Гендерні виміри управлінської комунікації в органах влади

Abstract

Дисертацію присвячено вирішенню важливої науково-прикладної проблеми, повʼязаної з обгрунтуванням теоретико-методологічних засад, виявленням політичних, інституційних та комунікаційних чинників, що впливають на гендерну чутливість управлінської комунікації в органах публічної влади, а також розробленням концептуальних підходів та моделей вдосконалення державної політики щодо забезпечення гендерної рівності в системі публічного управління. У дисертації розкрито сутність поняття «гендерні виміри» в контексті управлінської комунікації, уточнено її роль у забезпеченні демократичності, інклюзивності та прозорості владних рішень. Обґрунтовано доцільність інтеграції гендерного підходу в комунікативну політику державних інституцій. Розкрито зміст та функції управлінської комунікації в контексті реалізації державної гендерної політики, охарактеризовано основні форми комунікативної взаємодії в органах публічної влади з урахуванням гендерних особливостей. Досліджено інституційні механізми впровадження гендерно чутливої комунікації та виявлено чинники, що впливають на ефективність її функціонування. У першому розділі проаналізовано понятійно-категоріальний апарат гендерної політичної комунікації, систематизовано наукові підходи до вивчення гендерної нерівності в управлінських практиках. Розглянуто політичні механізми інституціоналізації гендерної асиметрії, виявлено бар’єри для повноцінної участі жінок у прийнятті політичних рішень. У другому розділі досліджено організаційно-інституційні механізми впровадження гендерно чутливої комунікації, її взаємозв’язок із державною гендерною політикою. Акцент зроблено на нормативно-правовому забезпеченні інклюзивної комунікації, інституціональних практиках управління людськими ресурсами з урахуванням гендерного підходу, а також на інструментах публічного моніторингу. Третій розділ присвячено порівняльному аналізу міжнародного досвіду з формування гендерно-інклюзивного політичного простору. Узагальнено глобальні практики забезпечення гендерної рівності в політичній комунікації та запропоновано адаптивну модель інтеграції цих підходів в українську управлінську систему. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше запропоновано модель організаційно-правового механізму підвищення розвитку гендерної чутливості та комплексну інституційну модель механізму вдосконалення гендерної політики в управлінській комунікації органів публічної влади. Встановлено, що запропоновані шляхи в комплексній інституційній моделі механізму вдосконалення гендерної політики в управлінській комунікації органів публічної влади України відповідають кращим світовим практикам. Запропоновано комплексні напрями вдосконалення механізму забезпечення гендерної політики в управлінській комунікації органів публічної влади України, яка охоплює цифрову трансформацію, розвиток кадрового й інституційного потенціалу, нормативно-правові інструменти, систему моніторингу та оцінювання, механізми прозорості, ресурсне забезпечення, міжнародне співробітництво, інновації та формування культури гендерної чутливості. Зазначені напрями конкретизовано через авторську систему практичних інструментів і управлінських рішень, які можуть слугувати базою для державної гендерної політики у сфері публічного адміністрування. Удосконалено методичні підходи до дослідження гендерної нерівності в комунікації органів державної влади, поєднавши кількісні та якісні методи, що надало можливість детально розглянути суб’єктивний досвід учасників комунікаційних процесів та структури влади в публічному управлінні та інституційні механізми забезпечення гендерної рівності в комунікації, на основі розширення гендерно-орієнтованого бюджетування, гендерних аспектів управління персоналом та публічного моніторингу, що сприяє прозорості і підзвітності. Удосконалено підходи до управління комунікацією з громадянським суспільством для досягнення гендерно-інклюзивної політики, включаючи створення платформ для участі громадськості у формуванні державної гендерної політики та механізмів зворотного зв’язку. Дістало подальшого розвитку теоретичне обгрунтування гендерних вимірів комунікації в органах влади як важливого інструменту для покращення процесу прийняття рішень і підвищення ефективності державного управління та подолання стереотипів, які обмежують представництво жінок на керівних посадах і їхній вплив на комунікативні стилі та деталізація стратегій гендерно-чутливої управлінської комунікації, включаючи різноманітні напрями (стандартизація інструкцій, впровадження регулярних тренінгів з гендерної чутливості), які сприяють рівності для всіх статей на керівних посадах, прийняттю управлінських рішень та підвищенню рівня інклюзивності в адміністративних практиках органів державної влади. Обґрунтовано актуальність забезпечення гендерної рівності в системі публічного управління України, особливо в умовах війни, коли публічна служба виконує ключові гуманітарні, безпекові й адміністративні функції. Попри позитивні зрушення – зростання кількості жінок у парламенті, певне розширення участі в міністерствах і покращення міжнародних рейтингів – зберігаються структурні бар’єри. Вертикальна сегрегація у публічній службі проявляється в домінуванні жінок на нижчих рівнях при значно меншій представленості у вищому управлінському корпусі. Виявлено, що комунікативні практики залежать від стереотипів і очікувань, що обмежує доступ жінок до впливових рішень, ресурсів і стратегічного лідерства. Це призводить до маргіналізації жінок і збереження патріархального формату публічного управління. Показано, що ефективна управлінська комунікація має вирішальне значення для забезпечення довіри, легітимності й відкритості влади. Саме комунікаційні інструменти визначають можливість доступу до політичного впливу й видимість агентів змін. Формалізоване закріплення гендерної рівності не гарантує її фактичного втілення без політичної волі, чітких механізмів підзвітності, внутрішньої культури інклюзії та участі громадянського суспільства. Доведено, що в Україні зберігається символічна інклюзія жінок у публічну політику, а державні інституції не демонструють достатньої зацікавленості у реальному впровадженні інклюзивних підходів. Слабка інституціалізація, низька інтеграція принципів гендерної рівності в політичну комунікацію, відсутність підтримуючих механізмів свідчать про обмежений прогрес реформ. Підкреслено важливість освітніх ініціатив, інклюзивного лідерства, механізмів балансу роботи та особистого життя, подолання несвідомих упереджень, розвитку неформальних комунікаційних каналів і наставництва. Такі заходи дозволяють формувати справедливе та чутливе до гендерної різноманітності середовище. Обгрунтовано, що без належного політичного, ресурсного та організаційного забезпечення впровадження гендерно-чутливої комунікації залишається обмеженим. Важливо розробити чіткі стандарти, процедури, бюджети та форми громадського контролю, які перетворять гендерну рівність з декларації на реальну управлінську практику. Практична цінність дослідження полягає у розробці рекомендацій для формування організаційно-правових механізмів реалізації державної гендерної політики, вдосконалення управлінської комунікації, розширення участі громадянського суспільства у прийнятті рішень, а також впровадження освітніх програм у сфері політичної науки та публічного адміністрування. У результаті роботи сформульовано стратегічні орієнтири для побудови гендерно збалансованої комунікативної культури в органах публічної влади, включно з рекомендаціями щодо підвищення цифрової компетентності службовців, інституційного моніторингу та гендерного аудиту, а також утвердження стандартів прозорості й інклюзивності в системі публічного управління.

Склад разової ради:

Голова ради – Яковлева Лілія Іванівна, д.політ.н., професор, професор кафедри соціології Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Аніщук Ніна Володимирівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»; Краснопольська Тетяна Миколаївна, к.політ.н, доцент, доцент кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Наумкіна Світлана Михайлівна, д.політ.н, професор, завідувач кафедри політичних наук і права Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»; Узун Юлія Вадимівна, д.політ.н, професор, професор кафедри політології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Захист відбудеться 26 серпня 2025 року об 11:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА