Судовий штраф в цивільному процесі України, країн Європи та США
Завантаження...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
Дисертація є першим комплексним теоретикоправовим дослідженням проблематики застосування судових штрафів в Україні, країнах Європи та США. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем.
Стверджується, що для багатьох із досліджуваних країн концепція відповідальності сторони перед судом має глибоке історичне коріння і протягом тривалого часу не зазнавала кардинальних змін, а для широкого переліку країн навпаки, концепція відповідальності сторони, в тому числі штрафної, є новацією, яка повʼязана із викликами сьогодення. У Великобританії відносно нещодавно (у 1981 році) відбулося законодавче врегулювання відповідальності за неповагу до суду (яка до цього часу протягом століть існувала виключно в прецедентному праві), однак суддями, адвокатами та науковцями наголошується на необхідності приведення законодавства до сучасних стандартів. В Австралії консультації щодо реформи в цій площині все ще тривають. Для багатьох пострадянських країн, зокрема, країн Балтії, питання врегулювання відповідальності постало одночасно із оновленням і переосмисленням процесуального законодавства, яке після радянського впливу мало б відбудовуватися на нових засадах – змагальних та диспозитивних, однак не позбавлених засобів спонукання сторін до належної поведінки. Натомість у США тривалий час як на рівні штатів, так і на федеральному рівні, суттєвих оновлень правил цивільного судочинства не здійснювалося, а нові підходи до вирішення питання щодо відповідальності за неповагу до суду диктує судова практика.
Вказано, що основна функція санкцій в судовому процесі (як у вітчизняному, так і в іноземних процесах) полягає у стимулюванні особи до належної процесуальної поведінки (хоча діапазон належної поведінки може бути різним: від простого неперешкоджання процесу до активного сприяння), а після завершення судового розгляду – у повному і своєчасному виконанні судового рішення (зазвичай, для тих правопорядків, у яких виконання рішення є складовою судового процесу). Процесуальні санкції забезпечують дотримання принципів цивільного судочинства: верховенства права, змагальності, рівності, заборони зловживання процесуальними правами тощо, а також досягненню мети цивільного судочинства.
Стверджується, що іноземним юрисдикціям також притаманна можливість застосування судом різноманітних санкцій, які сприяють досягненню дисципліни у судовому засіданні, розгляду справи у розумний строк, утвердженню авторитету суду та своєчасному виконанню судових рішень. Однак підстави для штрафних санкцій у судочинстві різних країн суттєво відрізняються: якщо для континентальної Європи притаманним є чітке виокремлення видів несприятливої поведінки у процесі, за які накладається штраф (ненадання доказів, неявка сторони, затягування справи тощо), розподіл повноважень із застосування санкцій між процесуальним, адміністративним та кримінальним законодавством, то для країн загального права такої диференціації не передбачається, оскільки будьяка неналежна поведінка, як в судовому процесі, так і поза приміщенням суду, розглядається крізь призму неповаги до суду.
Доведено необхідність розмежування в рамках вітчизняного процесуального законодавства зловживання сторонами процесуальними правами та прояв неповаги до суду як самостійних підстав для застосування судом засобів процесуального примусу.
Обґрунтовано доцільність закріплення відповідальності за неповагу до суду, що вчинена в ході судового провадження, у процесуальних кодексах.
Запропоновано під неповагою до суду як однією із форм протиправного перешкоджання здійсненню цивільного судочинства пропонується розуміти будьякі діяння учасників судового процесу та (або) осіб, присутніх у залі судового засідання, що прямо чи опосередковано спрямовані на порушення встановлених у суді правил, і супроводжуються зневажливим ставленням до інституту правосуддя у цілому.
Розглянуто питання застосування судового штрафу в аспекті реалізації конвенційного права на справедливий судовий розгляд та запропоновано розглядати судовий штраф крізь призму правових позицій ЄСПЛ, вироблених при тлумаченні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ). Основоположна ідея цього підходу полягає в розумінні єдності міжнародноправових актів про права людини, фундаменталізації права на справедливий судовий розгляд і розширенні процесуальних гарантій, дотримання яких є необхідним у випадку накладення на особу штрафу у значному розмірі.
Здійснено порівняльний аналіз можливості накладення штрафу на іншу особу, ніж ту, що допустила порушення, у правовідносинах адвоката з клієнтом: за ЦПК України суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника, однак у випадку притягнення до адміністративної відповідальності за неповагу до суду в порядку Кодексу України про адміністративні порушення (далі – КУпАП) виключає таку можливість. Натомість, законодавство США обмежує відповідальність сторони, яка професійно представлена: санкції, які передбачають грошові стягнення (такі як штраф або присудження гонорару адвокату), не можуть бути застосовані до сторони, яку представляють, за подання заяв з неналежною метою, а відповідальність за такі порушення правильніше покласти виключно на адвоката сторони чи юридичну фірму, яка повинна нести спільну відповідальність за порушення, скоєне її партнером або співробітником. В Італії в умовах запровадженої адвокатської монополії відповідальність за відшкодування збитків за безпідставне судове провадження, покладається на адвоката, який відповідає за оцінку обґрунтованості позиції клієнта та стратегії, які будуть прийняті в суді. За законодавством Польщі сторону може бути притягнуто до відповідальності у випадку зловживань, допущених її представником: а можливість впливу на недобросовісного адвоката реалізується через загрозу дисциплінарного провадження, фактично, контроль за діяльністю адвоката покладається на самого клієнта (адже штраф накладається безпосередньо на сторону) та на дисциплінарні органи адвокатури.
Здійснено порівняльний аналіз особливостей застосування астрента у іноземних юрисдикціях: національні закони щодо судової неустойки (астрента) можуть доволі суттєво відрізнятися як щодо підстав накладення штрафу, порядку розгляду питання та розміру штрафних виплат. У деяких законодавчих системах, включаючи законодавство Італії, Бельгії, Люксембургу та (за яким відбувається стягнення у судовому порядку) є зобовʼязання сплатити грошову суму. Згідно з французьким, польським законодавством, навпаки, астрент може накладатися, коли зобовʼязання, що випливає з судового рішення,
є не лише зобовʼязанням вчинити або утриматися від вчинення певної дії, але й зобовʼязанням сплатити грошову суму. Класифіковано різновиди астрента, які можна здійснити за такими критеріями: 1) за субʼєктом, який ініціює застосування астрента: а) з ініціативи суду (Франція, Бразилія); б) з ініціативи стягувача (Польща, Бельгія, Нідерланди, Люксембург); 2) за наявності обмежень у максимальному розмірі астрента: а) без встановлених обмежень (Франція); б) зі встановленими обмеженнями (Польща); 3) за субʼєктом, на користь якого стягується астрент: а) на користь стягувача (Бельгія, Нідерланди, Франція, Італія, Бразилія); б) на користь держави або органів державної влади (Швейцарія, Німеччина, Іспанія); 4) за наявності обмежень у категоріях справ, в яких судове рішення може бути обтяжене астрентом: а) астрент може бути застосований у будьякій категорії справ; б) встановлені обмеження щодо застосування астрента у певних категоріях справ (Нідерланди, Італія).
За результатом поведеного аналізу практики ЄСПЛ у питаннях застосування до судових штрафів положень статті 6 ЄКПЛ щодо права на справедливий суд, зроблено висновок, що хоча за загальним правилом застосування національним судом процесуальних санкцій залишається поза межами регулювання Конвенції, сама процедура вирішення питання про накладення штрафної санкції має відповідати стандартам ст. 6 Конвенції: якщо санкція підпадає під кримінальний аспект ст. 6, то і стандарти права на справедливий суд мають бути забезпечені на вищому рівні;
Запропоновано закріплення на законодавчому рівні терміна «судовий штраф» із внесенням відповідних змін до ст. 148 ЦПК України та інших процесуальних кодексів з метою уникнення термінологічної плутанини та змішування визначення штрафу, що накладається судом як основне або додаткове покарання у кримінальному судочинстві, штрафу як форми неустойки в розумінні ст. 549 ЦК України із штрафом як майновою санкцією, що застосовується судом до осіб, які не виконують, або неналежним чином виконують процесуальні обовʼязки у цивільному, господарському, адміністративному чи кримінальному судочинстві.
Запропоновано внесення змін до ст. 148 ЦПК України, закріпивши обовʼязок суду призначити судове засідання для вирішення питання про стягнення судового штрафу з наданням достатнього строку, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд і для підготовки до участі в судовому розгляді, що особливо важливо для реалізації права на справедливий суд у провадженнях, в яких судове засідання не призначається, а ознаки зловживання процесуальними правами чи інших підстав для накладення судового штрафу вбачаються із процесуальних документів учасника справи.
Аналогічні положення слід передбачити і в інших процесуальних кодексах.
Склад разової ради:
Голова ради –
Андронов Ігор Володимирович, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного, нотаріального та виконавчого процесу Національного університету «Одеська юридична академія»
Рецензенти:
Волкова Наталія Василівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного, нотаріального та виконавчого процесу Національного університету «Одеська юридична академія»;
Бут Ілля Олександрович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного, нотаріального та виконавчого процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти:
Цувіна Тетяна Андріївна, д. ю. н., доцент, в. о. завідувача кафедри цивільного судочинства, арбітражу та міжнародного приватного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого;
Захарова Олена Семенівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного процесу Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Захист відбудеться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА
Бібліографічний опис
Петренко Н. Д. Судовий штраф в цивільному процесі України, країн Європи та США : дис…д-ра філос. / Петренко, Наталія Дмитрівна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2025. – 293 с.
Ключові слова
цивільний процес, цивільне судочинство, правосуддя, право на судовий захист, судовий захист, право на справедливий суд, Європейський суд з прав людини, процесуальна відповідальність, заходи процесуального примусу, судовий штраф, судова неустойка, астрент, зловживання процесуальними правами, неповага до суду, скандалізація суду, civil procedure, civil proceedings, justice, right to judicial protection, judicial protection, right to a fair trial, European Court of Human Rights, procedural responsibility, measures of procedural coercion, court fine, court penalty, astreinte, abuse of procedural rights, contempt of court, scandalization of the court
Цитування
Петренко Н. Д. Судовий штраф в цивільному процесі України, країн Європи та США : дис…д-ра філос. Одеса, 2025. 293 с.