Суб’єктна парадигма як базис теоретичної моделі і дослідницького концепту комунікативної атрибуції

Abstract

Розгляд проблеми атрибуції в контексті сприйняття партнерами один одного вказує на значення процесів прогнозування та пояснення поведінки кожного з комунікантів, які здійснюються на основі механізмів ідентифікації та емпатії. Це означає, що якості, які індивід виділяє в собі, він виділяє і в іншому. В іншому прагнуть визначити ступінь подібності за шкалою краще / гірше. Звідси сам процес ідентифікації йде за схемою «Я = Він», «Я > Він», «Я < Він». Рефлексивний аспект комунікації також залежить від Я-концепції індивіда. Аналогічне мож- на стверджувати й щодо емпатії – ставлячи себе на місце іншого, індивід все-таки проєктує власні переживання на іншого. Присутність у спілкуванні ідентифікації, рефлексії та емпатії впливає на перебіг атрибутування.