Розділ 12. Мирова угода як інструмент врегулювання спорів: Європейські стандарти

Abstract

У дослідженні розкрито дуалістичну природу мирової угоди як приватної домовленості, що набуває процесуальної сили через механізм судового затвердження. Здійснено критичний аналіз української судоцентричної моделі, де суд виступає гарантом законності, порівнюючи її з європейською тенденцією до функціональної автономізації мирових угод. Особлива увага приділяється наднаціональним стандартам ELI/UNIDROIT та принципу співпраці (principle of cooperation), що домінують у сучасній європейській процесуальній парадигмі. Досліджено трансформацію мирової угоди від простого способу припинення спору до гнучкого механізму, що забезпечує баланс приватної автономії та публічного порядку. Виявлено концептуальні відмінності у процесуальних ефектах угоди, зокрема в контексті доктрин res judicata та estoppel у зарубіжному праві. Обґрунтовано перехід від конфліктно-адверсарної до кооперативно-комунікативної моделі правосуддя, де мирова угода відіграє системоутворюючу функцію. Окреслено вектори розвитку українського законодавства в умовах євроінтеграції, що передбачають доктринальну адаптацію європейських інструментів до національних правових реалій.