити власне місце на світовій мапі технологічних інновацій. Об’єктом дослідження виступають правовідносини, що виникають у сфері створення, організації та функціонування стартапів як інноваційних суб’єктів господарювання. Предмет дослідження – цивільно-правові норми, принципи та доктрини, що визначають специфіку правового статусу стартапів, особливості побудови договірних відносин, процедури укладення і виконання договорів, а також механізми охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності, які є вирішальними для конкурентоспроможності на вітчизняному й міжнародному ринках. У розділах дисертації послідовно розглянуто еволюцію поняття «стартап», його організаційно-правові форми, договірні аспекти, а також особливості правової охорони інноваційних рішень. Методи дослідження охоплюють порівняльно-правовий аналіз для зіставлення української правової бази з міжнародною, нормативно-правовий метод для детального вивчення законодавчих положень, системний підхід для розгляду стартапу як цілісної системи, а також елементи історико-правового аналізу й емпіричних опитувань засновників стартап-компаній та інвесторів. Запропоновано уточнене дефінітивне тлумачення «стартапу» з позиції цивільного права, яке уніфікує його інноваційну й підприємницьку сутність: це високоризикове господарське утворення, організоване з метою комерціалізації новаторських ідей, здатне до швидкого масштабування в умовах високої ринкової невизначеності. Виявлено концептуальні прогалини в чинному законодавстві (зокрема, відсутність спеціального правового регулювання стартапів) та колізії, що виникають при застосуванні загальних норм Цивільного та Господарського кодексів України до інноваційних проєктів. Розроблено пропозиції щодо доповнення існуючої законодавчої бази (в тому числі Цивільного кодексу) спеціальними нормами, що відображатимуть динамічну природу стартапів. Ці пропозиції покликані мінімізувати юридичну невизначеність, з якою стикаються засновники та інвестори у процесі створення і розвитку інноваційних компаній. Проаналізовано договірні інструменти, поширені у стартап-практиці (NDA, SAFE, партнерські угоди, ліцензійні та франчайзингові договори), а також виокремлено механізми врегулювання спорів, що враховують специфіку правових ризиків у середовищі, де пріоритетною цінністю є інтелектуальні активи. Уперше в українській правовій науці здійснено комплексний огляд захисту прав інтелектуальної власності у стартапах, що включає питання патентування технологій, прав на програмне забезпечення, торгівельних марок, комерційної таємниці та механізмів ліцензування. Сформульовано пропозиції щодо спрощення процедури патентування та охорони результатів творчої діяльності стартапів, орієнтованих на динамічний розвиток. Обґрунтовано принципово нові напрями подальшого дослідження, в тому числі можливість прийняття окремого закону про стартапи, який би комплексно регулював їх правовий статус, договірні механізми фінансування й особливості взаємодії з державними інститутами чи приватними інвесторами. Розроблені рекомендації та висновки можуть бути використані в нормотворчій діяльності законодавчих органів. Пропонується введення спеціальної термінології та положень, які б унормували засади виникнення прав і обов’язків учасників інноваційних проєктів, а також юридично закріпили особливі механізми, пов’язані з комерціалізацією інтелектуальної власності та залученням венчурного капіталу. Сформовані висновки будуть корисними у правозастосовній практиці як адвокатам, що спеціалізуються на стартап-супроводі, так і юрисконсультам підприємств, котрим важливо належно оформити договірну базу чи структуру корпоративного управління. Запропоновані механізми здатні мінімізувати конфлікти між засновниками та інвесторами, а також сприяти підвищенню інвестиційної привабливості українських інноваційних проєктів. Матеріали дисертації мають застосовне значення в освітньому процесі: їх можна використовуватив навчальних програмах і спецкурсах з цивільного, господарського та інтелектуального права, забезпечуючи майбутніх фахівців актуальними знаннями про специфіку стартап-діяльності, правові ризики та механізми їх урегулювання. Запропоновані напрями вдосконалення реєстраційних процедур, що відповідають потребам високодинамічних бізнесів, можуть бути враховані під час розроблення проєктів змін до законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, зокрема для спрощення перетворення організаційно-правових форм у процесі зростання стартапу. У галузі інтелектуальної власності сформульовані пропозиції сприятимуть уніфікації патентних процедур і створенню більш сприятливого середовища для захисту наукомістких розробок, а також укладенню ліцензійних угод на взаємовигідних умовах. Перший розділ дисертації присвячено історико-правовим аспектам формування поняття «стартап», визначенню його фундаментальних рис та зіставленню з усталеними формами підприємництва. Аналіз чинної нормативно-правової бази виявляє, що стартапи не отримали належної дефініції в законодавчих актах, що спричиняє розбіжності у правозастосовній практиці та знижує прозорість ринку інновацій. Другий розділ зосереджений на договірних відносинах, зокрема інвестиційних угодах, NDA, договірних схемах співпраці з інкубаторами та акселераторами, а також на питаннях притаманного стартапам партнерства в умовах швидкої трансформації структури власності. Порівняння традиційних договірних норм з адаптивними угодами стартапів дало змогу визначити специфічні юридичні інструменти, що дозволяють мінімізувати ризик, пов’язаний зі стрімким переглядом бізнес-моделі. Третій розділ стосується охорони прав інтелектуальної власності та особливостей їхнього захисту у стартапах. Систематизовано практику застосування патентних норм для високотехнологічних розробок, механізми ліцензування об’єктів авторського права, зокрема програмних продуктів і алгоритмів, а також режими комерційної таємниці. Розглянуто судову практику розв’язання конфліктів, пов’язаних з використанням інноваційних рішень, що набуває великого значення при розбудові конкурентоспроможного ринку інтелектуальних продуктів. В узагальненому вигляді результати дослідження свідчать про критичну важливість розробки спеціальних правових механізмів, що враховують високий ступінь невизначеності та швидкі темпи розвитку інноваційних компаній. Водночас впровадження таких механізмів повинно відбуватися із забезпеченням належних гарантій для інвесторів, розробників та інших учасників стартап-середовища, аби правове регулювання не пригнічувало творчої ініціативи, а навпаки – уможливлювало впевнений розвиток інноваційної діяльності та формування конкурентної економіки знань. З урахуванням стрімких змін у технологічному середовищі та постійного виникнення нових напрямів діяльності стартапів в Україні, особливої актуальності набуває дослідження галузевих аспектів (біотехнології, фінтех, агротех тощо). Ці сфери вимагають адаптації правового регулювання із застосуванням більш гнучких підходів. Такожактуальнимзалишаєтьсяпитаннярозробки та ухваленняокремогоспеціалізованого закону про стартапи в Україні. Такийнормативний акт мігбизакріпитиузагальненіправовімеханізмивзаємодіїучасниківстартап-екосистеми, визначитиформидержавноїпідтримки, а такожвстановитиспрощеніпроцедурипатентування й захистуінновацій. Таким чином, у дисертаційній роботі вперше в українській правовій науці здійснено комплексне дослідження стартапів як самостійного явища в цивільно-правовій сфері з урахуванням їхньої ролі в сучасній економіці знань. Проаналізовано чинні правові підходи у вітчизняному законодавстві, зіставлено їх з іноземним досвідом, а також обґрунтовано необхідність розширення та деталізації правового регулювання стартапів, зокрема щодо організаційно-правової форми, договірних інструментів та спеціальних механізмів охорони інтелектуальних інновацій. Отримані наукові результати та розроблені рекомендації здатні покращити правовий клімат і відчутно підвищити довіру до української інноваційної екосистеми з боку міжнародних інвесторів, водночас сприяючи успішній інтеграції України у глобальні ринки високих технологій. З урахуванням викладеного, дисертаційна робота формулює науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на трансформацію чинного правового поля в напрямі підвищення його гнучкості та адаптивності до потреб інноваційного підприємництва. Комплексний аналіз правових аспектів стартап-діяльності, висвітлений у роботі, становить цінність як для розвитку наукової думки з цивільного права, так і для практичного впровадження правових інструментів, покликаних стимулювати інноваційну динаміку, захищати інтереси засновників та інвесторів, а також формувати сприятливе середовище для розвитку високотехнологічного бізнесу в Україні.

Склад разової ради:

Голова ради – Давидова Ірина Віталівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Фасій Богдан Володимирович, к.ю.н., доцент, декан факультету судового та міжнародного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Бааджи Наталія Пилипівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри права інтелектуальної власності та патентної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Самойленко Георгій Валерійович, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Запорізького національного університету; Маковій Віктор Петрович, к.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА