Псевдоморфоз як техніка символізації у державотворчій практиці доби Відродження

Abstract

Досліджується місце та роль символічного виробництва у державотворчій практиці доби Відродження. Розкривається його специфіка у контексті сучасних тенденцій домінування технік інформаційного впливу на розвиток суспільства. Показано, що сьогодні інформаційне протистояння проявляється у двох просторових вимірах: як війна у кіберпросторі і війна у просторі смислів. Перша є наслідком технологічного прогресу, друга визначається як війна контенту та боротьба за контроль над каналами його розповсюдження. Одним з потужних засобів розповсюдження контенту у політиці є символізація смислів як перетворення на символ будь-якої дії, що свідомо здійснюється суб’єктом. Даний феномен досліджується на прикладі політико-культурних практик італійського Відродження. Аргументовано, що космополітизм гуманістичного світогляду, відмова від національного елементу у формуванні нової картини світу, фокусування на античності як ключовому джерелі символічного оновлення духовного та соціально-політичного просторів, що набуло характеру псевдоморфозу, значно загальмували нацією державотворчі процеси у Середземноморському регіоні Європи.

Исследуется место и роль символического производства в государственной практике эпохи Возрождения. Раскрывается его специфика в контексте современных тенденций доминирования техник информационного влияния на развитие общества. Показано, что сегодня информационное противостояние проявляется в двух пространственных измерениях: как война в киберпространстве и война в пространстве смыслов. Первая является следствием технологического прогресса, вторая определяется как война контента и борьба за контроль над каналами его распространения. Одним из мощных средств распространения контента в политике есть символика смыслов как превращение в символ какого-либо действия, сознательно осуществляется субъектом. Данный феномен исследуется на примере политико-культурных практик итальянского Возрождения. Аргументировано, что космополитизм гуманистического мировоззрения, отказ от национального элемента в формировании новой картины мира, фокусировка на античности как ключевом источнике символического обновления духовного и социально-политического пространств, приобрело характер псевдоморфоза, значительно затормозили нацией процессы построения в Средиземноморском регионе Европы.

Explores the place and role of symbolic formation in the state-building practice of the Renaissance. Is exposed its specificity in the context of modern tendencies of the dominance of the techniques of information influence on the development of society. It is shown that today the information confrontation is manifested in two spatial dimensions: the war in cyberspace and the war in the space of meanings. The first one is the result of technological progress; the second is defined as the content war and the struggle for control over the channels of its dissemination. One of the powerful means of distributing content in politics is the symbolization of meanings, which is comprehend as a transformation into a symbol of any action that is consciously committed by the subject. This phenomenon is studied on the example of the political and cultural practices of the Italian Renaissance. It is argued that the cosmopolitanism of the humanistic worldview, the rejection of the national element in shaping a new world picture, focusing on antiquity as a key source of the symbolic renewal of the spiritual and socio-political spaces that took pseudo morphosis character, has greatly hampered national state-building processes in the Mediterranean region of Europe.