Аналітичні компоненти ментальної картографії у соціологічних дослідженнях конфліктів

Abstract

Статтю присвячено розгляду теоретико-методологічних здобутків соціології конфлікту, серед яких вирізняється адаптація та розбудова методу ментальної картографії. Метою статті є визначення, характеристика та специфікація базових аналітичних складових методу ментальної картографії у контексті галузевих досліджень конфлікту як соціального феномену. Надається дефініція ментальної мапи як образу або моделі зовнішнього простору, яка формується протягом певного часу у свідомості суб’єкта. Водночас використовується трактування методу ментального картографування як графічного зображення інформантом певної місцевості на прохання дослідника. В історико-соціологічній ретроспективі представлено класичні концепції ментальної картографії та їх застосування у вивченні конфліктів. Зокрема, розглядаються результати ментального картографування взаємозв’язку комунікаційних каналів і сприйняття небезпечних міських зон Лос-Анджелеса, транслокальної ідентичності дітей польських емігрантів у Шотландії, “мікрогеографії емоцій” дітей-мігрантів у Парижі та Берлині, сприйняття мігрантами м. Мілан, образів конфлікту в учнів старшої школи Ізраїлю та Палестини, просторових проєкцій соціальних конфліктів на Кіпрі, у Північній Ірландії, Бельгії та Україні. Запропоновано теоретико-методологічне узагальнення ментальної картографії конфліктів на засадах підходу Дж. Гізекінг або “матриці Гізекінг”, що складається з чотирьох категорій (механіки методу, графічних елементів, наративів місця та персоналізації), кожна з яких містить сукупність аналітичних компонентів і технік (загалом 57 одиниць). У висновках окреслено галузеву специфіку аналітичних компонентів ментальної картографії конфлікту, а також зазначено інтегративний міждисциплінарний потенціал і перспективи розвитку цього методу.

Статья посвящена рассмотрению теоретико-методологических достижений социологии конфликта, среди которых выделяется адаптация и развитие метода ментальной картографии. Целью статьи является определение, характеристика и спецификация базовых аналитических составляющих метода ментальной картографии в контексте отраслевых исследований конфликта как социального феномена. Предоставляется дефиниция ментальной карты как образа или модели внешнего пространства, что формируется в течение определенного времени в сознании субъекта. В то же время используется трактовка метода ментального картографирования как графического изображения информантом определенной местности по просьбе исследователя. В историко-социологической ретроспективе представлены классические концепции ментальной картографии и их применение в изучении конфликтов. В частности, рассматриваются результаты ментального картографирования взаимосвязи коммуникационных каналов и восприятие опасных городских зон Лос-Анджелеса, транслокальной идентичности детей польских эмигрантов в Шотландии, "микрогеографии эмоций" детей-мигрантов в Париже и Берлине, восприятие мигрантами г. Милан, образов конфликта у учащихся старшей школы Израиля и Палестины, пространственных проекций социальных конфликтов на Кипре, в Северной Ирландии, Бельгии и Украине. Предложено теоретико-методологическое обобщение ментальной картографии конфликтов на основе подхода Дж. Гизекинга или "матрицы Гизекинга", состоящее из четырех категорий (механики метода, графических элементов, нарративов места и персонализации), каждая из которых содержит совокупность аналитических компонентов и техник (всего 57 единиц). В выводах обозначено отраслевую специфику аналитических компонентов ментальной картографии конфликта, а также указано интегративный междисциплинарный потенциал и перспективы развития этого метода.

The paper focuses on theoretical and methodological achievements in the sociology of conflict, particularly the adaptation and development of mental mapping method. The main objective of the study is to define, characterize and specify the basic analytical components of mental mapping with regard to studying a conflict as a social phenomenon. Mental map is defined as an image or model of outer space gradually formed over time in subject’s consciousness. The method of mental mapping was described as a graphic representation of certain area by informant at researcher’s request. The classical concepts of mental mapping and their application in the studies of conflicts are presented in the historical retrospective. Thus, there is an overview of particular cases of the mental mapping methodology implementation, such as the study of relationships between communication channels and perceptions of dangerous urban areas in Los Angeles, the translocal identity of Polish emigrants’ children in Scotland, the “micro-geography of emotions” of migrant children in Paris and Berlin, the perception of Milan by migrants, the conflict topology imaginations of high school students of Israel and Palestine, spatial projections of social conflicts in Cyprus, North Ireland, Belgium, and Ukraine. Authors suggest theoretical and methodological generalization of the mental mapping of conflicts based on the approach of Jack Gieseking or the “Gieseking matrix” composed of four categories (mechanics of method, graphic elements, narratives of place and personalization), each of which contains a set of analytic components and techniques (a total of 57 units). The paper outlines the methodological specifics of analytical components in mental mapping of conflict, and notes the integrative interdisciplinary potential and the prospects for the development of this method.