Правове регулювання діяльності арбітражного керуючого в Україні

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням правового статусу арбітражного керуючого та його аналіз сприяв виробленню науково виважених пропозицій по вдосконаленню категоріального апарату щодо зазначеного учасника справи про банкрутство на підставі норм чинного законодавства України.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом динамічної судової реформи, зокрема процедури банкрутства та правового статусу арбітражного керуючого як обов’язкового її учасника.Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що застосування норм щодо правового статусу арбітражного керуючого у процедурі банкрутства і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі його аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для судової практики.У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної теми дослідження, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження.У дослідженні надається характеристика правового становища арбітражного керуючого, виходячи з його статусу як суб’єкта незалежної професійної діяльності, кваліфікаційних вимог, що ставляться до особи під час набуття права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та при призначенні арбітражного керуючого у справу про банкрутство (неплатоспроможність), здійснюваних повноважень під час процесуальних стадій розпорядження майном, санації, ліквідації у справах про банкрутство юридичних осіб, реструктуризації боргів, погашення боргів у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, податкового статусу та членства у саморегулівній організації.У роботі досліджено ґенезу правового статусу арбітражного керуючого в Україні та порядку його набуття та надана періодизація порядку набуття права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, класифіковано вимоги, що ставляться до особи під час набуття статусу арбітражного керуючого та під час призначення у справу про банкрутство (неплатоспроможність). За результатами аналізу зарубіжного досвіду закріплення в законодавстві правового статусу керуючих у справах про неплатоспроможність, встановлено спільні та відмінні риси у правовому положенні арбітражного керуючого в Україні з його іноземними аналогами. Виокремлено особливості зарубіжного правового регулювання діяльності керуючих у справах про неплатоспроможність, що потенційно можуть бути використані в подальшому розвитку законодавства України про банкрутство.Здійснено аналіз передбачених законодавством прав і обов’язків арбітражного керуючого з точки зору їх достатності та відповідності завданням, які ставляться перед арбітражним керуючим на різних процесуальних стадіях справи про банкрутство та надано комплекс пропозицій щодо підвищення ефективності здійснення повноважень арбітражного керуючого в процедурах банкрутства та вдосконалення порядку взаємодії між арбітражним керуючим та іншими суб’єктами правовідносин банкрутства.Запропоновано зміни щодо обсягу, складу та порядку реалізації повноважень арбітражного керуючого в частині забезпечення формування конкурсної маси боржника, збереження майнових активів, проведення інвентаризації активів та зобов’язань боржника, отримання інформації про боржника, що становить банківську таємницю, проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, стягнення дебіторської заборгованості, оскарження правочинів, вчинених на шкоду боржнику та кредиторам, здійснення контролю за виплатами боржника на користь привілейованих кредиторів, звітування комітету кредиторів про проведену роботу, нараховану винагороду та здійснені витрати.Проведено розмежування сфер відповідальності органів управління боржника та арбітражного керуючого в частині забезпечення проведення інвентаризації активів та зобов’язань на стадії розпорядження майном, а також управління боржником в період з моменту припинення процедури санації до призначення вищім органом управління нового керівника.Запропоновано зміни до законодавства, спрямовані на забезпечення процесуальної та матеріальної незалежності арбітражного керуючого. Ґрунтуючись на результатах узагальнення судової практики, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, спрямовані на усунення прогалин правового регулювання порядку сплати основної та додаткової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування понесених ним витрат, запропоновано правовий механізм відшкодування збитків арбітражного керуючого, завданих внаслідок неправомірного усунення від виконання повноважень у справах про банкрутство.Наголошено на необхідності усунення недоліків законодавчої техніки в частині віднесення до витрат ліквідаційної процедури окремих зобов’язань боржника перед поточними кредиторами, обов’язок оплати яких покладено на ліквідатора. В процедурах неплатоспроможності фізичних осіб запропоновано мінімізувати витрати боржників на оплату витрат арбітражного керуючого шляхом надання кредиторам права ініціювати процедури неплатоспроможності та можливості здійснення провадження у справі самостійно судом, до дискреційних повноважень якого віднести можливість залучення арбітражного керуючого до участі у справі за наявності встановленої під час розгляду справи об’єктивної необхідності.Виявлено та проаналізовано недоліки правової регламентації порядку оподаткування діяльності арбітражних керуючих, які призводять до подвійного оподаткування отриманих доходів. Встановлено неповноту правового регулювання правил формування витратної частини при визначенні загального річного оподатковуваного доходу арбітражного керуючого. Акцентовано увагу на неузгодженості правил складання та подання податкової звітності особами, які суміщають діяльність арбітражного керуючого з підприємницькою, або трудовою діяльністю. Запропоновано можливість альтернативного вибору спрощеної, або загальної системи оподаткування доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності арбітражного керуючого.У роботі обґрунтовано невідповідність існуючої моделі саморегулювання арбітражних керуючих в Україні основній меті інституту саморегулювання – дебюрократизації та зниженню державного регулятивного навантаження. Наголошено на необхідності передання функцій державного органу з питань банкрутства єдиній саморегулівній організації арбітражних керуючих. Запропоновано обмежити сферу громадського контролю за діяльністю арбітражних керуючих з боку саморегулівної організації перевіркою дотримання арбітражними керуючими локальних актів саморегулівної організації, передусім правил професійної етики.Проведено аналіз недоліків правового регулювання порядку притягнення арбітражних керуючих до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності. Обґрунтовано доцільність страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого в межах кожної справи про банкрутство. Наголошено на необхідності віднесення страхування професійних ризиків арбітражного керуючого до обов’язкових видів страхування. Конкретизовано критерії визначення страхової суми в залежності від фактичних обставин справи про банкрутство (неплатоспроможність). Акцентовано увагу на необхідності віднесення до виключної компетенції господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), здійснення державного контролю за діяльністю арбітражного керуючого, притягнення арбітражного керуючого до цивільно-правової та адміністративної відповідальності за неналежне виконання покладених на нього повноважень.Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації мають прикладний характер і можуть бути використані у: науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень щодо правового статусу арбітражного керуючого; правотворчості – для оновлення та вдосконалення господарського процесуального права України; правозастосовній діяльності – для вироблення роз’яснень, з метою правильного та однакового застосування норм про банкрутство щодо правового статусу арбітражного керуючого; навчальному процесі – для підготовки відповідних розділів підручників та навчальних посібників, викладання та вивчення навчальних дисциплін.