Роль масмедіа у формуванні політичної ідентичності в Україні.

Abstract

У дисертації представлено авторську оцінку ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності в Україні. В умовах демократичної організації суспільного життя одна із визначальних ролей належить інституту масмедіа. Роль масмедіа у процесі формування політичної ідентичності зростає в умовах розвитку інтернеткомунікацій, а перехід від традиційних масмедіа до нових масмедіа обумовлює реконфігурацію взаємодії у трикутнику «медіа – політичні інститути – політична ідентичність». У сучасних умовах розвиток простору ідентичностей обумовлений діяльністю масмедіа. У свою чергу, становлення інтернет-комунікацій змінює медіа-ландшафт: традиційні медіа (телебачення, радіомовлення, преса) поступаються впливом новим медіа. У мережевому суспільстві політична ідентичність стає одним із визначальних феноменів внаслідок вибору індивідом персоналізованої інформації в інтернеті, значному зростанню активності та креативності аудиторії соціальних мереж. У сучасних умовах формування політичної ідентичності відбувається під впливом «віртуалізації», «конвергентних медіа», «інфотейменту», «кліп-культури», «мереж», «медіаполітичної системи», «гранд-наративів» тощо. Дослідження ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності в Україні є актуальним для вітчизняної політичної науки, як у теоретичному вимірі, так і з точки зору реалізації курсу на європейську інтеграцію, імплементації фундаментальних європейських політичних цінностей у практику конструювання ідентичностей та вибору політичної ідентичності українськими громадянами. Вплив масмедіа на формування політичної ідентичності важко переоцінити. Конструктивістські концепції політичної ідентичності визначають роль масмедіа у процесі вибору індивідом ідентичності. Під впливом глобальних масмедіа та інтернет-комунікацій утворюються наднаціональні та гібридні ідентичності – «глобальна», «мережева», «європейська», «пострадянська», «номадична» тощо. У дискурсі українських медіа політична ідентичність презентована у широкому контексті переосмислення радянського та пострадянського досвіду, національного відродження, європейської інтеграції та дезінтеграції із пострадянським простором. Вплив медіа на політичну ідентичність визначається моделлю діяльності медіа (авторитарною або демократичною), характеризується станом медіа-політичної системи та домінуючими каналами масової комунікації (традиційні чи «нові» медіа, аудіовізуальні чи текстові повідомлення, телебачення або соціальні мережі). Проблема визначення ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності в Україні є однією із найактуальніших для сучасної України. Від взаємодії у трикутнику «масмедіа –політичні інститути – політична ідентичність» залежить демократизація та європейська інтеграція України. Нові виклики для формування політичної ідентичності обумовлені розвитком інтернет-комунікацій, вони пов’язуються із комунікативним виміром політичної ідентичності: медіатизацією політичної ідентичності, медіа-скандалами, псевдо-сенсаціями, фейковими новинами, комунікативними технологіями тощо. Розвиток нових медіа відкриває нові перспективи та, водночас, утворює потужні виклики у процесі формування політичної ідентичності, які пов’язуються із реалізацією принципів комунікативної раціональності й надання можливостей рівного доступу до мережі інтернет для усіх громадян та небезпеками інформаційного контролю над громадянами, нав’язування певних політичних ідентичностей. Сучасні демократичні трансформації потребують підвищення ефективності діяльності масмедіа щодо забезпечення представництва різних політичних ідентичностей у публічному просторі, комунікативній взаємодії громадян, які ідентифікують себе з певною політичною позицією з політичними інститутами та органами публічної влади в Україні. Це актуалізує дослідження ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності в Україні. У вступі автором обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертаційної роботи, окреслено мету, завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, висвітлено наукову новизну, охарактеризовано методологічну основу роботи, розкрито теоретичне і практичне значення отриманих результатів, відображено форми апробації результатів дослідження, кількість публікацій та структуру роботи. У розділі 1 «Теоретико-методологічні основи дослідження ролі масмедіа у процесі формування політичної ідентичності» визначено етапи розвитку наукових інтерпретацій масмедіа від друкованих та аудіовізуальних медіа до інтерактивних мереж, обґрунтовано напрямки концептуалізації політичної ідентичності у дискурсі політичної науки, розглянуто основні парадигми впливу медіа на формування політичної ідентичності. У розділі 2 «Традиційні медіа та пострадянська політична ідентичність: еволюція та чинники впливу» представлено розгорнуту характеристику політичної ідентичності в умовах суспільних трансформацій, на основі дослідження матеріалів української преси визначено роль традиційних медіа у формуванні політичної ідентичності, досліджено медіатизацію політики як чинник формування ідентичності. У розділі 3 «Розвиток інтернет-комунікацій та роль нових медіа у процесі формування політичної ідентичності в Україні» виділено та охарактеризовано процес становлення комунікативного виміру формування політичної ідентичності, політичну ідентичність у дискурсі нових медіа в Україні, проаналізовано вплив інтернет-комунікацій на формування політичної ідентичності від партійних ідеологій до медіатизованих виборчих кампаній. У висновках дисертації підсумовано основні результати проведеного дослідження. У дисертації вирішується одна з актуальних проблем політичної науки, пов’язана із визначенням ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності в Україні, яка не отримала наразі достатньої розробки у теоретичних дослідженнях. Головні новації дослідження полягають у тому, що вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний теоретичний аналіз ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності в Україні. Концептуалізовано вплив традиційних масмедіа, інтернет-комунікацій та нових медіа на формування політичної ідентичності. Відзначено перехід від партійних ідеологій, як визначального чинника політичної ідентифікації епохи традиційних медіа, до медіатизованих виборчих кампаній. Медіатизація електоральних кампаній та активне застосування комунікативних технологій створює умови для появи феномену медіатизованої політичної ідентичності, яка формується впливом сконструйованих медіа-подій, медіа-скандалів та медіатизованих електоральних кампаній у мережі інтернет. Політична ідентичність є визначальною для утворення віртуальних спільнот, їх взаємодії та легітимації у просторі інтернет-комунікацій. Медіатизована політична ідентичність сучасності відзначається мозаїчністю, вона формується під впливом блогінгу, соціальних мереж й трансформується від однієї електоральної кампанії до іншої. Політична ідентичність в епоху медіатизації політики формується внаслідок потужних інформаційно-пропагандистських кампаній, її ефект значно посилився завдяки розвитку інтернет-комунікацій. До чинників становлення медіатизованої політичної ідентичності відносяться: інтернет-комунікації, які стали головним джерелом політичної інформації, становлення медіакратії, яка реалізує власні інтереси під час електоральних кампаній, медіа-логіка, що підпорядковується взаємодії політичних акторів у процесі формування політичної ідентичності. Представлене авторське бачення комунікативного виміру формування політичної ідентичності. Розвиток інтернет-комунікацій, перехід від традиційних до нових медіа трансформує простір ідентичностей. Комунікативний вимір формування політичної ідентичності створює нові можливості для представництва різних політичних ідентичностей, сприяючи визначенню та презентації індивідів та груп, які ідентифікують себе з певною політичною позицією, їх комунікативній взаємодії із інститутами публічної влади. У комунікативному вимірі формування політичної ідентичності реалізуються принципи політичного плюралізму та політичної конкуренції, але водночас відбувається віртуалізація політичних ідентичностей. Відзначено, що раціональні дебати щодо політичних ідентичностей у комунікативному просторі в епоху «постправди» поступились місцем медіа-скандалам, псевдо-сенсаціям, фейковим новинам, комунікативним технологіям тощо. В Україні конструюється новітній простір політичної ідентичності, у якому роль комунікативного виміру є визначальною. Визначено роль медіатизації політики у процесі формування політичної ідентичності в Україні. У феномені медіатизації політики в Україні поєднуються інерція пострадянської ідентичності та інтенції до демократичної політичної ідентичності. Відзначено, що під впливом медіатизації політики формується гібридна політична ідентичність. Процес медіатизації характеризує діяльність як традиційних, так і нових медіа в Україні. Уточнено роль нових медіа у процесі формування політичної ідентичності в Україні. До нових медіа відносяться соціальні мережі та платформи, блоги та сайти. Зростання їх ролі у процесі формування політичної ідентичності обумовлено цифровізацією, розвитком інтернет-комунікацій, переходом від моделі «традиційних» медіа до мережевої комунікації. У нових медіа повною мірою реалізується концепція «медіа» як середовища. Діяльність нових медіа характеризуються інтерактивністю та персоналізацією інформаційного контенту у процесі формування політичної ідентичності. Активність аудиторії нових медіа проявляється у формі підписок, коментування та, найголовніше, створення власного контенту. Визначено, що тематику політичної ідентичності у нових медіа в Україні презентовано у форматах експертних інтерв’ю, журналістських матеріалів, статей публічних інтелектуалів у широкому контексті європейського вибору, національної ідентичності, війни, регіонального виміру формування ідентичностей тощо. В українському суспільстві формування політичної ідентичності відбувається в умовах переходу від друкованих медіа до мережевих комунікацій, суспільно-політичними змінами («квадротранзитом»), медіатизацією політики, яка спричиняє монополізацію медіа ринку олігархічними групами та пропагандистські електоральні кампанії на підтримку політичної позиції власників. Пострадянська політична ідентичність характеризується амбівалентністю. Політична ідентичність формується під впливом внутрішніх (перехід від «радянської» до пострадянської ідентичності, від авторитаризму до демократії, інституціоналізація публічної влади та громадянського суспільства, олігархізація та медіатизація) та зовнішніх (глобалізація, «гібридна війна», перехід від системи традиційних медіа до інтернет-комунікацій) характеристик; Відзначено, що після розпаду СРСР модель радянської державної пропаганди замінила модель олігархічних медіа. Конфлікт інтересів власників, представників конкуруючих олігархічних груп став передумовою не для політичного плюралізму, а для «різноманіття монологів» у процесі формування політичних ідентичностей. Пострадянський період (1991 – 2022 рр.) відзначався відсутністю плюралістично-демократичної моделі діяльності традиційних медіа, що сприяло відтворенню радянської й пострадянської ідентичності. Відзначено роль інформаційних спецоперацій російських медіа у формуванні пострадянської політичної ідентичності в Україні. Серед чинників впливу традиційних медіа на формування пострадянської ідентичності відзначено моделі діяльності традиційних медіа, форми власності медіа. Визначено основні інтерпретації політичної ідентичності у епоху модерну та постмодерну. Обґрунтовано, що у дискурсі епохи модерну примордіальний підхід (есенціалізм) поступається раціоналізованим уявленням щодо ідентичності, «розчаклуванню» феномену ідентичності та визначення її як результату політичної взаємодії. Концептуалізації ідентичності у дискурсі епохи модерну, які пов’язуються із проблематикою влади, ідеології, легітимності тощо, зазнають суттєвих змін у процесі становлення парадигми постмодерну. На перший план виходять «значення» та «означення», гегемонія, ставлення до «Іншого». У постмодерному дискурсі ідентичності проблематизується раціональність, плюралізм, фундаментальні питання існування спільноти та її самообґрунтування епохи модерну, деконструюється концепт політичної ідентичності через протиставлення «індивідуальне / колективне», «національне / наднаціональне», «глобальне / локальне», «ми / вони», «минуле / теперішнє», «конструктивізм / есенціалізм» тощо. Визначено, що конструктивістські концептуалізації політичної ідентичності у сучасному суспільстві визначають процес вибору індивідом ідентичності під впливом масмедіа. Під впливом глобальних масмедіа та інтернет-комунікацій утворюються наднаціональні та гібридні ідентичності – «глобальна», «мережева», «європейська», «пострадянська», «номадична» тощо; Відзначено три хвилі досліджень медіа у дискурсі політичної науки: визначення фундаментальних теоретичних положень щодо впливу комунікації та друкованих медіа на політику та політичну ідентичність, обґрунтування теоретико-методологічних основ дослідження аудіовізуальних медіа, перехід від медіа індустріального суспільства до інтернет-комунікацій. Визначено роль феноменів «віртуалізації», «конвергентних медіа», «інфотейменту», «кліп-культури», «мереж», «медіаполітичної системи», «гранд-наративів» у процесі формування «проектної» та «мережевої» ідентичності. На кожному етапі досліджень розвитку масмедіа визначалась реконфігурація взаємодії у трикутнику «медіа – політичні інститути – політична ідентичність». Визначено, що у мережевому суспільстві політична ідентичність стає одним із визначальних феноменів внаслідок вибору індивідом персоналізованої інформації у інтернет, значному зростанню активності та креативності аудиторії соціальних мереж щодо формування політичної ідентичності.

Склад разової ради:

Голова ради – Скалацька Олена Віталіївна, д.філософ.н., професор, декан факультету журналістики Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Завгородня Юлія Володимирівна, д.політ.н., доцент, професор кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія»; Краснопольська Тетяна Миколаївна, к.політ.н., доцент, доцент кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Батрименко Олег Володимирович, д.політ.н., професор, завідувач кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Наумкіна Світлана Михайлівна, д.політ.н., професор, завідувач кафедри політичних наук і права Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського».

Захист відбудеться 25.11.2025 о 9:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, каб. 113 (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА