Контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків

Анотація

Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем правового регулювання контролю роботодавця за здійсненням працівниками трудових обов’язків. Обґрунтовано необхідність створення належної нормативної основи контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків, а саме визначення підстав і умов перебування працівника під контролем роботодавця та механізму його здійснення. У зв’язку з цим запропоновано доповнити чинний КЗпП України, проєкт Трудового кодексу України окремою статтею «Контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків». На локальному рівні доцільним було б розроблення Положення про організацію і порядок здійснення контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків. Доведено, що контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків є багатоаспектною правовою категорією, а тому його поняття може бути визначено у декількох значеннях, як: 1) функції роботодавця; 2) процесу забезпечення досягнення визначених цілей; 3) системи різних за формою дій; 4) діяльності роботодавця із спостереження та перевірки виконання працівниками трудових обов’язків. На підставі аналізу поняття, мети та змісту контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків визначено його значення як: однієї з основних ознак трудових відносин; форми реалізації одного з основних трудових прав роботодавця – права контролювати виконання працівниками трудових обов’язків; інструменту впливу роботодавця на працівника як складової організаційного елементу трудових відносин; способу організації зворотного зв’язку між працівником і роботодавцем у ході виконання поставлених завдань; механізму оцінки фактично досягнутих працівником результатів праці, покликаного забезпечити застосування коригуючих заходів у разі необхідності, заходів заохочення або дисциплінарного стягнення; засобу для об’єднання зусиль роботодавця та працівників, спрямованого на досягнення визначених результатів у рамках існуючих організаційних правил. Встановлено, що контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків має трудоправову галузеву належність та здійснюється в рамках індивідуальних трудових правовідносин, істотно відрізняючись від інших видів контролю (у сфері публічного адміністрування та ін.). Право роботодавця контролювати виконання працівниками трудових обов’язків закріплене у п. 3 частини першої ст. 24 проєкту Трудового кодексу України у переліку прав роботодавця. За своїми юридичними ознаками це право належить до основних трудових прав роботодавця, є регулятивним трудовим правом, індивідуальним трудовим правом, особистим немайновим трудовим правом. З’ясовано, що метою здійснення контролю роботодавцем є: отримання достовірної та об’єктивної інформації про виконання працівниками трудових обов’язків; порівняння досягнутих результатів із попередніми та прогнозованими; аналіз отриманої інформації на предмет виявлення і припинення фактів порушень чинного законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, інших локальних правових актів; вжиття необхідних заходів у разі виявлення порушень або їх загрози; з’ясування причин і умов, які сприяють їх вчиненню, та їх усунення; попередження нових порушень і настання негативних наслідків у процесі виробництва і праці; встановлення потреби корегування умов праці працівників; мотивація та стимулювання працівників, їх заохочення; загальна оцінка результативності та ефективності прийнятих роботодавцем управлінських рішень з точки зору їх виконання працівниками. Виокремлено основні ознаки контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків: внутрішній характер контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків; наявність чітко визначеної мети контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків; особливий суб’єкт контролю – роботодавець, а також специфічний об’єкт – виконання працівниками трудових обов’язків за визначеною у трудовому договорі трудовою функцією; наявність створених та забезпечених роботодавцем умов для належного виконання працівниками трудових обов’язків; здійснення контролю у визначених чинним законодавством, локальними правовими актами формах із дотриманням установлених вимог; наявність законних способів і засобів, якими забезпечується здійснення такого контролю; постійний і превентивний характер здійснення контролю роботодавцем; можливість оперативного втручання суб’єкта контролю (роботодавця) у діяльність працівника та застосування необхідних заходів реагування у разі виявлення порушень, відхилень від установлених норм і правил або їх загрози. Визначено, що головними принципами здійснення роботодавцем контролю за виконанням працівниками трудових обов’язків є такі: законність; доцільність (полягає в необхідності його забезпечення за певних умов); систематичність (періодичність його застосування повинна корелюватися з необхідністю); наявність інформативного зв’язку (двобічного спілкування) між роботодавцем та працівником, який супроводжується заздалегідь обумовленою процедурою підтримання такого зв’язку; об’єктивність здійснення, що покликана знівелювати будь-яку прискіпливість з боку роботодавця; цілеспрямованість здійснення; дотримання роботодавцем установлених меж і вимог до здійснення контролю за виконанням працівниками трудових обов’язків; гласність способів і засобів, які застосовуються роботодавцем. Запропоновано класифікувати види контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків за такими критеріями: 1) залежно від чисельності контрольованих суб’єктів – загальний та вибірковий; 2) за часом і ступенем охоплення контролем працівників – суцільний, комплексний контроль; періодичний контроль; тематичний, епізодичний контроль; 3) за способом здійснення – усний контроль; письмовий контроль; контроль за допомогою технічних засобів спостереження; цифровий контроль (відслідковування виконання та обробки завдань у цифровому полі); 4) за формами здійснення контролю – спостереження (цілеспрямоване відстеження, моніторинг здійснення контрольованим суб’єктом трудових обов’язків); аналіз (виявлення окремих аспектів виконання працівником поставлених завдань, корегування його певних дій у разі необхідності); перевірка і оцінка (співставлення результатів виконаних завдань із раніше запланованими цілями); 5) за стадіями застосування – попередній, превентивний контроль; поточний контроль; прикінцевий контроль. Обґрунтовано, що механізм здійснення контролю роботодавцем за виконанням працівниками трудових обов’язків складають такі елементи, як: суб’єкт контролю (роботодавець); об’єкт контролю (виконання працівниками трудових обов’язків); форми і способи здійснення контролю; загальні вимоги до контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків; особливості здійснення контролю роботодавця за виконанням трудових обов’язків окремими категоріями працівників. Запропоновано під формами контролю за виконанням працівниками трудових обов’язків розуміти зовнішньо виражені дії суб’єкта контролю (роботодавця), що здійснюються в межах його компетенції та функцій у рамках, установлених чинним законодавством, колективним договором, іншими локальними правовими актами, трудовим договором (контрактом). Основними формами здійснення роботодавцем контролю за виконанням працівниками трудових обов’язків є спостереження, моніторингова діяльність, аналітична діяльність, перевірка. Форми, способи і засоби контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків мають передбачатися в актах чинного законодавства, локальних правових актах (колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, окремих положеннях). Встановлено, що найбільш інноваційними формами контролю роботодавця видаються: інтернет-спостереження, моніторинг за допомогою програмного забезпечення (щодо використання працівником комп’ютерних додатків, різних інтернет-браузерів), а також такі способи контролю, як система камер (за допомогою відеозаписів робочого столу), система реєстрації (як віртуальна, так і фізична). Запропоновано такі загальні вимоги до здійснення роботодавцем контролю за виконанням працівниками трудових обов’язків: правомірність застосування контролю, відповідність його чинному законодавству, колективному договору, іншим локальним правовим актам та умовам трудового договору (з урахуванням потреб та особливостей виробництва і праці); недопущення та уникнення дій, які посягають на права і свободи, честь і гідність працівника; застосування технічних засобів спостереження за виконанням працівниками трудових обов’язків на підставі обґрунтованої легітимної мети, дотримання принципу пропорційності на втручання у право на приватне життя, балансу інтересів роботодавця, суспільного інтересу та інтересів працівника (права на приватність), отримання згоди працівника; дотримання вимог щодо захисту персональних даних працівника, у тому числі заборони передачі отриманих роботодавцем відомостей будь-яким стороннім особам, до трудових обов’язків яких не належить отримання таких відомостей. Обґрунтовано, що при здійсненні роботодавцем контролю за виконанням працівником трудових обов’язків, його форми і способи необхідно попередити працівника до початку роботи за трудовим договором, але про це не зазначається у ст. 29 КЗпП України. У зв’язку з цим пропонується доповнити цю статтю після пункту 3 частини першої окремим пунктом такого змісту: «_) здійснення роботодавцем контролю за виконанням працівником трудових обов’язків, у тому числі із застосуванням технічних засобів спостереження». Доведено, що при встановленні систем відеоспостереження на робочих місцях роботодавець має враховувати критерії, визначені Великою палатою Європейського суду з прав людини. Встановлення систем відеоспостереження у будь-якому випадку має бути обґрунтованим, з урахуванням принципу пропорційності, тобто проведенням попередньої оцінки щодо того, чи можна досягнути визначені цілі іншими способами. Обов’язковою умовою відеоспостереження має бути встановлення балансу між законними інтересами роботодавця та працівника, правом роботодавця на захист своєї власності та правом працівника на повагу до свого приватного життя. Обґрунтовано, що здійснення відеоспостереження на робочому місці можливе тільки за згодою працівника. Необхідність отримання згоди працівника на відеоспостереження ґрунтується на нормах ст.ст. 31, 32, 68 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 307 Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист персональних даних», рішеннях Європейського суду з прав людини, Суду Європейського Союзу. Письмова згода працівника має бути оформлена належним чином. Визначено особливості контролю роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків окремими категоріями працівників. З’ясовано, що у ст. 60 2 КЗпП України відсутні норми щодо здійснення контролю роботодавцем за виконанням трудових обов’язків истанційними працівниками. У зв’язку з цим роботодавцю треба закріпити відповідні положення в трудовому договорі про дистанційну роботу, що укладається в письмовій формі. Показниками моніторингу контролю при цьому могли б слугувати попередньо узгоджені аспекти механізму його здійснення. Ідеться про встановлення фіксованого обліку робочого часу, особливості контролю за яким визначаються у трудовому договорі. При цьому такий контроль може відображатись у регулярних звітах, а також за рахунок перебування працівника в комунікаційних онлайн-сервісах роботодавця. Задля вирішення питання про закріплення гарантій приватності дистанційних працівників у віртуальному просторі обґрунтовано необхідність розроблення та впровадження спеціального порядку здійснення контролю за виконавською дисципліною працівників з детальним окресленням певних обмежень фіксації процесу створення документа у цифровому середовищі в рамках спеціального програмного забезпечення, встановленого на робочих обладнаннях працівників. Цей порядок має містити положення щодо вимоги повідомлення про початок і завершення фіксації діяльності працівників у цифровому полі обігу електронних документів, який супроводжуватиметься запуском відповідного прикладного програмного забезпечення (застосунку) та його відключенням. При цьому необхідно забезпечувати право на недоторканність особистої документації на цифрових носіях. Потрібно також передбачити й можливості відновлення зв’язку між роботодавцем та працівником у разі відключення відповідних комунікацій та правила щодо оцінки виконавської дисципліни в таких випадках. Запропоновано доповнити КЗпП України та проєкт Трудового кодексу України окремою статтею «Контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків» такого змісту: «Стаття_. Контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків 1. Контроль роботодавця – діяльність із спостереження та перевірки виконання працівниками трудових обов’язків на умовах, визначених законодавством, локальними правовими актами, угодою сторін. 2. Про характер, цілі, форми та способи контролю роботодавець зобов’язаний поінформувати працівника до початку роботи за трудовим договором. 3. При здійсненні контролю не допускаються дії, що посягають на права і свободи, честь і гідність працівника. Роботодавець не вправі контролювати виконання працівниками трудових обов’язків без забезпечення захисту персональних даних працівника. Відомості, отримані при здійсненні контролю, не можуть передаватися будь-яким стороннім особам, до трудових обов’язків яких не належить отримання таких відомостей. 4. Застосування технічних засобів спостереження за виконанням працівниками трудових обов’язків допускається на підставі обґрунтованої легітимної мети, дотримання принципу пропорційності, балансу інтересів працівника і роботодавця, отримання згоди працівника. 5. Особливості здійснення контролю роботодавцем за виконанням трудових обов’язків дистанційними працівниками встановлюються у трудовому договорі про дистанційну роботу». Склад разової ради: Голова ради – Дудченко Валентина Віталіївна, д.ю.н., професор, професор кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія». Рецензенти: Пожарова Оксана Вікторівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія»; Наньєва Марія Іванівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія». Офіційні опоненти: Ярошенко Олег Миколайович, д.ю.н., професор, проректор з навчально-методичної роботи Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Сіроха Дмитро Ігорович, д.ю.н., доцент, в.о. завідувача кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Бібліографічний опис

Точило К. С. Контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків : дис…доктора філос. / Точило, Катерина Сергіївна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2024. – 219 с.

Ключові слова

трудові відносини, працівник, роботодавець, трудові обов’язки працівника, контроль та підпорядкування, контроль роботодавця, національне право, міжнародне право, трудове законодавство України, трудове законодавство окремих зарубіжних країн, labour relations, employee, employer, employee’s labour duties, control and subordination, employer’s control, national law, international law, labour legislation of Ukraine, labour legislation of certain foreign countries

Цитування

Точило К. С. Контроль роботодавця за виконанням працівниками трудових обов’язків : дис…доктора філос. Одеса, 2024. 219 с.