Кримінальний процесуальний механізм забезпечення конституційних прав особи при проведенні в її житлі чи іншому володінні слідчих (розшукових) дій

Abstract

У дисертації на основі аналізу кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування, наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених, узагальнення емпіричних даних, здійснено комплексне дослідження кримінального процесуального механізму забезпечення конституційних прав особи при проведенні у її житлі чи іншому володінні слідчих (розшукових) дій. Доведено, що конституційні права особи в кримінальному провадженні слід розуміти як сукупність закріплених й регламентованих кримінальним процесуальним законодавством України прав і свобод, якими наділяються учасники кримінального провадження для захисту своїх законних інтересів з урахуванням обмежень, установлених законом.

Проаналізовано основні нормативно-правові документи, що закріплюють та гарантують дотримання конституційних прав особи при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі, визначено поняття конституційних прав особи в кримінальному провадженні. Залежно від характеру суспільних відносин, які вони відображають, конституційні права класифіковано на такі групи, як: громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні. Зроблено висновок, що у кримінальному провадженні центральне місце в системі прав людини посідають громадянські (особисті) права, які є першоосновою правового статусу людини і громадянина. Серед цієї категорії прав під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі особи найбільш уразливими, тобто такими, що потребують першочергового забезпечення, охорони та захисту, є права на житло та його недоторканність, невтручання в особисте і сімейне життя, недоторканність права власності. Особливостями зазначених конституційних прав є їх чітка правова регламентація, самостійна реалізація кожним учасником слідчої дії, наявність спеціального державного механізму забезпечення. Зміст відповідних конституційних прав та їх закріплення в КПК України залежать від вимог розкриття кримінальних правопорушень і необхідності надання гарантій учасникам кримінального провадження щодо реалізації їх прав.

Досліджено питання допустимості обмеження конституційних прав особи при проведенні відповідних слідчих дій у житлі особи, яке має здійснюватися на підставі закону, юридичних процедур, з дотриманням загальної умови невід’ємності системи основних прав і свобод. На підставі аналізу рішень Європейського суду з прав людини визначено критерії допустимості обмеження конституційних прав при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи.

Розкрито сутність конституційного права на недоторканність житла чи іншого володіння особи. Виокремлено такі форми проникнення до житла чи іншого володіння особи, як законне та незаконне, дано визначення незаконному проникненню до житла. Акцентується увага на різній процесуальній регламентації огляду, обшуку та інших слідчих дій, які може бути проведено у житлі чи іншому володінні особи. Досліджено юридичні аспекти категорії «житло», «публічно недоступне місце», наголошується на фактичній ідентичності цих понять, що є недоцільним у нормі закону та підлягає відповідному корегуванню.

Проаналізовано сутність конституційних прав особи на невтручання в приватне життя та недоторканність права власності, а також особливості їх реалізації та обмеження під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі особи. Сформульоване власне поняття обмеження права власності. З урахуванням того, що майже кожна слідча (розшукова) дія може супроводжуватися державним примусом та обмежувати конституційні права певного учасника кримінального провадження, слідчий та прокурор мають приділяти особливу увагу процесуальній регламентації таких дій, наявності підстав для їх проведення, самому порядку проведення, колу осіб, яких слід залучити, безпосередньо потребі в певній слідчій (розшуковій) дії для розкриття кримінального правопорушення і викриття винних.

Доведено, що порушення конвенційних зобов’язань при проведенні окремої слідчої (розшукової) дії безпосередньо спотворює весь процес доказування, формування доказової бази в кримінальному провадженні, а в подальшому – дослідження доказів під час судового розгляду та їх оцінку судом. Отримання доказів з порушенням прав людини позбавляє їх критерію допустимості і призводить до неможливості використання для доведення чи спростування обставин, що мають значення в кримінальному провадженні.

Здійснено аналіз процесуальної регламентації проведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи, їх підстав, впливу на формування доказової бази та вирішення завдань кримінального провадження. Акцентується увага на недопустимості як ускладнення процедури проведення слідчих (розшукових) дій, так й послаблення гарантій прав і законних інтересів учасників слідчої дії.

Узагальнено та систематизовано вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій у житлі особи. До загальних вимог проведення С(Р)Д у житлі віднесено: унесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань; наявність підстав для прийняття цього рішення (достатність відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети); дотримання встановленого законом порядку прийняття рішення про проведення певної С(Р)Д, а також під час її проведення; належність суб’єкта проведення (слідчий чи прокурор); роз’яснення й забезпечення прав та обов’язків особам, які беруть у ній участь та процесуального порядку проведення С(Р)Д; заборону проведення С(Р)Д у нічний час, за винятком невідкладних випадків; забезпечення присутності під час проведення С(Р)Д осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені; забезпечення державним примусом; належну процесуальну фіксацію ходу та результатів С(Р)Д.

До спеціальних вимог щодо проведення С(Р)Д у житлі особи віднесено такі: специфічність мети проведення; особливість реквізитів клопотання слідчого чи прокурора на проведення С(Р)Д, а також ухвали слідчого судді про дозвіл на її проведення; порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи (ухвала слідчого судді, добровільна згода, невідкладні випадки); строк розгляду слідчим суддею клопотання про проведення С(Р)Д та закрите при цьому судове засідання; обов’язковість участі слідчого чи прокурора при розгляді слідчим суддею відповідного клопотання; часове обмеження строку дії ухвали слідчого судді на проведення С(Р)Д; кількісне обмеження права проникнення до житла чи іншого володіння особи; особливості участі інших осіб під час проведення С(Р)Д; особливості визнання недопустимими доказів, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на проникнення до житла чи іншого володіння особи (у зв’язку з недопущенням адвоката; не проведення повної технічної фіксації судового засідання при прийнятті рішення про проведення С(Р)Д; у разі відмови прокурора погодити клопотання слідчого або відмови слідчого судді в задоволенні клопотання про проведення С(Р)Д).

Виокремлено та досліджено етапи щодо прийняття рішення та проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи, які включають в себе: прийняття слідчим процесуального рішення про провадження обшуку та складання відповідного клопотання й забезпечення його достатньою обґрунтованістю матеріалами досудового розслідування; отримання погодження прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку; процесуальне закріплення отриманого дозволу слідчим суддею; проведення обшуку відповідно до приписів КПК України; оформлення результатів проведеного обшуку у вигляді протоколу. Проаналізовано проблемні питання щодо надання добровільної згоди на проникнення до житла чи іншого володіння особи, спрощеної процедури проведення слідчих (розшукових) дій у разі згоди одного із співвласників житла на її проведення.

Звертається увага на істотність обмеження конституційних прав особи під час проведення такої негласної слідчої дії як обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння та її невідповідність нормативному змісту чинного кримінального процесуального законодавства.

Досліджено питання сутності та змісту діяльності учасників кримінального провадження, які провадять під час досудового розслідування слідчі (розшукові) дії у житлі чи іншому володінні особи або залучаються до їх проведення, здійснено їх класифікацію. Наголошено на підвищенні ролі й значення слідчого, прокурора щодо забезпечення повноцінної реалізації конституційних прав особи при проведенні в її житлі чи іншому володінні обшуку, огляду, слідчого експерименту та інших слідчих (розшукових) дій, а також удосконалення процесуальних гарантій.

Доведено, що проведення слідчої (розшукової) дії у житлі особи є складним та трудомістким процесом, ефективність якого безпосередньо залежить від правильного визначення складу його учасників й розподілу їх обов’язків. У зв’язку з цим слідчий, прокурор для участі в проведенні відповідної слідчої (розшукової) дії має право запросити спеціалістів. Спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями, залучають до участі в слідчій (розшуковій) дії у житлі особи, у порядку, установленому кримінальним процесуальним законодавством, за необхідності відчинити житло, інше приміщення у випадку відмови власника чи за його відсутності, у разі виявлення предметів, схожих на вибухові пристрої, або речовини, схожої на вибухівку, для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні речей і документів, забезпечення безпосередньої технічної допомоги (складення схем, планів, креслень, фотографування тощо), роз’яснення властивостей й особливостей виявлених предметів, проведення попереднього дослідження виявлених об’єктів, надання слідчому консультації з питань правильного поводження з виявленими предметами, допомоги під час пошуку схованок, правильного опису в протоколі вилучених предметів тощо.

Залучення спеціалістів-криміналістів, токсикологів, фармацевтів та ін. значно скорочує час проведення слідчої (розшукової) дії, підвищує її результативність та ефективність.

Виокремлено процесуальну та непроцесуальну форми взаємодії слідчих та співробітників оперативного підрозділу під час проведення С(Р)Д у житлі. Узагальнено права та обов’язки учасників слідчої (розшукової) під час проведення відповідних процесуальних дій. Розкрито проблемні аспекти взаємодії слідчого та співробітників оперативного підрозділу при проведенні обшуку в житлі особи. Узагальнено права та обов’язки підозрюваного, потерпілого, які має йому роз’яснити слідчий чи прокурор при проведенні в його житлі або іншому володінні слідчих (розшукових) дій.

На підставі аналізу кримінального процесуального законодавства України досліджено такі важливі та невід’ємні умови проведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи, як законність, обґрунтованість, доцільність, ефективність та виокремлено їх складові. Проаналізовано співвідношення законності та доцільності в кримінальному провадженні. Виокремлено причини зловживань працівників органів розслідування при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи, їх суб’єктивні та об’єктивні фактори.

Розмежовано процесуальні порушення при проведенні відповідних слідчих дій за такими критеріями, як: порушення закону слідчим при складанні клопотання про проведення слідчої (розшукової) дії у житлі; порушення, які допускаються слідчим суддею при розгляді та вирішенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій у житлі; порушення процесуального порядку провадження слідчих (розшукових) дій у житлі; порушення процедури оформлення перебігу та результатів слідчої (розшукової) дії у житлі.

Досліджено функціональне призначення механізму забезпечення конституційних прав людини при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи та виокремлено його структуру. На підставі аналізу наукових джерел надано визначення поняття забезпечення конституційних прав особи при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи. Зроблено висновок, що механізм забезпечення конституційних прав має статичну та динамічну структури. Статична розкриває внутрішню будову зазначеного механізму, окремі його елементи в єдності, а динамічна розкриває взаємообумовлене функціонування всіх структурних елементів, кожен з яких має своє функціональне призначення, з метою створення оптимальних правових умов для найбільш повного користування людиною соціальними благами.

З урахуванням аналізу кримінального процесуального законодавства України проаналізовано елементи статичної структури механізму забезпечення конституційних прав особи при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі, такі як: нормативна основа; суб’єкти владних повноважень, які забезпечують реалізацію чинних процесуальних норм щодо охорони та захисту прав осіб, у яких провадяться чи які залучаються до проведення відповідних дій; об’єкти (суб’єктивні права, а також охоронювані законом інтереси осіб, у яких провадяться чи які залучаються до проведення слідчих (розшукових) дій у житлі); процедура реалізації, охорони та захисту конституційних прав особи при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі.

Доведено, що система процесуальних гарантій прав та законних інтересів учасників слідчої (розшукової) дії сприяє слідчому, прокурору, слідчому судді та адвокату-захиснику у визначенні найбільших цінностей, благ та інтересів особи, які мають перебувати під охороною держави і закону, а також напрямку, у якому зазначені органи і особи зобов’язані здійснювати покладені на них функції відносно певних учасників слідчої дії. Зроблено висновок, що процесуальні гарантії під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі доцільно поділити на ті, що реалізуються в діяльності владних суб’єктів, та гарантії, що реалізовуються в діяльності інших учасників С(Р)Д.

Визначено види відповідальності за порушення вимог закону і заподіяння шкоди під час проведення слідчої (розшукової) дії у житлі особи. Зазначено, що порушення норм кримінального процесуального права або невиконання процесуальних обов’язків учасником слідчої (розшукової) дії переважно утворюють кримінальне процесуальне правопорушення.

Досліджено особливості наглядової діяльності прокурора у ході проведення слідчих (розшукових) дій у житлі, виокремлено його повноваження, основні критерії оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів у діяльності органів розслідування під час проведення слідчих дій. Проаналізовано алгоритм дій прокурора як під час здійснення нагляду за законністю і доцільністю запланованих слідчим слідчих (розшукових) дій у житлі, так й під час нагляду за їх проведенням, у тому числі проведених у невідкладних випадках без ухвали слідчого судді або за відсутності добровільної згоди особи на проникнення у житло.

Акцентовано увагу на особливому значенні контролю за легітимністю втручання в процес реалізації окремих конституційних прав під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у житлі та контролю за забезпеченням їх захисту, який виконує слідчий суддя. Визначено алгоритм дій слідчого судді щодо перевірки підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення негласних слідчих (розшукових) дій у житлі. Узагальнено причини відмов слідчим суддею у задоволенні клопотань слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій у житлі.

Проаналізовано процесуальний статус захисника-адвоката при проведенні слідчих (розшукових) дій у житлі. Зроблено висновок, що питання його допуску до участі в слідчих діях у житлі вирішується залежно від виду слідчої дії та процесуального статусу особи, у житлі якої провадиться певна слідча дія. Зважаючи на процесуальні стратегії, визначення завдань та способів їх досягнення на окремих етапах проведення слідчої (розшукової) дії у житлі виокремлено можливості (повноваження) захисника-адвоката на початковому етапі такої дії, етапі проведення та на заключному етапі. Проаналізовано форми протестного реагування захисника- адвоката на рішення, дії, бездіяльність сторони обвинувачення під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі. Визначено, що найпоширенішою формою заявлення захисником протесту при проведенні слідчої (розшукової) дії у житлі є клопотання, наприклад, про визнання доказів недопустимими, що зібрані в результаті обшуку на підставі ухвали слідчого судді, яка суперечить вимогам закону; про визнання результатів слідчої (розшукової) дії недопустимими доказами в разі неповідомлення слідчим, прокурором про проведення слідчої (розшукової) дії за участю підозрюваного, якщо захисником було подане відповідне клопотання, чим було порушено права особи на захист тощо.

Доведено, що процесуальна діяльність захисника-адвоката при проведенні слідчої (розшукової) дії у житлі сприяє забезпеченню додержання вимог кримінального процесуального законодавства щодо порядку проведення та підвищення ефективності результатів як самих слідчих (розшукових) дій, так й досудового розслідування загалом. Його активність, кваліфікація, практичний досвід здатні позитивно впливати на загальну тактику й методику проведення окремих слідчих (розшукових) дій, а також забезпечення виконання завдань кримінального провадження в частині повного та неупередженого досудового розслідування.

Сформульовано низку теоретичних положень, висновків і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення норм національного законодавства щодо кримінального процесуального механізму забезпечення конституційних прав особи при проведенні у її житлі чи іншому володінні слідчих (розшукових) дій.