Право інтелектуальної власності в епоху штучного інтелекту: міжнародно-правове регулювання

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене дослідженню особливостей міжнародно-правового регулювання права інтелектуальної власності в епоху штучного інтелекту. Проведене дослідження дозволило встановити, що міжнародно-правове регулювання права інтелектуальної власності пройшло тривалий еволюційний шлях від формування базових стандартів охорони результатів творчої діяльності до створення складної багаторівневої системи міжнародних норм, у межах якої ключову роль відіграють положення Паризької та Бернської конвенцій, Угода ТРІПС і стандарти ТРІПС+. З урахуванням впливу технологічних змін запропоновано авторський підхід до періодизації розвитку міжнародно-правового регулювання права інтелектуальної власності, який охоплює технологічний, цифровий (програмно-інформаційний) та алгоритмічний етапи, кожен із яких характеризується зміною об’єктів правової охорони, суб’єктного складу та механізмів правового регулювання. Встановлено, що сучасна система міжнародного регулювання інтелектуальної власності характеризується високим рівнем комплексності та міжгалузевої взаємодії, оскільки функціонує на перетині міжнародного торговельного права, права прав людини, права охорони здоров’я, конкурентного, інформаційного та цифрового права. Водночас поширення стандартів ТРІПС+ суттєво впливає на регуляторну автономію держав та звужує можливості самостійного формування національної політики у сфері інтелектуальної власності,

особливо для країн, що розвиваються. За таких умов одним із ключових завдань міжнародно-правового регулювання залишається забезпечення справедливого балансу між приватними інтересами правовласників та публічними інтересами суспільства. Застосування систем ШІ у процесах створення, використання та поширення результатів інтелектуальної діяльності актуалізує питання авторства, належності прав, визначення суб’єкта відповідальності, прозорості алгоритмічних рішень та забезпечення ефективного судового захисту. Це зумовлює необхідність перегляду традиційних моделей правового регулювання та формування нової міжнародно-правової парадигми, заснованої на принципах людиноцентричності, прозорості, підзвітності та ефективної оскаржуваності автоматизованих рішень. Доведено, що ризики використання ШІ доцільно розглядати як систему взаємопов’язаних структурних і функціональних ризиків. До структурних належать ризики, пов’язані з особливостями функціонування систем ШІ, зокрема непрозорістю алгоритмів, помилками проєктування та кіберзагрозами, тоді як функціональні ризики проявляються у процесі практичного використання таких систем у формі алгоритмічної дискримінації, неправомірного спостереження, обмеження можливостей оскарження автоматизованих рішень та виникнення прогалин юридичної відповідальності. Встановлено, що ефективне врегулювання таких ризиків потребує комплексного міждисциплінарного підходу, який поєднує правові, технологічні, організаційні та етичні механізми управління. Подальший розвиток міжнародного права інтелектуальної власності має відбуватися шляхом інтеграції норм права інтелектуальної власності, міжнародного права прав людини та регулювання цифрових технологій. Формування міжнародно- правових підходів до використання ШІ має ґрунтуватися на забезпеченні збалансованого поєднання інтересів інноваційного розвитку, ефективної охорони прав інтелектуальної власності та належного захисту основоположних прав і свобод людини в умовах цифрової трансформації суспільства. ШІ стає частиною всіх сфер людської діяльності. Нова науково- технічна революція змінює відносини людей одне з одним та зі світом, і цей зсув викликає необхідність в новій оцінці філософських, наукових і практичних реалій. Зокрема, перед юридичною наукою постає глобальне завдання створення нового глобального правового режиму регулювання ШІ та розвитку відповідних національно-правових режимів. Підкреслено, що в цьому процесі наука права повинна відмовитися від консерватизму та діяти швидко, адже в зворотному випадку вона ризикує виявитися застарілою та неефективною. Вказано, що право володіє достатнім досвідом реагування на науково- технічні революції, в тому числі в питаннях права інтелектуальної власності. Проведено дослідження історичного розвитку права інтелектуальної власності, доведено, що його еволюція пов’язана саме за науково-технічними революціями. Розглянуто приклади революційних суспільних змін, викликаних появою писемності, появою книгодруку, промисловою революцією. Простежено їх вплив на національне та міжнародне право, окреслюються напрацювання, що можуть бути використані при правовому реагуванні на виклики, які породжені появою ШІ. Охарактеризовано поточний стан міжнародно-правового регулювання інтелектуальної власності, виявляються можливості застосування цього регулювання до питань ШІ. Підкреслено, що, незважаючи на революційність змін, породжених ШІ, базові правові принципи, які застосовуються до регулювання прав інтелектуальної власності в нову епоху, залишаються незмінними. Ці принципи походять з права прав людини. Наголошено, що будь-які спроби врегулювати застосування ШІ повинні виходити з гуманістичних та людиноцентричних засад. Вказано на необхідність прикласти ці засади до ШІ. Досліджено породжені ШІ ризики для прав людини, в тому числі структурні ризики, які походять із властивостей самого ШІ (наприклад, зрозумілість процесів ШІ, «проблема чорної скрині» тощо) та функціональні ризики, які впливають на практичну реалізацію прав людини (наприклад, проблеми захисту персональних даних, права на приватне життя, права на свободу думки, прав власності тощо). Аналіз міжнародно-правових актів та сучасних міжнародних ініціатив свідчить, що універсальні міжнародні договори зберігають своє фундаментальне значення як нормативна основа регулювання відносин, пов’язаних із застосуванням ШІ, однак не забезпечують повною мірою врегулювання нових суспільних відносин, що виникають у зв’язку з розвитком відповідних технологій. Встановлено, що ефективне міжнародно-правове регулювання ШІ повинно будуватися на людиноцентричній та міжгалузевій моделі, у межах якої охорона прав людини, забезпечення міжнародного миру і безпеки, кібербезпеки, захист персональних даних та охорона прав інтелектуальної власності розглядаються як взаємопов’язані елементи єдиної системи управління технологіями ШІ. Це обумовлює необхідність розвитку міжнародного договірного регулювання та широкого використання актів «м’якого права», спрямованих на формування принципів прозорості, контролю та відповідального використання технологій ШІ, а також уніфікованих міжнародних стандартів, здатних забезпечити баланс між технологічним розвитком, інноваційною діяльністю, охороною результатів інтелектуальної діяльності та захистом основоположних прав і свобод людини. Доведено, що чинне міжнародне та національне законодавство пов’язує виникнення авторського права з діяльністю людського інтелекту. Водночас розвиток генеративних моделей ШІ демонструє їх здатність створювати нові результати інтелектуальної діяльності, які за своїми зовнішніми ознаками можуть відповідати критеріям творчості та оригінальності. Це актуалізує необхідність подальшого осмислення правової природи таких результатів та визначення їх місця у системі права інтелектуальної власності. Проведений аналіз свідчить про поступове формування нового підходу до оцінки творчої діяльності, відповідно до якого результат створення об’єкта інтелектуальної власності дедалі частіше розглядається як продукт взаємодії людини та системи ШІ. Практика судових органів різних країн демонструє поступовий відхід від абсолютного заперечення ролі ШІ у творчому процесі та визнання можливості існування складних моделей спільної діяльності людини і машини. Це дає підстави розглядати концепцію співавторства автора та ШІ як один із перспективних напрямів наукової дискусії та подальшого розвитку міжнародно-правового регулювання права інтелектуальної власності. В Європейському Союзі на сучасному етапі сформовано найбільш розвинуту систему правового регулювання прав інтелектуальної власності у сфері використання технологій ШІ, яка базується на комплексному застосуванні міжнародних договорів, директив, регламентів, актів «м’якого права» та судової практики. Її розвиток відображає поступовий перехід від регулювання традиційного авторського права до врегулювання використання об’єктів інтелектуальної власності в умовах функціонування генеративного ШІ. Встановлено, що ухвалення Акта Європейського Союзу про ШІ започаткувало новий етап розвитку правового регулювання, заснований на ризик- орієнтованому підході, принципах прозорості, підзвітності та поваги до авторського права. Запровадження вимог щодо дотримання політики поваги до авторського права, прозорості моделей ШІ та розкриття інформації про використані для навчання матеріали створює передумови для більш ефективного захисту прав правовласників і розвитку ліцензійних механізмів використання результатів творчої діяльності. Аналіз актів Європейського Союзу, практики їх імплементації та перших судових звернень щодо застосування Акта про ШІ свідчить про формування структурно цілісної моделі правового регулювання, яка поєднує норми авторського права, регулювання ШІ, етичні принципи та механізми судового контролю. Така модель ґрунтується на збереженні антропоцентричної концепції авторства, за якої результати діяльності генеративного ШІ можуть отримувати правову охорону лише через діяльність людини, тоді як сам ШІ не є самостійним суб’єктом права інтелектуальної власності. Доведено, що підхід Ради Європи до регулювання ШІ, попри відсутність у Рамковій конвенції спеціалізованих норм у сфері інтелектуальної власності, формує важливу нормативну основу для подальшого розвитку національних і регіональних підходів до охорони прав інтелектуальної власності у зв’язку з використанням систем ШІ. Закріплені в Конвенції принципи прозорості, підзвітності, нагляду та управління ризиками створюють передумови для формування механізмів ідентифікації контенту, створеного за допомогою систем ШІ, що має значення для визначення авторства, правоволодіння, обсягу прав, а також для процесуального захисту прав інтелектуальної власності, зокрема у частині доказування та встановлення відповідальних суб’єктів. Встановлено, що вдосконалення законодавства України у сфері ШІ та прав інтелектуальної власності має здійснюватися з урахуванням конституційних засад, міжнародних зобов’язань держави та процесів європейської інтеграції. У зв’язку з цим доцільним є ухвалення рамкового акта щодо використання ШІ, який би закріплював базові принципи регулювання відповідно до ризик-орієнтованого підходу, сумісного з правом Європейського Союзу, та виходив із цивільно- правової природи ШІ як об’єкта правовідносин. Запроваджена Законом України «Про авторське право і суміжні права» категорія неоригінальних об’єктів, створених комп’ютерною програмою, має бути доповнена механізмами доказування та ідентифікації такого контенту. Доцільним є передбачення нормативних вимог щодо збереження технічної інформації про створення контенту із застосуванням ШІ, зокрема метаданих та маркування, що сприятиме ефективному доступу до правосуддя та реалізації права на судовий захист.

Склад разової ради:

Голова ради – Харитонова Олена Іванівна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри права інтелектуальної власності та патентної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія», член-кореспондент НАПрН України;.

Рецензенти: Галупова Лариса Ігорівна – кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права інтелектуальної власності та патентної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»; Мануїлова Катерина Вікторівна – кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Якубівський Ігор Євгенович – доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка; Тицька Яна Олександрівна – доктор юридичних наук, доцент, декан Факультету права та економіки Міжнародного університету.

Захист відбудеться, за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА