Адміністративні правовідносини у соціальній сфері

Abstract

У статті визначено, що адміністративні правовідносини в соціальній сфері необхідно розуміти як владно-підпорядковуючі відносини, що мають примусовий і позапримусовий характер, виникають, змінюються та припиняються з метою захисту публічного інтересу під час здійснення соціального захисту з надання безповоротних виплат (субвенції, субсидії, дотації, пільги і компенсації) та відповідних соціальних послуг, а приватними є відносини з надання позик, кредитування й інвестування публічною адміністрацією чи іншими уповноваженими суб’єктами публічного чи приватного права. Встановлено специфічні риси адміністративних правовідносин у соціальній сфері: передусім мають правову форму; через матеріальні норми соціального права втілюється специфіка процедурно-охоронних відносин, які мають похідний характер щодо матеріальних відносин із соціального захисту та надання соціальних послуг та є відносно самостійними під час встановлення «негативних» юридичних фактів (відсутність підстав чи умов для надання конкретного виду соціального захисту); мають складний характер (на основі кількох процедурних правовідносин реалізується конкретне матеріальне право в соціальному праві); орієнтуються на задоволення втіленого в нормах матеріального права публічного соціального інтересу людини як споживача соціальних послуг; відзначаються стадійністю.З’ясовано, що через публічні (адміністративно-правові) відносини розширюється природне конституційне право на соціальний захист, але водночас до правового становища споживача соціальних послуг додаються ті соціальні блага, яких ця конкретна людина або не мала взагалі, або мала в обсязі, меншому за мінімальні соціальні стандарти, а приватні відносини дають змогу практично втілити природні права такої особи на отримання соціальної допомоги, яка відшкодовується потім державі. Орієнтиром водночас постає спрямованість людської волі (формальний вимір) на отримання блага, задоволення конкретного інтересу (матеріальний вимір). Для повноцінного розмежування публічних і приватних відносин у сфері соціального захисту запропоновано враховувати особливості елементів цих правовідносин, панівні форми захисту й інтерес, який діє в цій галузі. Водночас досліджено наявні теорії їх розмежування з урахуванням практики публічної адміністрації й адміністративних судів: теорію субординації (теорія влади – підпорядкування), яка застосовується для первинної детермінації статусу, особливостей реалізації компетенції публічної адміністрації, визначення правової природи спору / конфлікту між учасниками адміністративних правовідносин, насамперед конкретною особою та державою в особі її уповноважених органів; спеціально-правову теорію в частині того, що спочатку необхідно встановити, яка саме правова норма застосовується під час здійснення соціального захисту (це має бути чітко визначена конкретна правова норма), а потім перевірити, чи є вона публічно-правовою; багатоступеневу теорію для складних право-відносин, тобто таких, що обтяжені публічними і приватними елементами.В статье определено, что административные правоотношения в социальной сфере необходимо понимать как властно-подчиняющие отношения, имеющие принудительный характер, возникают, изменяются и прекращаются с целью защиты публичного интереса при осуществлении социальной защиты по оказанию безвозвратных выплат (субвенции, субсидии, дотации , льготы и компенсации) и соответствующих социальных услуг, а частными являются отношения по предоставлению займов, кредитования и инвестирования публичной администрацией или другими уполномоченными субъектами публичного или частного права. Установлены специфические черты административных правоотношений в социальной сфере: прежде всего должны правовую форму; через материальные нормы социального права воплощается специфика процедурно-охранных отношений, имеют производный характер по материальных отношений по социальной защите и предоставлении социальных услуг являются относительно самостоятельными при установлении «отрицательных» юридических фактов (отсутствие оснований или условий для предоставления конкретного вида социальной защиты) ; имеют сложный характер (на основе нескольких процедурных правоотношений реализуется конкретное материальное право в социальном праве); ориентируются на удовлетворение воплощенного в нормах материального права публичного социального интереса человека как потребителя социальных услуг; отмечаются стадийностью. Выяснено, что через публичные (административно-правовые) отношения расширяется естественное конституционное право на социальную защиту, но одновременно к правового положения потребителя социальных услуг добавляются те социальные блага, которых этот конкретный человек или не было вообще, или имела в объеме , меньшем минимальные социальные стандарты, а частные отношения позволяют практически воплотить естественные права такого лица на получение социальной помощи, возмещается затем государстве. Ориентиром же время возникает направленность человеческой воли (формальный измерение) на получение блага, удовольствие конкретного интереса (материальное измерение). Для полноценного разграничения публичных и частных отношений в сфере социальной защиты предложено учитывать особенности элементов этих правоотношений, господствующие формы защиты и интерес, который действует в этой области. В то же время исследованы имеющиеся теории их разграничения с учетом практики публичной администрации и административных судов: теория субординации (теория власти - подчинения), которая применяется для первичной детерминации статуса, особенностей реализации компетенции публичной администрации, определение правовой природы спора / конфликта между участниками административных правоотношений, прежде всего конкретной лицом и государством в лице его уполномоченных органов; специально-правовой теории в части того, что сначала необходимо установить, какая именно правовая норма применяется при осуществлении социальной защиты (это должно быть четко определена конкретная правовая норма), а затем проверить, является ли она публично-правовой; многоступенчатую теорию для сложных право- отношений, то есть таких, которые обременены публичными и частными элементами.The article defines that administrative legal relations in the social sphere should be understood as power-subordinate relations that have coercive and non-coercive nature, arise, change and terminate in order to protect the public interest in the implementation of social protection for grants (subsidies, subsidies, grants, benefits and compensations) and relevant social services, and private relations are the provision of loans, lending and investment by public administration or other authorized entities of public or private law.Specific features of administrative legal relations in the social sphere have been established: first of all they have a legal form; through the substantive rules of social law embodies the specifics of procedural and protective relations, which are derived from the material relations of social protection and social services and are relatively independent in establishing “negative” legal facts (lack of grounds or conditions for providing a particular type of social protection); have a complex character (on the basis of several procedural legal relations the concrete substantive law in social law is realized); focus on the satisfaction of the embodied in the rules of substantive law of public social interest of man as a consumer of social services; marked by phasing.It was found that through natural (administrative-legal) relations the natural constitutional right to social protection expands, but at the same time to the legal status of the consumer of social services are added those social benefits which this particular person either did not have at all or had to a lesser extent. for minimum social standards, and private relations make it possible to practically realize the natural rights of such a person to receive social assistance, which is then reimbursed to the state. The reference point is the orientation of the human will (formal dimension) to obtain good, the satisfaction of a specific interest (material dimension).In order to fully distinguish between public and private relations in the field of social protection, it is proposed to take into account the features of the elements of these legal relations, the dominant forms of protection and the interest in this area. The existing theories of their delimitation taking into account the practice of public administration and administrative courts are studied: the theory of subordination (theory of power-subordination), which is used for the primary determination of status, features of public administration competence, determination of legal nature of dispute (conflict) between participants of administrative legal relations. first of all by a specific person and the state in the person of its authorized bodies; special legal theory in terms of the fact that it is first necessary to establish which legal norm is applied in the implementation of social protection (this should be a clearly defined specific legal norm), and then check whether it is public law; a multilevel theory for complex legal relations, i.e. those that are burdened with both public and private elements.