Електронні докази у країнах континентального та загального права: порівняльно - правове дослідження
Завантаження...
Дата
2023
Автори
Московчук, Дмитро Олександрович
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Анотація
Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням
електронних доказів у цивільному процесуальному праві України та країн
континентального й загального права в порівняльно - правовому аспекті.
Встановлено, що електронні докази – це дані (включаючи вихідні дані аналогових пристроїв або дані в електронній формі), які обробляються, зберігаються або передаються будь - яким виготовленим пристроєм, комп’ютером чи комп’ютерною системою або передаються через систему зв’язку, які можуть скласти фактичну інформацію про будь - який факт. Підкреслено, що електронним доказом може бути будь - який електронний файл із цифрового або аналогового джерела. Це включає електронні листи, текстові повідомлення, миттєві повідомлення, файли та документи з жорстких дисків, електронні фінансові операції, аудіофайли та відеофайли тощо.
Побудовано дворівневу модель системи електронних доказів, залежно від особливостей джерел їх отримання та способу використання в процесі судового доказування: перший рівень - електронні докази, які за характеристиками матеріального носія та електронної інформації можуть бути безпосередньо доставлені в судове засідання та досліджені судом без використання спеціальних знань; другий рівень - електронні докази, які або через особливості носія не можуть бути доставлені до суду, або специфіка електронної інформації, яку вони містять, не дозволяє їх дослідження без застосування спеціальних знань.
Доведено автентичність вітчизняного юридичного механізму використання електронної інформації в процесі судового доказування, який характеризується поєднанням поліваріантності джерел отримання та фіксування електронних доказів із використанням традиційних процедур їх дослідження та оцінки.
Обґрунтовано доцільність запозичення наявної в судах країн загального права практики в разі подання до суду паперової копії електронного документа здійснювати роздруківку та подавати до суду не лише основний текст документа, а й метадані, що сприятиме більш повному відображенню паперовою копією фактичних даних з оригіналу електронного документа та зручності сприйняття їх судом.
Стверджується про необхідність більш чіткої регламентації в нормах законодавства значення електронного підпису для юридичної сили електронного доказу.
Удосконалено визначення поняття «цифровий доказ», відповідно до якого цифровий доказ - це вид електронного доказу, який формується або перетворюється в числовий формат і може бути досліджений лише за допомогою ЕОМ.
Розширено перелік ознак електронних доказів та виділено з - поміж інших наступні ознаки: а) значний обсяг доказової інформації може бути отримано з одного джерела; б) простота передачі та копіювання відомостей із одного електронного носія інформації на інший ; в) можливість віддаленого доступу до змісту електронного носія та інформаційно - телекомунікаційних систем (зокрема, до мережі Інтернет).
Визначено формулювання однієї з основних ознак електронного доказу, яка характеризує форму його існування, а саме - це такий вид засобу доказування, що містить дані про обставини справи, оригінал якого генерується, обробляється, зберігається та/або передається лише за допомогою електронного пристрою.
Запропоновано внесення змін до ч. 1 ст. 100 ЦПК України щодо електронного доказу, під яким розуміється інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі.
Обгрунтовано критерії відмежування електронних доказів від інших «традиційних» судових доказів, перелік яких пропонується доповнити критерієм науковості, яка є результатом практичних експериментів із застосуванням наукового методу. Цей метод використовується для отримання достовірних даних і фактів, які були представлені для доведення або спростування фактів, що потребує використання високоякісних наукових даних та застосування спеціальних знань технічних фахівців для перевірки достовірності доказів.
Зроблено висновок, що повідомлення, направлене електронною поштою, та не скріплене електронним підписом відправника, на практиці може розглядатися як достовірний доказ лише в разі, якщо відправник не заперечує факту відправлення ним такого повідомлення.
Зроблено висновок, що у США відсутнє чітке розмежування доказів на види, а доказове право згруповано за типовими для практики проблемними ситуаціями. Статутне доказове право США, по суті, є закріпленням найважливіших та знакових судових рішень, узагальненою практикою, і носить, переважно, заборонний характер, тобто вказує, в яких випадках доказ не може бути визнаним допустимим. За таких обставин питання про те, чи є «електронні докази» самостійним видом доказів, немає істотного значення для американських юристів.
Встановлено, що в цивільному процесуальному праві Англії та Уельсу також не виділяється такого окремого виду доказів як електронні докази, у Правилах цивільного судочинства йдеться лише про процедури та правила подання електронних документів. «Електронний документ» означає будь - який документ, що зберігається в електронній формі: електронна пошта та інші електронні засоби зв'язку, такі як текстові повідомлення і голосова пошта, текстові документи й бази даних, а також документи, що зберігаються на портативних пристроях, таких як карти пам'яті й мобільні телефони. На додаток до документів, які легко доступні з комп'ютерних систем та інших електронних пристроїв і носіїв, включаються документи, які зберігаються на серверах і системах резервного копіювання, і документи, які були видалені. Він також включає метадані та інші вбудовані дані, які зазвичай не видно на екрані або на роздруківці. В англійському праві термін «документ», крім письмових актів, охоплює також: а) карти, плани, графіки чи креслення; б) фотографії; в) диски, стрічки, звукові доріжки, інші пристрої, за допомогою яких звуки зафіксовані й можуть бути відтворені; г) фільми, негативи, що закріпили зорові образи та здатні їх відтворювати. Підкреслено, що розрізняються поняття «електронне зображення» паперового документа та «власне електронний документ» - електронний документ, що зберігається у вихідній формі, в якій він був створений за допомогою комп'ютерної програми. Копіями документів називаються також копії магнітофонних записів, репродукції зображень і т.д.
Стверджується, що розвиток електронних доказів у Франції тісно пов’язаний з електронним підписом та електронними листами, оскільки швидка поява нових комунікаційних засобів та інтенсивне використання Інтернету викликали необхідність адаптації законодавства Франції до сучасних потреб. Доведено, що протягом тривалого часу письмові докази були синонімом паперових доказів, пізніше законодавець вирішив розв’язати цю проблему. Тому було вирішено, що необхідно встановити визначення письмових доказів, яке включатиме як традиційні, так і електронні письмові документи.
Вказано, що в німецькій процесуальній літературі під електронним документом прийнято розуміти текстові, аудіо - , відео - та програмні документи. Така думка ґрунтується на віднесенні електронного документа до речових доказів, і, відповідно, розумінні його як файлу, який може бути записаний на носії інформації. У цивільному процесі Німеччини загальні вимоги, що пред'являються до речових доказів, прийнято застосовувати і до електронних документів.
Проаналізовано визначення електронного документа в Італії, викладене наступним чином: «комп’ютерний документ: інформаційне відображення дій, фактів або юридично релевантних даних». Обгурнтовано, що це визначення недостатньо детальне, проте з деякими корективами воно посилається на традиційне визначення документа. Також невід’ємною складовою електронного документа за законодавством Італії є електронний підпис, який надає такому документу юридичної сили. Електронний підпис - це набір даних в електронній формі, доданих або логічно пов'язаних з іншими електронними даними, що використовуються як спосіб ідентифікації.
Досліджено закріплений в італійському законодавстві принцип еквівалентності паперових та електронних документів, відповідно до якого електронний документ, підписаний цифровим підписом, прирівнюється за юридичною силою до документа з рукописним підписом. При цьому саме власник підписного пристрою вважається підписантом електронного документа, якщо він не доведе протилежного.
Доведено розбіжність у правовій регламентації правил щодо електронних доказів між Україною та іншими державами полягає у видовій належності електронних доказів. Так, наприклад, до речових доказів відносить електронні документи Цивільний процесуальний кодекс Німеччини, а у Франції та Італії електронні документи розглядають як письмові докази. Верховна рада України під час розробки та ухвалення нової редакції ЦПК прийняла концепцію, згідно якої електронні докази розглядаються як окремий вид засобу доказування.
Зроблено висновок, що ще однією відмінністю є те, що норми ЦПК України дозволяють проведення огляду електронних доказів за їх місцезнаходженням у разі неможливості їх доставлення. Для правозастосування в США, наприклад, використовуються науковці та технічні фахівці для надання достовірних даних і фактів, які були представлені для доведення або спростування фактів, що мають значення для справи. У Франції ж доказова цінність електронної пошти може бути відновлена за допомогою судового виконавця та за допомогою комп’ютерного експерта, який зазначав би наявність електронних листів на сервері особи, яка заперечує їх існування або автентичність.
Склад разової ради:
Голова ради – Андронов Ігор Володимирович, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Волкова Наталія Василівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія»; Бут Ілля Олександрович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Гусаров Костянтин Володимирович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Захарова Олена Семенівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного процесу Навчально-наукового Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Захист дисертації відбудеться 14.04.2023 об 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
Встановлено, що електронні докази – це дані (включаючи вихідні дані аналогових пристроїв або дані в електронній формі), які обробляються, зберігаються або передаються будь - яким виготовленим пристроєм, комп’ютером чи комп’ютерною системою або передаються через систему зв’язку, які можуть скласти фактичну інформацію про будь - який факт. Підкреслено, що електронним доказом може бути будь - який електронний файл із цифрового або аналогового джерела. Це включає електронні листи, текстові повідомлення, миттєві повідомлення, файли та документи з жорстких дисків, електронні фінансові операції, аудіофайли та відеофайли тощо.
Побудовано дворівневу модель системи електронних доказів, залежно від особливостей джерел їх отримання та способу використання в процесі судового доказування: перший рівень - електронні докази, які за характеристиками матеріального носія та електронної інформації можуть бути безпосередньо доставлені в судове засідання та досліджені судом без використання спеціальних знань; другий рівень - електронні докази, які або через особливості носія не можуть бути доставлені до суду, або специфіка електронної інформації, яку вони містять, не дозволяє їх дослідження без застосування спеціальних знань.
Доведено автентичність вітчизняного юридичного механізму використання електронної інформації в процесі судового доказування, який характеризується поєднанням поліваріантності джерел отримання та фіксування електронних доказів із використанням традиційних процедур їх дослідження та оцінки.
Обґрунтовано доцільність запозичення наявної в судах країн загального права практики в разі подання до суду паперової копії електронного документа здійснювати роздруківку та подавати до суду не лише основний текст документа, а й метадані, що сприятиме більш повному відображенню паперовою копією фактичних даних з оригіналу електронного документа та зручності сприйняття їх судом.
Стверджується про необхідність більш чіткої регламентації в нормах законодавства значення електронного підпису для юридичної сили електронного доказу.
Удосконалено визначення поняття «цифровий доказ», відповідно до якого цифровий доказ - це вид електронного доказу, який формується або перетворюється в числовий формат і може бути досліджений лише за допомогою ЕОМ.
Розширено перелік ознак електронних доказів та виділено з - поміж інших наступні ознаки: а) значний обсяг доказової інформації може бути отримано з одного джерела; б) простота передачі та копіювання відомостей із одного електронного носія інформації на інший ; в) можливість віддаленого доступу до змісту електронного носія та інформаційно - телекомунікаційних систем (зокрема, до мережі Інтернет).
Визначено формулювання однієї з основних ознак електронного доказу, яка характеризує форму його існування, а саме - це такий вид засобу доказування, що містить дані про обставини справи, оригінал якого генерується, обробляється, зберігається та/або передається лише за допомогою електронного пристрою.
Запропоновано внесення змін до ч. 1 ст. 100 ЦПК України щодо електронного доказу, під яким розуміється інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі.
Обгрунтовано критерії відмежування електронних доказів від інших «традиційних» судових доказів, перелік яких пропонується доповнити критерієм науковості, яка є результатом практичних експериментів із застосуванням наукового методу. Цей метод використовується для отримання достовірних даних і фактів, які були представлені для доведення або спростування фактів, що потребує використання високоякісних наукових даних та застосування спеціальних знань технічних фахівців для перевірки достовірності доказів.
Зроблено висновок, що повідомлення, направлене електронною поштою, та не скріплене електронним підписом відправника, на практиці може розглядатися як достовірний доказ лише в разі, якщо відправник не заперечує факту відправлення ним такого повідомлення.
Зроблено висновок, що у США відсутнє чітке розмежування доказів на види, а доказове право згруповано за типовими для практики проблемними ситуаціями. Статутне доказове право США, по суті, є закріпленням найважливіших та знакових судових рішень, узагальненою практикою, і носить, переважно, заборонний характер, тобто вказує, в яких випадках доказ не може бути визнаним допустимим. За таких обставин питання про те, чи є «електронні докази» самостійним видом доказів, немає істотного значення для американських юристів.
Встановлено, що в цивільному процесуальному праві Англії та Уельсу також не виділяється такого окремого виду доказів як електронні докази, у Правилах цивільного судочинства йдеться лише про процедури та правила подання електронних документів. «Електронний документ» означає будь - який документ, що зберігається в електронній формі: електронна пошта та інші електронні засоби зв'язку, такі як текстові повідомлення і голосова пошта, текстові документи й бази даних, а також документи, що зберігаються на портативних пристроях, таких як карти пам'яті й мобільні телефони. На додаток до документів, які легко доступні з комп'ютерних систем та інших електронних пристроїв і носіїв, включаються документи, які зберігаються на серверах і системах резервного копіювання, і документи, які були видалені. Він також включає метадані та інші вбудовані дані, які зазвичай не видно на екрані або на роздруківці. В англійському праві термін «документ», крім письмових актів, охоплює також: а) карти, плани, графіки чи креслення; б) фотографії; в) диски, стрічки, звукові доріжки, інші пристрої, за допомогою яких звуки зафіксовані й можуть бути відтворені; г) фільми, негативи, що закріпили зорові образи та здатні їх відтворювати. Підкреслено, що розрізняються поняття «електронне зображення» паперового документа та «власне електронний документ» - електронний документ, що зберігається у вихідній формі, в якій він був створений за допомогою комп'ютерної програми. Копіями документів називаються також копії магнітофонних записів, репродукції зображень і т.д.
Стверджується, що розвиток електронних доказів у Франції тісно пов’язаний з електронним підписом та електронними листами, оскільки швидка поява нових комунікаційних засобів та інтенсивне використання Інтернету викликали необхідність адаптації законодавства Франції до сучасних потреб. Доведено, що протягом тривалого часу письмові докази були синонімом паперових доказів, пізніше законодавець вирішив розв’язати цю проблему. Тому було вирішено, що необхідно встановити визначення письмових доказів, яке включатиме як традиційні, так і електронні письмові документи.
Вказано, що в німецькій процесуальній літературі під електронним документом прийнято розуміти текстові, аудіо - , відео - та програмні документи. Така думка ґрунтується на віднесенні електронного документа до речових доказів, і, відповідно, розумінні його як файлу, який може бути записаний на носії інформації. У цивільному процесі Німеччини загальні вимоги, що пред'являються до речових доказів, прийнято застосовувати і до електронних документів.
Проаналізовано визначення електронного документа в Італії, викладене наступним чином: «комп’ютерний документ: інформаційне відображення дій, фактів або юридично релевантних даних». Обгурнтовано, що це визначення недостатньо детальне, проте з деякими корективами воно посилається на традиційне визначення документа. Також невід’ємною складовою електронного документа за законодавством Італії є електронний підпис, який надає такому документу юридичної сили. Електронний підпис - це набір даних в електронній формі, доданих або логічно пов'язаних з іншими електронними даними, що використовуються як спосіб ідентифікації.
Досліджено закріплений в італійському законодавстві принцип еквівалентності паперових та електронних документів, відповідно до якого електронний документ, підписаний цифровим підписом, прирівнюється за юридичною силою до документа з рукописним підписом. При цьому саме власник підписного пристрою вважається підписантом електронного документа, якщо він не доведе протилежного.
Доведено розбіжність у правовій регламентації правил щодо електронних доказів між Україною та іншими державами полягає у видовій належності електронних доказів. Так, наприклад, до речових доказів відносить електронні документи Цивільний процесуальний кодекс Німеччини, а у Франції та Італії електронні документи розглядають як письмові докази. Верховна рада України під час розробки та ухвалення нової редакції ЦПК прийняла концепцію, згідно якої електронні докази розглядаються як окремий вид засобу доказування.
Зроблено висновок, що ще однією відмінністю є те, що норми ЦПК України дозволяють проведення огляду електронних доказів за їх місцезнаходженням у разі неможливості їх доставлення. Для правозастосування в США, наприклад, використовуються науковці та технічні фахівці для надання достовірних даних і фактів, які були представлені для доведення або спростування фактів, що мають значення для справи. У Франції ж доказова цінність електронної пошти може бути відновлена за допомогою судового виконавця та за допомогою комп’ютерного експерта, який зазначав би наявність електронних листів на сервері особи, яка заперечує їх існування або автентичність.
Склад разової ради:
Голова ради – Андронов Ігор Володимирович, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Волкова Наталія Василівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія»; Бут Ілля Олександрович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Гусаров Костянтин Володимирович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Захарова Олена Семенівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного процесу Навчально-наукового Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Захист дисертації відбудеться 14.04.2023 об 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
Бібліографічний опис
Московчук Д.О. Електронні докази у країнах континентального та загального права: порівняльно - правове дослідження : дис…доктора філос. / Московчук, Дмитро Олександрович ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2023. – 210 с.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, суд, докази, доказування, інформаційні технології, електронні докази, електронний документ, електронне судочинство, діджиталізація, цивільний процес, зарубіжний досвід, court, evidence, proving, information technology, electronic evidence, electronic document, electronic judicial proceedings, digitalization, civil process, foreign experience
Цитування
Московчук Д.О. Електронні докази у країнах континентального та загального права: порівняльно - правове дослідження : дис…доктора філос. / Московчук, Дмитро Олександрович ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2023. – 210 с.