Кримінально-правова охорона професійних прав журналістів (порівняльно-правове дослідження)

Abstract

Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним порівняльно-правовим дослідженням кримінально-правової охорони професійних прав журналіста в умовах оновленого галузевого законодавства України в сфері медіа та європейського вектору впорядкування національного законодавства. Історичний досвід унормування журналістської діяльності та її кримінально-правового захисту не корелюються, і, на відміну від зарубіжного досвіду, на теренах України кримінально-правове регулювання свободи слова та журналістської діяльності починається з ХVІІІ століття. Встановлена періодизація розвитку кримінально-правової охорони професійних прав журналіста у вітчизняному законодавстві: 1) цензурування та жорсткий державний контроль за здійсненням журналістської діяльності (кінець ХІХ ст. – до 1919 р.); 2) цензурування та політичне і національне переслідування журналістів (1919 р. – 1985 р.); 3) виникнення перших підстав кримінальної відповідальності за окремі посягання (обмеження критики та переслідування журналістів) (1985 р. - 2001 р.); 4) розвиток відповідальності, її диференціація за окремі посягання, формування комплексу норм про перешкоджання професійній діяльності журналіста (2001р. – 2022 р.); 5) сучасне формування потенційних моделей кримінально-правової охорони професійних прав журналіста з урахуванням європейського вектору (2022 р. і по сьогодні). Розвиток «медійного ринку» в світі вплинув на розвиток інформаційних відносин в Україні. 13.12.2022 р. був прийнятий Закон «Про медіа», який змінив підходи в правовому регулюванні журналістської діяльності. Зроблено висновок, що наразі існують всі необхідні передумови та підстави для впровадження виваженої політики криміналізації небезпечних форм порушень професійних прав журналістів. Встановлено, що переважна більшість наукових досліджень сходиться в питанні недоцільності розміщення норм про відповідальність проти професійних прав журналіста в розділі ХV Особливої частини КК України, та або розміщення їх в розділі V Особливої частини КК України, або їх декриміналізації через недоцільність охорони цих відносин спеціальними нормами, або визначення їх як кваліфікованих складів перешкоджання за ст. 171 КК України; висловлюється думка щодо недоцільності визначення журналіста спеціальним потерпілим за ч. 2 ст. 163 КК України. Пропонується під об’єктом кримінально-правової охорони професійних прав журналіста визначати сукупність кримінально-правових норм, які спрямовані на забезпечення визначеного законом порядку виконання творчим працівником суб’єкта у сфері медіа професійних обов’язків та реалізації професійних прав журналіста в процесі професійного збирання, одержання, створення, редагування, поширення та забезпечення підготовки інформації для медіа, як передумови забезпечення права на свободу слова, думок та свободи їх вираження. Аналіз зарубіжного досвіду регулювання відповідальності за перешкоджання реалізації професійних прав журналіста показав, що країни-члени ЄС утримуються від практики формування спеціальних складів правопорушень проти професійних прав журналіста, такі цілі досягаються шляхом застосування загальних кримінальних норм та норм галузевого законодавства. Країни пострадянського простору передбачають норми, схожі за змістом зі ст. 171 КК України, та відносять їх до злочинів проти політичних, трудових та інших конституційних прав громадян. З урахуванням наукової дискусії пропонується назву розділу V Особливої частини КК України викласти в редакції «Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод». Визначено, що розміщення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 171 КК України, в межах V розділу Особливої частини КК України є гармонійним та обґрунтованим. З урахуванням визнання надмірності криміналізації та зарубіжного досвіду, робиться висновок про доцільність виключення ст.ст. 345-1, 347-1, 348-1, 349-1 з КК України. Підтримано ідею недоцільності збереження в ч. 2 ст. 163 КК України такої кваліфікуючої ознаки як вчинення діяння «щодо журналіста». Пропонується відмовитися від визначення в КК України поняття «професійна діяльність журналіста». З урахуванням європейських рекомендацій підтримуємо ідею поширювального тлумачення «журналіст», але його визначення має бути викладено у спеціальному галузевому законодавстві. Під перешкоджанням пропонується розуміти: діяння, яке спрямоване в насильницький чи ненасильницький спосіб на створення перепон в реалізації журналістом професійних прав при виконанні професійних обов’язків з метою унеможливлення їх виконання, недопущення, припинення або ускладнення реалізації журналістом своїх професійних прав, що призводить до незаконного припинення або унеможливлення виконання журналістом своїх обов’язків. Підтримуються та додатково обґрунтовуються ідеї декриміналізації «незаконної відмови у доступі журналіста до інформації» (ч. 1 ст. 171 КК України) та «впливу у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків» (ч. 2 ст. 171 КК України). Виходячи з зарубіжного досвіду кримінально-правового регулювання оffence of stalkings, пропонується в межах ст. 171 КК України дати визначення «переслідування». Аргументується погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна, завдання ударів і побоїв, вчинені щодо журналіста або близьких для нього осіб у зв’язку з виконанням ним професій обов’язків визнати в якості кваліфікованого способу перешкоджання в межах ст. 171 КК України. За спричинення тілесних ушкоджень журналісту або близьким для нього особам, умисне знищення або пошкодження майна, умисне вбивство, захоплення як заручника журналіста або близьких для нього осіб у зв'язку з виконанням ним професійних обов’язків відповідальність має наставати за ст. ст. 121, 122 або 125 КК України, ст. 194, 115, 147 КК України, з урахуванням відповідної обтяжуючої обставини - «у зв'язку з виконанням журналістом професійного обов’язку». Європейське співтовариство спрямоване на створення ефективного механізму, який здатний забезпечити «невідворотність кримінальної відповідальності» всіх осіб, винних у посяганнях проти журналістів, та забезпечити надійний механізм відшкодування завданої шкоди. Існуючий механізм кримінально-правової охорони професійних прав журналіста довів свою неспроможність у досягненні поставлених цілей. Обґрунтовується необхідність та доцільність посилення покарання за порушення професійних прав журналіста. З’ясовано, що однією з суттєвих перепон, яка не дозволяє досягти невідворотності кримінальної відповідальності за перешкоджання виконанню професійних обов’язків журналіста є звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України. Умисне або недбале затягування досудового розслідування з боку правоохоронних органів не визнається несприятливою обставиною для спливу строків давності. Одна з нагальних проблем сучасного забезпечення прав журналістів в європейському просторі – це протидія SLAPP-позовам. На етапі відпрацювання загального механізму протидії SLAPP-позовам в Україні, слід передбачити заборону розгляду таких позовів в спрощеному провадженні, обов’язкову офіційно підтверджену процедуру досудового врегулювання спору, відпрацювати на рівні галузевого законодавства чітке розмежування між констатацією фактів, припущеннями та оціночними судженнями. Вирішення питання забезпечення належної компенсації шкоди, заподіяної перешкоджанням виконанню професійних обов’язків журналіста, має вирішуватися комплексно, з урахуванням потреб потерпілих від усіх кримінальних правопорушень.

Склад разової ради:

Голова ради – Колодін Денис Олексійович, д.ю.н., доцент, декан факультету прокуратури та слідства (кримінальної юстиції) Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Туляков Вячеслав Олексійович, д.ю.н., професор, професор кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія»; Горбачова Ірина Михайлівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Харитонов Сергій Олександрович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри кримінально-правової політики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Шаблистий Володимир Вікторович, д.ю.н., професор, директор ННІ права та інноваційної освіти Дніпропетровського державного університет внутрішніх справ.

Захист відбудеться 09 серпня 2025 року об 11:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА