Principles of peacekeeping in NATO’s legal framework

Abstract

The article deals with the issue on the principles of peacekeeping activities of NATO as the international organization maintaining the challenges of world’s peace and order in particular regions. It puts a light on a divertive coherence of legal practice of international organizations, e.g. UN and NATO and scholar thoughts on given problem of identification and application of the principles of peacekeeping. It is noted that there is an academic debate regarding the number of principles between Lindsey Cameron, Dag Nyström, Christine Gray, Lise Morje Howard, Hitoshi Nasu, Dieter Fleck, who offer so called “classic” approach on the one hand, and Yoram Dinstein and Osamu Youshida, who have an opposite opinion of their approach of outlining the principles of peacekeeping. The article emphasizes the main key ideas of given scholar views that are unified for each approach in general. The article analyses given academic approaches on the issue of research and outlines the list of the principles of peacekeeping, which are observed: (i) Consent of the parties; (ii) Impartiality; (iii) Non-use of force. Also article gives the definition and gives the explanation to each of them. It is explained the negative consequences in case of breaching given principles. The relevant examples of such in experience of peacekeeping activities are given. Examination of these principles is provided under the jurisprudence of the International Court of Justice and legal practice of the UN, which is fundamentally primal to any kind of peacekeeping activities – of the UN or other international organizations. It is observed the relevant NATO’s practice of peacekeeping and NATO’s legal acts as well. It is pointed on the importance to follow these principles because of the provisions of the international customary law in general and the UN Charter in particular. The article concludes that the key idea of given principles of peacekeeping regarding the NATO is that that only on the grounds of their fulfilment could the Alliance reach its goals as well as goals of the UN Charter in most effective way without violating international law. It is stressed that given approach on the principles of the peacekeeping is quite certain enough because of subsequently evolution of NATO’s legal framework in joint doctrines.

Стаття стосується проблеми принципів миротворчої діяльності НАТО як міжнародної організації, що врегульовує виклики щодо світового миру та порядку в певних регіонах. Висвітлюється нерозривний зв’язок між юридичною практикою міжнародних організацій, як-от Організація Об’єднаних Націй і НАТО, з одного боку, та наукових поглядів щодо визначення та застосування принципів миротворчої діяльності, із другого. Акцентовано на існуванні академічної дискусії щодо кількості принципів миротворчої діяльності між Ліндсей Кемерон, Дагом Ністрьомом, Крістін Грей, Ліз Говард, Хітоші Насу, Дітером Флеком, які пропонують «класичний» підхід щодо принципів миротворчості, з одного боку, та Йорамом Дінштайном і Осаму Йошидою, які мають протилежний погляд щодо даної проблеми, із другого. У статті виокремлено ключові ідеї згаданих академічних поглядів, які є спільними для цих наукових підходів. У статті проаналізовано згадані академічні підходи щодо принципів миротворчості та виокремлено перелік принципів, що досліджуються, як-от: 1) згода; 2) неупередженість; 3) незастосування сили. Також у статті дається визначення та пояснення кожному з даних принципів. Наведено приклади негативних наслідків, які можуть настати за недотримання даних принципів. Відповідні приклади таких у миротворчій діяльності наведено. Дослідження вказаних принципів проводиться на основі практики Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй та Організацієї Об’єднаних Націй, які є фундаментально первинними для будь-якої миротворчої діяльності – як Організації Об’єднаних Націй, так і інших міжнародних організацій. У статті зроблено огляд відповідної миротворчої практики НАТО і юридичних документів Альянсу. Акцентовано на важливості дотримання даних принципів у зв’язку з положеннями звичайного міжнародного права загалом та норм Статуту Організації Об’єднаних Націй зокрема. Підсумовано, що ключова ідея застосування даних принципів у діяльності НАТО полягає в тому, що Альянс може досягнути поставлені перед ним Статутом Організації Об’єднаних Націй цілі ефективним способом лише за дотримання даних принципів. Загалом зауважено, що підхід до принципів миротворчості, застосований у правовому полі НАТО, досить чітко врегульований і зрозумілий, зважаючи на розвиток та вдосконалення правової доктрини Альянсу.

Статья касается проблемы принципов миротворческой деятельности НАТО как международной организации, которая регулирует вызовы в отношении международного мира и порядка в определенных регионах. Освещается неразрывная связь между юридической практикой международных организаций, таких как Организация Объединенных Наций и НАТО, с одной стороны, и научных взглядов по определению и применению принципов миротворческой деятельности, с другой. Акцентировано на существовании академической дискуссии по количеству принципов миротворческой деятельности между Линдсей Кэмерон, Дагом Нистрьомом, Кристин Грей, Лиз Говард, Хитоси Насу, Дитером Флек, которые предлагают «классический» подход к принципам миротворчества, с одной стороны, и Иорамом Динштайном и Осаму Йошида, которые имеют противоположный взгляд по данной проблеме, с другой. В статье выделены ключевые идеи упомянутых академических взглядов, которые являются общими для этих научных подходов. В статье проанализированы упомянутые академические подходы относительно принципов миротворчества и выделен перечень принципов, которые исследуются, а именно: 1) согласие; 2) беспристрастность; 3) неприменении силы. Также в статье дается определение и объяснение каждому из данных принципов. Приведены примеры негативных последствий, которые могут наступить за несоблюдение данных принципов. Приведены соответствующие примеры таких в миротворческой деятельности. Исследование указанных принципов проводится на основе практики Международного суда ООН и организации Объединенных Наций, которые являются фундаментально первичными для любой миротворческой деятельности - как Организации Объединенных Наций, так и других международных организаций. В статье сделан обзор соответствующей миротворческой практики НАТО и юридических документов Альянса. Акцентировано на важности соблюдения данных принципов в связи с положениями обычного международного права в целом и норм Устава Организации Объединенных Наций в частности. Подитожено, что ключевая идея применения данных принципов в деятельности НАТО заключается в том, что Альянс может достичь поставленные перед ним Уставом Организации Объединенных Наций цели эффективным способом только при соблюдении данных принципов. В общем отмечено, что подход к принципам миротворчества, примененный в правовом поле НАТО, достаточно четко урегулирован и понятен, учитывая развитие и совершенствование правовой доктрины Альянса.