Адміністративна відповідальність за проступки на транспорті: теоретико-правова характеристика

Abstract

Дисертація є першим у адміністративній науці монографічним дослідженням адміністративної відповідальності за проступки на транспорті в частині визначення її теорії, нормативно-правового регулювання та практики.

У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз стану наукової думки щодо визначення адміністративної відповідальності за проступки на транспорті, визначено її сутність та ознаки. Встановлено, що методологія наукового пізнання притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті базуються на наявних доктринальних напрацюваннях щодо: 1) адміністративної відповідальності; 2) впорядкування суспільних відносин на транспорті; 3) притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті.

Уперше виокремлено спеціальні ознаки, що характеризують адміністративну відповідальність за проступки на транспорті: можливість настання виключно за проступки, що вчиняються в межах правовідносин на транспорті; можливість здійснення специфікації підстав притягнення до адміністративної відповідальності; наявність особливостей кваліфікації адміністративних проступків на транспорті; спільність для цих проступків родового об’єкта та можливість їх групування за видовою ознакою транспорту; переважна більшість спеціального суб’єкта – водія транспортного засобу або пасажира; специфікація окремих елементів провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з акцентуванням уваги на: суб’єктах, що уповноважені розслідувати справи про вчинення адміністративних проступків та приймати рішення по цих справах; доказах, що можуть бути використані; строках проведення адміністративного розслідування; можливість застосування стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом; можливість урахування певного типу обтяжуючих та пом’якшуючих обставин при накладенні адміністративних стягнень за адміністративні проступки на транспорті.

Обґрунтовано тезу щодо слушності використання терміну «проступки на транспорті», замість терміну «правопорушення на транспорті». Нормативноправове регулювання адміністративної відповідальності за проступки на транспорті визначено як сукупність створених уповноваженими суб’єктами нормативно-правових актів, що мають загальнообов’язкове значення при забезпеченні дотримання правових норм, що регулюють експлуатацію та функціонування транспорту засобами адміністративно-деліктного права.

Сформульовано визначення понять: «адміністративна відповідальність за проступки на транспорті» як відображення статики та динаміки соціальноправового явища, що відображає негативну реакцію держави на порушення норм права, якими врегульовано правовідносини на транспорті, що формально має вираження у можливості застосування заходів адміністративно-деліктного характеру; «кваліфікація адміністративних проступків на транспорті» як встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності ознак, вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу проступків, на транспорті, яких передбачено нормами адміністративно-деліктного законодавства; «підвідомчість справ про адміністративні проступки на транспорті» як встановлення суб’єктів, у яких компетенція нормативно охоплює повноваження щодо фіксації вчинення адміністративних проступків на транспорті, застосування заходів забезпечення провадження у цій категорій справ, а також розгляду справи по суті із прийняттям рішень про притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті.

Розвинуто наукові уявлення щодо виокремлення підстав притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті, де: нормативною підставою буде законодавство, що регулює експлуатацію транспорту, фактичною підставою – вчинення адміністративного проступку, передбаченого положеннями Глави 10 КУпАП, а процесуальною – акт спеціально уповноважених суб’єктів, що розглядають справи про адміністративні проступки на транспорті.

Набули подальшого розвитку положення щодо спрямування норм КУпАП на охорону правовідносин на транспорті загального характеру (незалежно від виду транспорту) та профільного характеру (стосуються правовідносин на залізничному, морському, внутрішньому водному, автомобільному, авіаційному, трубопровідному транспорті та міському електротранспорті).

У ході здійснення кваліфікації проступків на залізничному транспорті встановлено, що склади адміністративних проступків характеризуються однотипністю обов’язкових суб’єктивних та об’єктивних ознак, а саме: тлумачення залізничного транспорту є доцільним у вузькому розумінні як залізничні шляхи сполучення та рухомий залізничний транспорт загального користування; визначення суспільних відносин у сфері функціонування залізничного транспорту, безпеки та пожежної безпеки на залізничному транспорті, зв’язку на залізничному транспорті як безпосереднього об’єкта адміністративних проступків; вираження об’єктивної сторони переважно у формі активної, свідомої та вольової дії; переважна можливість визначення суб’єктом проступку цієї групи осіб, що є пасажирами залізничного транспорту, тощо. Виявлено специфічні характеристики адміністративної відповідальності на залізничному транспорті, що випливають із судової практики в означеній сфері.

Аргументовано доцільність позначення морського та внутрішнього річкового транспорту поняттям «водний транспорт» для цілей доктринального опрацювання адміністративно-деліктного забезпечення правомірної поведінки на морському та внутрішньому водному транспорті. При цьому, у випадку законодавчого впорядкування притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на морському та внутрішньому річковому транспорті слід використовувати конкретні назви виду транспорту для усунення двозначності трактування положень Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Удосконалено підхід щодо визначення як спеціального суб’єкта окремих адміністративних проступків на автомобільному транспорті: водія автомобільного транспорту; власника (співвласника) транспортного засобу; особи, яка вчинила адміністративний проступок та яка не є власником (співвласником), але транспортний засіб знаходився в її володінні чи користуванні; особи, яка є фізичною особою або керівником юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або особи, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи; належного користувача транспортного засобу; особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України; положення щодо детермінації адміністративних стягнень, які можуть накладатися за проступки на транспорті.

Підвідомчість справ про адміністративні проступки на транспорті визначено як діяльність з встановлення суб’єктів, у яких компетенція нормативно охоплює повноваження щодо фіксації вчинення адміністративних проступків на транспорті, застосування заходів забезпечення провадження у цій категорії справ, а також розгляду справи по суті із прийняттям рішень про притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті.

Виокремлено особливості провадження у справах про адміністративні проступки на транспорті: 1) підставою порушення адміністративної справи є вчинення адміністративного проступку на транспорті; 2) може реалізовуватись як у судовому, так і адміністративному порядку; 3) може бути спрощеним (у випадку виявлення адміністративних проступків, що зафіксовані в автоматичному режимі) та загальним (з виділенням розрізнених стадій провадження); 4) відображає процесуальний зміст суспільних відносин, яких пов’язано з охороною прав і свобод громадян України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством; 5) матиме встановлену структуру, яку відображено у сукупності процесуальних дій, що послідовно здійснюються відповідно до норм адміністративноделіктного права; 6) матиме наслідком застосування санкцій, яких передбачено КУпАП з урахуванням особливостей, яких передбачено законодавством про транспорт. Аргументовано доцільність уніфікації термінології у чинному адміністративно-деліктному законодавстві та використання єдиного поняття «уповноважені особи Національна поліції».

Проаналізовано адміністративні стягнення, яких може бути застосовано за вчинення адміністративних проступків на транспорті: попередження; штраф; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного проступку; позбавлення права керувати транспортним засобом. Охарактеризовано специфіку їх накладення у межах судового порядку в залежності від вчинення проступків на: залізничному, авіаційному, водному та автомобільному транспорті.

Запропоновано внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті. У дисертації сформульовано й інші доктринально підкріплені пропозиції стосовно вдосконалення актів адміністративного деліктного законодавства, якими врегульовано притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті.