Правові та організаційні засади процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності

Abstract

Ефективність діяльності адвокатури як інституту громадянського суспільства безпосередньо залежить від наявності дієвого механізму дисциплінарної відповідальності, покликаного забезпечити дотримання стандартів адвокатської етики, професійної доброчесності та підтримання довіри до адвокатської професії. Виконання зазначеної функції є можливим лише за наявності чітко врегульованої процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, що ґрунтується на нормах матеріального права, процесуальних механізмах, функціональних та організаційних засадах діяльності органів адвокатського самоврядування. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правових та організаційних засад процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності як системно організованого правового інституту, спрямованого на забезпечення професійної доброчесності адвокатської діяльності за умови дотримання принципу інституційної незалежності адвокатури. У національній правовій доктрині наразі відсутня цілісна концепція процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності з урахуванням сучасних викликів, національних правових реалій і європейських стандартів, що зумовлює потребу у системному науковому осмисленні чинної дисциплінарної моделі, виявленні її проблемних аспектів та визначенні напрямів подальшого вдосконалення. Уперше сформульовано поняття процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності як особливої юрисдикційної діяльності органів адвокатського самоврядування, що здійснюється у спеціально встановленій процесуальній формі, реалізується відповідно до закону та спрямована на забезпечення інституційної незалежності адвокатури. Запропоновано авторське визначення дисциплінарної відповідальності адвоката як виду юридичної відповідальності професійного характеру, що полягає у застосуванні до адвоката дисциплінарних заходів у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, реалізується у спеціальній позасудовій процедурі органами адвокатського самоврядування та спрямована на забезпечення професійної доброчесності адвоката, належної якості правничої допомоги й підтримання авторитету адвокатури. Обґрунтовано систему ознак дисциплінарної відповідальності адвоката, до яких віднесено: спеціальний суб'єктний склад; професійно-етичну обумовленість; позасудовий порядок реалізації органами адвокатського самоврядування; корпоративно-публічний характер; можливість настання негативних наслідків для професійної репутації адвоката; гарантійно-захисну функцію дисциплінарної відповідальності; а також нормативну невизначеність підстав дисциплінарної відповідальності адвоката як системну проблему правового регулювання. Доведено, що процедура притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності має багаторівневу структуру, у межах якої матеріально-правові, процесуальні, функціональні та організаційні елементи перебувають у системному взаємозв'язку та визначають специфіку дисциплінарної відповідальності адвоката як самостійного міжгалузевого правового інституту. Теоретико-правові основи процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності розроблено на підставі комплексного аналізу принципів, процесуальних гарантій та суб'єктного складу дисциплінарного провадження. Встановлено, що принципи дисциплінарної процедури формуються на перетині загальної теорії юридичної відповідальності, доктрини процесуального права та концепції самоврядної організації адвокатської професії. Запропоновано науково обґрунтовану класифікацію принципів процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, яка ґрунтується на комплексному критерії, що поєднує рівень узагальненості принципів у системі права, їх функціональне призначення у дисциплінарному провадженні та ступінь зв'язку з особливим правовим статусом адвоката. На цій підставі розмежовано: загальноправові принципи (верховенство права, законність, правова визначеність, справедливість); міжгалузеві процесуальні принципи (змагальність, презумпція невинуватості, рівність сторін, пропорційність, неупередженість); спеціальні принципи дисциплінарного провадження (незалежність адвоката, недопустимість тиску за правову позицію, автономія адвокатського самоврядування). Доведено, що принципи процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у сукупності складають структурно впорядковану систему правових орієнтирів, у межах якої кожна група принципів виконує самостійну функцію: загальноправові засади визначають ціннісний фундамент провадження, міжгалузеві – його процесуальну форму, а спеціальні – унікальну професійну специфіку. Порушення будь-якого з цих рівнів здатне трансформувати дисциплінарне провадження у засіб тиску на адвоката, що є несумісним із принципом незалежності адвокатської діяльності. Здійснено комплексний аналіз процесуальних гарантій процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Їх класифіковано на: гарантії правової визначеності; гарантії процесуальної справедливості (право бути вислуханим, право на подання доказів і пояснень); гарантії права на захист; гарантії неупередженості дисциплінарного органу; гарантії перегляду дисциплінарних рішень. Обґрунтовано, що зазначені гарантії є не допоміжними елементами процедури, а її структуроутворюючим компонентом. Досліджено суб'єктний склад учасників процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та правовий статус кожного учасника. Застосовано функціональний підхід, відповідно до якого учасників процедури розмежовано на: суб'єктів, уповноважених на здійснення дисциплінарного провадження (КДКА та їх дисциплінарні палати); адвоката як суб'єкта притягнення до відповідальності; ініціаторів дисциплінарного провадження; інших учасників, які сприяють з'ясуванню обставин справи; суб'єктів перегляду та контролю законності дисциплінарних рішень. Встановлено, що правовий статус кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури поєднує корпоративний характер організації з юрисдикційною природою діяльності. Розкрито правову природу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури як квазісудового органу, що виконує функцію уніфікації дисциплінарної практики, формування єдиних підходів до кваліфікації дисциплінарних проступків і забезпечення системної узгодженості дисциплінарних рішень. Обґрунтовано недоцільність запровадження єдиного дисциплінарного органу для адвокатів, суддів і прокурорів з огляду на принципову відмінність самоврядної природи адвокатури від публічно-службових правовідносин. Досліджено роль судів як суб'єктів контролю законності дисциплінарних рішень. Встановлено, що судовий контроль у процедурі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності виконує три ключові функції: гарантійну, правовідновлювальну та системоутворюючу. Предметом судового контролю є відповідність рішень органів адвокатського самоврядування вимогам законності, дотримання процесуальних гарантій та принципу пропорційності. Проаналізовано нормативно-правове регулювання процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності як багаторівневу систему, що охоплює конституційні положення, міжнародно-правові стандарти, спеціальне законодавство та корпоративні акти органів адвокатського самоврядування. Особливу увагу приділено Положенню про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката як ключовому корпоративному акту процесуальної дії. Виявлено системну суперечність між нормами Закону, що гарантують кожному безумовне право на звернення зі скаргою, та корпоративними актами Ради адвокатів України, які встановлюють фінансові умови розгляду дисциплінарних заяв. На підставі аналізу практики Верховного Суду обґрунтовано, що встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду скарг потенційно обмежує доступ до дисциплінарної процедури і потребує законодавчого врегулювання. Охарактеризовано міжнародно-правові стандарти реалізації процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, зокрема положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката від 12 березня 2025 року, Основних принципів ООН, що стосуються ролі юристів (1990), Рекомендації № R (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи, а також практики Європейського суду з прав людини. Встановлено, що міжнародні стандарти формують систему обов'язкових процесуальних гарантій, яким має відповідати будь-яка модель дисциплінарного провадження в державах-членах Ради Європи. Здійснено оцінку відповідності чинної процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності в Україні положенням статті 8 Конвенції про захист професії адвоката в частині гарантій незалежності адвоката та меж допустимого дисциплінарного втручання. Обґрунтовано стадійність процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності як цілісного багаторівневого юридичного процесу, що охоплює взаємопов'язані стадії: ініціювання дисциплінарного реагування, перевірки відомостей про можливий дисциплінарний проступок, порушення дисциплінарної справи, її розгляду, ухвалення рішення, а також перегляду (оскарження) прийнятого рішення. Запропоновано системний підхід до організаційного забезпечення процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності як цілісної системи інституційних, інформаційних, процедурних і ресурсних механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності, своєчасності, прозорості та передбачуваності діяльності органів адвокатського самоврядування. Обґрунтовано доцільність запровадження реєстру дисциплінарних проваджень щодо адвокатів як самостійного елементу організаційного забезпечення відповідної процедури. Теоретично обґрунтовано інститут спрощеного дисциплінарного провадження щодо адвоката як самостійну процесуальну форму реалізації дисциплінарної відповідальності. Виокремлено його моделі: модель дисциплінарного реагування на малозначні проступки, модель спрощеного провадження за згодою або визнанням адвокатом факту дисциплінарного порушення, а також реєстрово-моніторингова модель дисциплінарного реагування. Обґрунтовано необхідність нормативного розмежування дисциплінарних проступків адвоката за ступенем тяжкості та характером наслідків як передумови впровадження диференційованих процесуальних форм дисциплінарного реагування. Доведено доцільність диференціації стандартів доказування у дисциплінарних провадженнях залежно від характеру проступку: у спрощеному провадженні – стандарт очевидності та достатності доказів; у загальному – підвищений стандарт усунення обґрунтованих сумнівів. Здійснено порівняльно-правовий аналіз процедур притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності у Великобританії, Франції, Німеччині та інших зарубіжних країнах, визначено можливості адаптації позитивного іноземного досвіду в Україні. Запропоновано законодавче закріплення інституту спрощеного дисциплінарного провадження шляхом доповнення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» окремою нормою, яка визначає підстави, межі застосування та базові процесуальні гарантії спрощеної дисциплінарної процедури. Наукова концепція правових та організаційних засад процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, сформульована у результаті проведеного дослідження, може стати основою для вдосконалення законодавства та має практичне значення, оскільки авторські пропозиції спрямовані на підвищення ефективності, прозорості та відповідності дисциплінарної процедури принципам справедливого процесу і незалежності адвокатської діяльності.

Склад разової ради:

Голова ради – Бакаянова Нана Мезенівна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія», заслужений юрист України.

Рецензенти: Кісліцина Ірина Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія»; Кравченко Марина Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Бондар Ірина Вадимівна, доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри юстиції Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Остафійчук Людмила Аурелівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри процесуального права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Захист відбудеться 18.06.2026 о 9:00, за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА