Human rights violations and genocide: Lessons of Rwanda

Abstract

The purpose of the article is a comprehensive analysis of the Rwandan genocide through the prism of human rights violations. To achieve this goal, such methods as historical-legal, comparative, formal-dogmatic, logical-semantic and analysis were used. The article argues that the acts of genocide clearly provide for the guilty intent and use of a state mechanism that has all the required human and material resources to implement such a plan. This feature is one of the key in terms of revealing the essence of genocide, so it can differentiate these actions from the general murder under criminal law and shows, depending on the object of distribution - life, health of a certain group of people - and motives - national, ethnic , racial or religious intolerance, hostility - its increased social danger. It is concluded that the inclusion of such a feature as one of the basic to the universal definition is urgent. This will allow to more fully implement the principle of inevitability of punishment for all perpetrators, to recognize the state as a subject of responsibility and thus will contribute to a more effective implementation of the preventive function in the international arena. The combined efforts of all nations and peoples are needed to fight, combat and prevent the crime of genocide. The positive results would be achieved only by joint efforts by using a set of various means of combating genocide.

Метою статті є комплексний аналіз руандійського геноциду через призму порушення прав людини. Для досягнення цієї мети використовувались такі методи, як історико-правовий, порівняльний, формально-догматичний, логіко-семантичний та аналізу. У статті аргументується підхід, згідно з яким акти геноциду чітко передбачають винний намір і використання державного механізму, який має усі необхідні як людські, так і матеріальні ресурси для реалізації такого плану. Ця ознака є однією з ключових в плані розкриття сутності геноциду, адже вона дозволяє відмежувати це діяння від звичайного загального кримінального вбивства і показує, з огляду на об’єкт посягання – життя, здоров’я певної групи осіб -, та мотиви – національна, етнічна, расова чи релігійна нетерпимість, ворожнеча - його підвищену суспільну небезпечність. Зроблено висновок, що введення такої ознаки як однієї з базових до універсальної дефініції є нагальним. Це дозволить більш повно реалізувати принцип невідворотності покарання щодо усіх винних, визнати у якості суб’єкта відповідальності державу і цим самим буде сприяти більш ефективній реалізації превентивної функції на міжнародній арені. У плані боротьби, протидії та попередження злочину геноциду потрібні об’єднані зусилля усіх націй та народів. Тільки спільними зусиллями з використанням у комплексі різноманітних засобів протидії геноциду можна очікувати позитивні результати.