Копінг-поведінка як процес набуття особистісного досвіду у соціумних взаємовідносинах : дисертація

Abstract

Ма Фу. Копінг-поведінка як процес набуття особистісного досвіду у соціумних взаємовідносинах. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 –психологія. – Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», Одеса, 2021. Дисертацію присвячено аналізу копінг-поведінки як процесу вироблення варіабельних навичок інтерактивних і комунікативних взаємин в загальному контексті психології інтерактивної поведінки з метою пошуку психологічних механізмів, за участю яких виникають і розвиваються поведінкові патерни, що забезпечують індивіду комфортне перебування в соціумних ситуаціях різної спрямованості і комунікативно-діяльнісної організованості. Підхід до копінг-поведінки як поведінкового утворення, підпорядкованого отриманню особистісно значущого результату у контексті соціумного середовища різного рівня та складності, дозволив поставити питання про вплив соціумної обстановки на його формування та взяти за мету створення її концептуальної моделі, детермінованої відносинами соціумного середовища, вважаючи об’єктом дослідження копінг-поведінку в юнацькому віці, а предметом – копінг-поведінку студентів-першокурсників вищого навчального закладу. Копінг-поведінку, яка традиційно трактується як механізм відповіді на стресову ситуацію з метою її подолання або захисту від неї, у дисертації розглянуто як континуум інтерактивних взаємин індивіда з мінливими обставинами середовища, де абсолютно однакові дії практично відсутні і тому вимагають фактично нового виконання, створюючи цим самим основу для відповідних генералізацій і узагальнень, які у подальших комунікаціях виступають як їх особистісна поведінкова основа. Функціональна складова з копінг-поведінки розвивається за рахунок апробування мети дією як практичного здійснення передбачуваного комунікативного акту в плані збільшення ресурсного арсеналу, що володіє більш високим рівнем узагальненості, і, отже, точності та ефективності. Теоретико-методологічну основу дослідження склали основні положення системного аналізу, суб’єктно-особистісно-діяльнісного, психосоціального підходів, теорії функціональної системи, загальної теорії копінг-поведінки з апелюванням до теорії особистості, діяльності, свідомості в контекстах освітньої моделі професійного становлення особистості, емоційної регуляції діяльності, педагогічної, міжособистісної, соціальної взаємодії, психології фасилятивності, прийняття рішення, подолання бар'єрів з опорою на базові положення організації психологічного дослідження. Стверджується, що копінг-поведінка є поведінкою в сфері особистісносуспільних відносин, яка забезпечує індивідові пристосування до ситуації та їх континууму з використанням когнітивних, емоційних і власне поведінкових ознак, що в подальшому перетворюється на відповідні соціумні патерни. Вона здійснюється на основі саморегуляції, в якій використовуються зведення про ситуацію із зіставленням еталона належного з власними особистісними якостями в межах імпліцитної теорії особистості. Копінг-поведінка зазнає впливу з боку Я-концепції індивіда, яку він вберігає за допомогою психологічних захистів, індивідуальна сукупність яких характеризує «захисний шар» особистості при зіткненні з будь-якими соціумними ситуаціями, а не тільки з такими, що є стресогенними. Системність копінг-поведінки як психологічного явища визначається системністю суб'єкта як організуючого начала життєдіяльності індивіда, що реалізує свої устремління в соціумному просторі за рахунок процесів саморегуляції, співвідносних з уявленням про своє «Я». Копінг-поведінка у суб’єкт-суб’єктному вимірі постає як поведінка, що існує на перетині індивідуальних систем саморегуляції окремих учасників, детермінованих досвідом попередніх комунікацій в різних ситуаціяхонтогенетичного розвитку, висхідного до ситуацій провідної діяльності,типової для кожного конкретного віку. Вона існує в просторі міжособистісних діалогів, в яких відбивається субкультура даного соціумного простору взагалі і даних комунікантів, зокрема, висхідна до процесів придбання комунікативного та інтерактивного досвіду, що забезпечує індивідові комфортність перебування в ній того чи іншого рівня за рахунок використання механізмів адаптації та психологічного захисту при конструктивній апеляції до явищ емпатії та афіліації. Як контекстуальний феномен інтерактивних взаємовідносин копінгповедінка існує у ситуаціях соціальної, соціально-психологічної та міжособистісної взаємодії, основним моментом яких є переживання ступеня відповідності інтерактивної ситуації уявленню індивіда про самого себе, що визначає його самоповагу у даному конкретному випадку в зіставленні з його самоповагою в цілому. Вихідною основою копінг-поведінки індивіда є суб’єктне моделювання інтерактивної ситуації, яка відбувається в просторі перетину об'єктивної і суб'єктивної реальності як ментальне протиставлення об'єктивно заданих ситуативних вимог і заданих цілей, з одного боку, і наявних у індивіда можливостей, пов'язаних з його уявленням про себе і загальної і парціальної (ситуативної) самооцінкою, з другого. У дослідженні копінг-поведінка була змодельована за допомогою психодіагностичних методик,в яких відтворюються ознаки: а) особистості учасника інтеракцій, належність якого до певного психотипу вказує на особливості його суб'єктивної реальності, на тлі якої здійснюються копінгові дії; б) ставлення індивіда до себе в цілому і в якихось окремих аспектах як учасника інтерактивної ситуації; в) відповідності копінгових дій емоційнодинамічному патерну, вказівка на які міститься у даних про акцентуації діяча (поведінкові тенденції), що розглядаються як поведінкова конкретизація цього патерну; г) впевненості індивіда як показника готовності особи до вирішення діалектичних протиріч в комунікативній (інтерактивній) ситуації зметою отримання шуканого результату; д) психологічних захистів як способу нівелювання психологічного дискомфорту при зустрічі з негативними емоціями при взаємодіях; е) особливості ментальної організації, визначені за допомогою тесту соціального інтелекту. Процесуальна схема емпіричного дослідження копінг-поведінки зорієнтована на використання навчально-професійної діяльності досліджуваних студентів-першокурсників, здійснюваної відповідно до розкладу навчальних занять та вимог виконання відповідних комунікативних та навчальних дій, спрямованих на отримання освітнього результату, що відповідає вимогам освітнього стандарту, представленого в моделі фахівця. Оскільки кожен студент у навчально-професійній діяльності виходить зі свого попереднього досвіду і використовує звичні копінг-стратегії, що не завжди призводить до потрібного результату, остільки тому вимагає деякого втручання, щось на кшталт психолого-педагогічного супроводу. Організація такого супроводу передбачає об'єднання роботи з використанням відповідних психодіагностичних методик та коментування їх результатів з наголосом на тих моментах, які необхідні для конструктивного вирішення з орієнтацією на конструктивні ознаки, що містяться в копінг-стратегіях «Планування вирішення проблеми» (вироблення аналітичного підходу до проблеми з метою планування її вирішення) і «Позитивна переоцінка» (використання ситуації, що склалася для особистісного зростання).Статистичне порівняння чотирьох вікових груп, які охоплюють період від підліткового до дорослого віку, дозволило визначити, що підлітки відрізняються найбільшою вираженістю стратегій «Конфронтація» та «Втеча-уникнення». Особи юнацького віку найбільшою мірою реагують на труднощі за стратегіями дистанціювання, пошуку соціальної підтримки та прийняття відповідальності. Досліджувані першої середньої вікової групи використовують у напруженій ситуації як більш зрілу, адаптивну форму копінгу, засновану на зміні погляду на проблему, поставившись до неї як до стимулу особистісного зростання, так і незрілі форми реакцій, як то ігнорування проблеми, агресивне ставлення до себе та оточуючих, пошук співчуття та підтримки, самозвинувачення тощо.У досліджуваних другої середньої вікової групи визначено як збереження тенденції до неадаптивних форм владнальної поведінки, застосування її інфантильних форм, так і значне використання адаптивного комплексу копінг-стратегій, що виражається у цілеспрямованому аналізі ситуації, виробленні стратегії розв’язання проблеми. За результатами факторного аналізу, отриманих на основі матриці інтеркореляцій між 49 показниками способів владнальної поведінки, упевненості у собі, ставлення до себе, акцентуацій характеру, психологічних захистів, соціального інтелекту, комунікативних вмінь та рис особистості, копінг-поведінка постає як єдність «незрілого захисту» (перший фактор), «упевненості в собі» (другий фактор), «самовпевненості» (третій фактор), «екстраверсії» (четвертий фактор) і «екзальтованості» (п’ятий фактор). Аргументовано, що копінг-поведінка є поведінковою функцією суб'єкта, сформованою у континуальних суб'єкт-суб'єктних взаємовідносинах життєдіяльності в цілому, провідної та допоміжної (дозвіллєвої) діяльності, зокрема. Основне смислове навантаження поняття копінг-поведінки полягає в його інтерпретації в руслі соціальної обумовленості, опосередкованості мовою та дискурсивним мовленням за рахунок постійного «відточування» комунікативної майстерності, спричиненого самовідображенням індивіда як носія певних суб’єктних функцій у просторі соціумних взаємовідносин. Психологічною основою копінг-поведінки є простір інтерактивного дискурсу як маніфестація узагальнених моделей соціумної поведінки «Я < Він/Вони», «Я > Він/Вони», «Я = Він/Вони».