Правова інтерпретація: загальнотеоретичне дослідження

Анотація

Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню правової інтерпретації, що має важливе значення для реалізації значної кількості правових реформ, спрямованих на вдосконалення правового регулювання. Правова інтерпретація дозволяє адаптувати правову систему та забезпечити формування дієвого реагування на численні економічні, політичні та соціальні виклики, що стоять сьогодні перед державою. Вплив цифровізації та розвиток технологій вимагає нових підходів як до здійснення правової інтерпретації, так і до її розуміння в цілому. Поняття «інтерпретація права» часто використовують взаємозаміно з поняттям «правова інтерпретація», проте вони не є тотожними, хоча й пов’язані з розумінням та роз’ясненням правових приписів. Доведено, що правова інтерпретація є вужчою за змістом ніж інтерпретація права. Важливу роль при цьому відіграє рівень правової свідомості. Інтерпретація права охоплює практичну, наукову, компетентну та навіть буденну інтерпретацію правових положень. Натомість, правова інтерпретація здійснюється виключно особами, які є носіями професійної та наукової правосвідомості. Іншими словами, така інтерпретація включає в себе тільки практичну та наукову інтерпретацію. Відповідно, суб’єктами інтерпретації права можуть бути будь-які особи, в тому числі й носії буденної правосвідомості. У дисертаційному дослідженні розкривається методологічний концепт інтерпретації права у зв’язку з тим, що саме це поняття є більш всеохоплюючим, що дозволяє освітити загальні принципи та підходи до інтерпретації, здійснити фундаментальний огляд та охопити тривалий історичний період її розвитку. Проаналізовано еволюцію наукових поглядів розуміння сутності поняття «інтерпретація права». Вбачається, що правники здавна намагалися оволодіти інструментарієм інтерпретації, оскільки вміння коректно інтерпретувати юридичні акти свідчать про високий рівень професійності юриста. Встановлено особливості співвідношення інтерпретації права з юридичною герменевтикою. Герменевтична ідея пронизує інтерпретацію права й допомагає встановити значення правових приписів. Акцентується увага на тому, що сучасна юридична герменевтика є філософсько-логічною основою правової інтерпретації, оскільки постає ключовим інструментом для розуміння правових текстів та інших матеріалів, пов’язаних з правом. Юридична герменевтика допомагає підходити з креативністю до змісту правових текстів, а також знаходити вихід із складних юридичних справ. Визначаються методологічні підходи, принципи та методи загальнотеоретичного дослідження правової інтерпретації. Висвітлено правову інтерпретацію як феномен соціальної дійсності, а саме його доктринальний та діяльнісний аспекти. Враховуючи те, що правова діяльність класифікується на юридичну діяльність та юридично значущу діяльність осіб, які володіють компетентною правосвідомістю, правова інтерпретація представлена як вид юридичної діяльності; інтерпретація права – як юридично значуща діяльність. Запропоновано поняття правової інтерпретації та визначено наступні типи правової інтерпретації: персональна – така, що здійснюється в індивідуально-разовому порядку компетентним суб’єктом у формі окремих процедур та юрисдикційна – така, що здійснюється на постійній основі, в межах спеціальних повноважень певного органу, у процесуальній формі. Правова інтерпретація класифікується на публічну – здійснюється державними органами та іншими уповноваженими суб’єктами та приватну – здійснюється індивідуальними особами (юристами), прикладом адвокатами, науковцями і т. д. Публічна правова інтерпретація включає в себе законодавчу та судову інтерпретації. Необхідність у законодавчій інтерпретації виникає у випадку невизначеності або суперечності в законодавстві, і здійснюється задля зрозумілості та однозначності в тому, як той чи інший законодавчий акт має бути застосований у процесі його реалізації. Судова інтерпретація здійснюється під час судових проваджень з метою вирішення правових спорів. Водночас між законодавчою та судовою інтерпретаціями існує певна взаємодія, що сприяє ефективній адаптації правової системи до нових викликів та змін у суспільних відносинах. Так, з одного боку законодавча інтерпретація встановлює загальні рамки, рекомендації, в межах яких діють суди. Судова інтерпретація, у свою чергу, може впливати на розуміння та застосування законодавства, іноді навіть спонукаючи законодавчий орган влади до змін або уточнення законодавчої бази. Приділяється увага визначенню ролі конфлікту інтерпретацій у правовому регулюванні, що вказує на неоднозначність у формулюванні законодавчих положень. Це, у свою чергу, стимулює орган законодавчої ініціативи до внесення змін у правові акти, залучає увагу громадськості та експертів різних галузей, що сприяє формуванню судової практики та обранню кращих і більш сучасних інтерпретаційних рішень. Встановлено, що вибір способу правової інтерпретації та технологія її здійснення впливає на її кінцевий результат, а отже на права і свободи людини і громадянина. Визначено, що правова інтерпретація здійснює вплив на забезпечення наступності та послідовності законодавчої діяльності. Законотворчість повинна бути результативною, щоб забезпечити нормальне функціонування держави та уникнути правового вакууму, який може спостерігатися в різних галузях. Підкреслюється, що ми маємо відходити від пострадянського підходу та розвивати законодавчу інтерпретацію з урахуванням сучасних тенденцій і цінностей. Саме тому, з метою підвищення якості законодавства, слід приділяти належну увагу приватно-правовій інтерпретації, суб’єкти здійснення якої інтерпретують правові акти, маючи перед собою завданням забезпечити їх правильне і відповідне застосування до певної ситуації. Для громадян, які звертаються до юристів за роз’ясненням законодавства, така інтерпретація має ґрунтовне значення, хоча й має рекомендаційний та неофіційний характер. Науковці, у свою чергу, здійснюють дослідження та створюють експертні висновки, які часто містять теорії, концепції та ідеї, що можуть бути корисними для практики офіційної законодавчої інтерпретації. Відтак, з’ясування та роз’яснення змісту правових норм, які здійснюються носіями наукової та професійної правосвідомості уможливлює використання наявного правового фундаменту для юридичного прогнозування, планування цілей і обсягу наступних законів. У дисертаційному дослідженні визначаються праксеологічні грані правової інтерпретації, де вагоме значення мають юридичні технології її здійснення. Розкривається класичний методологічний інструментарій правової інтерпретації та обґрунтовується, що до юридичних технологій правової інтерпретації слід відносити: технології пізнання природи правового акту, технології визначення валідності правового акту, технології визначення протиріччя між формою і змістом правового акту, технології роз’яснення акту, який підлягає інтерпретації. Враховуючи тенденції діджиталізації в цій сфері, аргументується доцільність використання штучного інтелекту. Встановлено поняття тлумачення права штучним інтелектом як діджиталізованого різновиду персонального буденного тлумачення, що відіграє важливу допоміжну роль у процесах здійснення правової інтерпретації. Акцентується увага на важливості детальної перевірки результатів роботи штучного інтелекту людиною-професіоналом відповідно до завдань чи запитів, які ставились перед ним. Враховуючи зазначене, суб’єкти здійснення правової інтерпретації мають володіти відповідними навичками, що свідчитимуть про їх високий рівень правосвідомості та професіоналізм. У зв’язку з цим, проаналізовано вимоги, яким мають відповідати суб’єкти здійснення правової інтерпретації, які діляться на основні (Hard Skills) – наявність вищої юридичної освіти, знання законодавства та судової практики, що відноситься до відповідної сфери права, аналітичні навички та додаткові (Soft Skills) – комунікаційні навички та креативне мислення. Встановлено, що загальний висновок, до якого приходить суб’єкт здійснення правової інтерпретації в процесі з’ясування та роз’яснення норми права, залежить від типу праворозуміння, якого він дотримується та критеріїв істинності пануючої парадигми. Правова інтерпретація включає в себе глибоку мисленнєву діяльність, а тому важливу роль відіграють такі категорії як: рівень правосвідомості, правова культура, правова підготовка та практичний досвід. При визначенні сутності та меж правової інтерпретації в традиціях окремих правових систем вагоме значення надається принципу верховенства права, який знаходить своє уособлення в різних правових традиціях, оскільки однією з складових цього принципу є забезпечення прав і свобод людини. Відносно меж правової інтерпретації в західній та східній правових традиціях зазначається, що є специфічні особливості, які визначають підходи до пізнання та інтерпретації права. Загалом, правова інтерпретація динамічно розвивається під впливом соціальних, економічних та політичних чинників. Вона створює основу для ефективного регулювання суспільних правовідносин та відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності та розвитку правової системи. Склад разової ради: Голова ради – Чанишева Галія Інсафівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія». Рецензенти: Цуркан-Сайфуліна Юлія Василівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права, Чернівецького навчально-наукового юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»; Кобко-Одарій Вікторія Сергіївна, к.ю.н., доцент кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія». Офіційні опоненти: Гусарєв Станіслав Дмитрович, д.ю.н., професор, перший проректор Національної академії внутрішніх справ; Атаманова Наталя Віталіївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри державно-правових дисциплін Міжнародного гуманітарного університету.

Бібліографічний опис

Лук’янчук О. В. Правова інтерпретація: загальнотеоретичне дослідження : дис…доктора філос. / Лук’янчук, Ольга Вікторівна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2024. – 210 с.

Ключові слова

законодавство, законодавча інтерпретація, інтерпретація права, норма права, право, правова інтерпретація, правова культура, правова система, правозастосування, праворозуміння, судова інтерпретація, юридична герменевтика, юридична діяльність, юридична доктрина, юридична технологія, legislation, legislative interpretation, interpretation of law, norm of law, law, legal interpretation, legal culture, legal system, law enforcement, legal understanding, judicial interpretation, legal hermeneutics, legal activity, legal doctrine, legal technology

Цитування

Лук’янчук О. В. Правова інтерпретація: загальнотеоретичне дослідження : дис…доктора філос. Одеса, 2024. 210 с.