Правовий статус Національної асоціації адвокатів України

Abstract

Вивчення спеціальної літератури дозволило дійти до висновку, що дослідження адвокатури здійснюється за декількома умовними напрямами: історія адвокатури, організаційні та функціональні аспекти функціонування адвокатури, практичні аспекти адвокатської діяльності, адвокатське самоврядування, удосконалення адвокатури та адвокатської діяльності в Україні з метою наближення до стандартів ЄС. У свою чергу, дослідження діяльності НААУ в окремий науковий напрямок не сформувалось.

Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення правового статусу Національної асоціації адвокатів України.

Визначено, що становлення та розвиток НААУ хронологічно охоплює період з 05 липня 2012 р. по сьогодення та включає етапи: створення та реєстрації НААУ; первинного емпіричного розвитку; розвитку, визначеного Стратегією розвитку НААУ до 2020 р.; розвитку, визначеного Стратегією розвитку НААУ на 2021-2025 рр.

Запропоновано за історичним критерієм виокремлювати такі періоди становлення та розвитку НААУ: розвитку передумов створення НААУ; створення НААУ; розвитку НААУ. За критерієм публічно-звітних періодів: з 2012 р. по 2017 р.; 2018 р.; 2019 р.; 2020 р. тощо.

Спрогнозовано, що НААУ перебуватиме в стані активної розбудови та самовдосконалення, допоки її діяльність за предметним та організаційним змістом не буде повністю відповідати потребам, які зумовлені виконанням статутних завдань. У цьому напрямку НААУ буде продовжувати рух до більш складних форм, а його інтенсивність перебуватиме у прямому причинно-наслідковому зв’язку із внутрішніми процесами, які значною мірою пов’язані з суб’єктним складом органів адвокатського самоврядування та утворень НААУ, а також зовнішніми факторами впливу.

У роботі висвітлено співвідношення категорій «правовий статус НААУ», «правовий статус органів адвокатського самоврядування» та «правовий статус адвокатури», які хоча і тісно пов’язані між собою, однак відрізняються за обсягом основного поняття та визначають правове становище різних суб’єктів в межах інституту адвокатури.

Запропоновано визначити статус НААУ як нормативно закріплене правове становище, що визначає обсяг компетенції, мету, завдання і функції її діяльності, а також особливості взаємодії з державою, органами державної влади і адвокатського самоврядування, адвокатами, адвокатськими бюро, адвокатськими об’єднаннями та іншими суб’єктами права.

З’ясовано, що статусу НААУ притаманні головні та специфічні ознаки. Головними ознаками є: 1) організаційна єдність; 2) майнова відокремленість; участь у цивільному обороті від власного імені; 3) здатність нести майнову відповідальність; 4) здатність бути позивачем або відповідачем. Специфічними ознаками є: 1) мета створення – забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування; 2) мета діяльності – об’єднання українських адвокатів для виконання покладених на неї завдань; 3) функції – напрямки діяльності з забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування; 4) обов’язковість членства в НААУ; 5) ексклюзивний статус – є єдиною професійною асоціацією адвокатів в Україні, яка утворена відповідно до закону і не може бути ні реорганізована, ні ліквідована інакше, як на підставі закону.

Обґрунтовано, що функції НААУ це основні напрямки діяльності, що здійснюються з метою об’єднання всіх адвокатів України, забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування, сприяння розвитку та зміцнення інституту адвокатури в Україні, підвищення ролі та авторитету у суспільстві, захисту прав та законних інтересів адвокатів.

Основними функціями НААУ відповідно до закону та Статуту визначено: 1) об’єднання всіх адвокатів (консолідаційна); 2) забезпечення діяльності органів адвокатського самоврядування (забезпечувально-самоврядна); 3) сприяння розвитку та зміцненню інституту адвокатури в Україні (організаційно- перспективна); підвищення ролі та авторитету адвокатури у суспільстві (організаційно-іміджева); 4) захист прав та законних інтересів (корпоративно- захисна); 5) прийняття адміністративних актів, управлінських рішень та здійснення юридично-значущих дій щодо ведення ЄРАУ та інших сервісів (адміністративна).

Висловлено точку зору, що органи адвокатського самоврядування виконують основні функції самоврядування, а НААУ забезпечує таке виконання; органи адвокатського самоврядування є виконавцями конкретно визначених функцій самостійного вирішення адвокатами своїх корпоративних питань, а НААУ, у свою чергу, є формою об’єднання всіх адвокатів та одночасно суб’єктом консолідації своїх членів, тобто її функціонування - це спосіб забезпечення діяльності органів адвокатського самоврядування.

Зроблено висновок, що система органів та утворень НААУ є сукупністю інтегрованих та взаємодіючих елементів, які об’єднані єдиною метою: реалізувати завдання адвокатського самоврядування та забезпечити цей процес.

Запропоновано утворення НААУ: 1) за організаційною формою поділяти на: секретаріат, комітети, ради, центри, представництва, фонди та ін.; 2) за способом нормативного визначення: ті, які визначені законом (наприклад, секретаріат НААУ), та ті, які визначені актами НААУ (комітети, представництва тощо); 3) за функціональним призначенням утворення НААУ: ті, що покликані забезпечити виконання функцій НААУ (секретаріат НААУ, Науково-консультативна рада тощо), та ті, яким доручено виконувати функції НААУ (наприклад, Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ); 4) за належністю до структури НААУ: ті, які є частинами структури НААУ (Центр дослідження адвокатури і права, Науково-консультативна рада, Експертна рада тощо), та ті, які мають самостійний юридичний статус (Вища школа адвокатури та Благодійний фонд допомоги адвокатам); 5) за видом функцій утворення НААУ: інституційні (Комітет з питань стратегічного розвитку та визначення пріоритетних напрямків діяльності НААУ), галузеві (наприклад, Комітет з адміністративного права та процесу НААУ), іміджево-корпоративні (наприклад, Рада старійшин адвокатів), дорадчо-консультативні (наприклад, Науково- консультативна рада) та інші.

Встановлено, що Секретаріат НААУ - це постійно діючий виконавчий орган організаційно-забезпечувального характеру, який за допомогою штату визначених працівників та виділеної йому матеріально-технічної бази забезпечує створення організаційних та інших умов для належного здійснення повноважень НААУ, супроводження її статутної діяльності, ефективного виконання статутних завдань та цілей.

Висвітлено ознаки, які притаманні Секретаріату НААУ: 1) наявність штату працівників; 2) структурованість; 3) допоміжний, виконавчий та організаційно- технічний характер діяльності; 4) специфічність завдань діяльності - створення організаційних умов для належного здійснення повноважень НААУ, супроводження її статутної діяльності на всіх етапах; 5) постійний та систематичний характер діяльності; 6) наявність особливих, конкретно визначених повноважень керівника Секретаріату.

Доведено, що функції та повноваження Секретаріату за предметом діяльності можуть поділятися на: 1) забезпечувальні (організаційна, проектна, аналітична, забезпечувально-комунікаційна, а також забезпечення безперервності та наступності у діяльності органів адвокатського самоврядування); 2) виконання делегованих повноважень та доручень (ведення ЄРАУ, організація підвищення кваліфікації адвокатів, захист прав адвокатів тощо); 3) представницькі; 4) інформаційні; 5) ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності.

Обґрунтовано необхідність уніфікувати назву Секретаріату – «Секретаріат Національної асоціації адвокатів України» у всіх актах НААУ.

Запропоновано під комітетом НААУ розуміти постійно діючий колегіальний дорадчий допоміжний орган НААУ, який створюється в порядку, визначеному РАУ, та діє на засадах законності, верховенства права, добровільності, рівності, гласності, безоплатності роботи його членів з метою сприяння НААУ у виконанні її функцій та досягненні завдань її діяльності.

Визначено, що завданнями комітетів НААУ є виконання частини доручених їм функцій НААУ в обсягах та сферах, визначених положенням про них та/або рішенням про їх створення. Зроблено висновок, що комітети НААУ за кількістю та змістом своєї діяльності складають базис функціонального забезпечення діяльності НААУ.

З’ясовано, що комітети НААУ нормативно поділяються на: інституційні, галузеві і ті, які мають спеціальний предмет діяльності; за суб’єктом створення на: такі, що створені за рішенням РАУ (здебільшого у період з 2012 р. до 2019 р.), та такі, що створені одноосібно Головою НААУ, РАУ (здебільшого – з 2019 р.).

Іншими утвореннями НААУ визначено: Вищу школа адвокатури, Науково- консультативну раду НААУ, Науково-методичний центр дослідження адвокатури і права, представництва НААУ за кордоном, Експертну раду з питань акредитації та сертифікації, Всеукраїнську благодійну організацію «Благодійний фонд допомоги адвокатам», Раду старійшин адвокатів.

Критично проаналізовано правове становище Вищої школи адвокатури НААУ. Доведено, що одне із надважливих завдань адвокатського самоврядування виконується приватною структурою, яка юридично, фінансово та організаційно є повністю відокремленою й незалежною від НААУ. При цьому, надаючи послуги адвокатам та іншим особам на платній основі, Вища школа адвокатури НААУ, самостійно розпоряджається своїм майном та здобутими коштами. Таке безповоротне вибуття фінансів з самофінансованої адвокатської спільноти визначає додаткову підставу для твердження про необхідність нормативного виправлення існуючої ситуації.

Доведено, що у зв’язку із створенням Вищої школи адвокатури НААУ та активною діяльністю Науково-методичного центру наукових досліджень адвокатури і права, завдання та повноваження Науково-консультативної ради НААУ очевидно слід переглянути у спосіб досягнення рівня достатньої правової визначеності у питаннях розмежування її повноважень і повноважень Вищої школи адвокатури НААУ, Науково-методичного центру дослідження адвокатури і права, а також комітетів НААУ з тотожними або суміжними предметами діяльності.

Визначено організаційно-правове забезпечення НААУ як сукупність заходів нормативного та іншого характеру, які вживають суб’єкти права для забезпечення реалізації функцій НААУ задля досягнення мети та завдань її діяльності, а також визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» завдань адвокатського самоврядування.

Суб’єктами нормативного забезпечення діяльності НААУ на міжнародному рівні визначено ООН, міжнародні регіональні об’єднання (ЄС, Рада Європи та ін.), Раду адвокатів та юридичних товариств Європи, Європейський суд з прав людини, Суд Європейського союзу тощо. На національному рівні нормативне забезпечення діяльності НААУ здійснюється за допомогою нормативно-правових актів, які містять норми загальної прямої і опосередкованої дії.

Обґрунтовано, що практика Верховного Суду виступає засобом подолання недоліків нормативно-правових актів, а його рішення є актами нормотворчості щодо певної правової позиції, в тому числі й щодо НААУ.

Висвітлено, що діяльність НААУ на саморегулятивному рівні забезпечується в основному через вищий постійно діючий орган адвокатського самоврядування – РАУ, рішеннями якого врегульовано найбільш значущі сфери діяльності професійної організації адвокатів.

Сформульовано, що кадрове забезпечення НААУ – діяльність, яка спрямована на формування складу органів адвокатського самоврядування, а також працівників таких органів, які забезпечують діяльність з виконання визначених й покладених на неї Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» й статутом НААУ завдань та функцій. У широкому та організаційному розумінні кадровою (суб’єктною) основою НААУ є її члени – всі адвокати України.

З’ясовано, що специфіка джерел фінансового забезпечення НААУ зумовлена притаманною не бюджетним організаціям диспозитивністю у їх визначенні та обмеженою можливістю недержавного походження таких джерел.

Визначено, що запропонована модель правового визначення внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування наділяє РАУ надмірними повноваженнями, особливо в частині права встановлення періодичних чи разових внесків регіональними органами адвокатського самоврядування на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на загальнонаціональному рівні. Таке абсолютне право доцільно залишити за з’їздом адвокатів України, а право РАУ обмежити згодою регіональних органів адвокатського самоврядування.

За наслідками зроблених в процесі дослідження висновків сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України та нормативних актів в частині правового статусу Національної асоціації адвокатів України.

Склад разової ради:

Голова ради – Дудченко Валентина Віталіївна, д.ю.н., професор, професор кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Свида Олексій Георгійович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія»; Храпенко Олена Олегівна, к.ю.н., доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Вільчик Тетяна Борисівна, д.ю.н., професор, професор кафедри адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Фурса Світлана Ярославівна, д.ю.н., професор, заслужений юрист України, професор кафедри нотаріального, виконавчого процесу та адвокатури, прокуратури, судоустрою Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Захист дисертації відбудеться 25.10.2022 об 14:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos