Правила адвокатської етики та юридична відповідальність за їх порушення

Abstract

Адвокатура України пройшла тривалий та складний шлях розвитку, обумовлений в багатьох випадках політичною ідеологією та ставленням держави до завдань адвокатури. Поступове зміцнення адвокатури та її становлення як інституту громадянського суспільства обумовило зміни у всіх сферах її організації та діяльності, у тому числі й оновлення етичних вимог, яким має слідувати адвокат як в своїй професійній, так і позапрофесійній діяльності.

Актуальність обраної проблематики обумовлюється дуалістичною природою правил адвокатської етики, які з, одного боку, відрізняються певною стабільністю, а з іншого – мінливістю задля пристосування до сучасних викликів, які постають перед адвокатами. Важливість дотримання адвокатом етичних правил поведінки у взаємовідносинах з клієнтом, колегами, судом, органами, що проводять досудове розслідування, та іншими суб’єктами складно переоцінити. Перш за все, це обумовлюється призначенням інституту адвокатури, який покликаний забезпечувати реалізацію права кожного на професійну правничу допомогу, що можливе за умови довіри клієнтів до адвокатів, поваги до адвокатури з боку суспільства, державних органів, та набуває ефективності завдяки корпоративної єдності адвокатів. Глибинне осмислення цих умов дозволяє дійти висновку про необхідність дотримання адвокатами правил адвокатської етики.

Дослідження цієї проблематики не матиме комплексного характеру без аналізу підстав та порядку притягнення адвокатів до відповідальності за порушення етичних стандартів. Проте не варто вважати правила адвокатської етики лише додатковою підставою для застосування до адвокатів негативних заходів впливу, адже вони мають на меті також захист прав адвокатів, виступають орієнтиром поведінки у неоднозначних або неврегульованих законом ситуаціях, що можуть виникнути під час здійснення професійної діяльності.

Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення правил адвокатської етики, умов та порядку відповідальності за їх порушення.

У роботі виокремлено періоди становлення та розвитку ПАЕ в Україні залежно від:

1) дати прийняття документу: а) чинність ПАЕ, прийнятих ВККА при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р.; б) чинність ПАЕ, затверджених Установчим З’їздом адвокатів України 17.11.2012 р.; в) чинність ПАЕ, затверджених звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017 р.;

2) суб’єкту прийняття ПАЕ: а) їх затвердження органом адвокатського самоврядування при виконавчій гілці влади (з 01.10.1999 р. по 17.11.2012 р.); затвердження повністю незалежним органом адвокатського самоврядування (з 17.11.2012 р. по сьогодення).

Встановлено, що факторами, які обумовили внесення змін до ПАЕ є: 1) пристосування до сучасних соціальних викликів (запровадження нового розділу щодо поведінки в мережі Інтернет); 2) зміни національного законодавства (до прикладу, у частині забезпечення єдності термінології); 3) урахування міжнародних стандартів, що обумовлюється процесами глобалізації та євроінтеграції (до прикладу, поширення Кодексу поведінки європейських адвокатів на адвокатів України при здійсненні ними адвокатської діяльності в інших країнах); 4) пошук оптимальних

формулювань норм адвокатської етики (до прикладу, заміна терміну «домінантність» на «пріоритет» інтересів клієнта).

У результаті порівняння зарубіжного досвіду регулювання правил адвокатської етики та відповідальності за їх порушення (на прикладі Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Польщі, Австрії тощо) з національним, виокремлено тотожні риси: 1) переважно дуалістичний характер національного правового регулювання (закон та кодекс або правила, що містять перелік етичних засад поведінки); 2) подібний перелік та зміст принципів адвокатської етики; 3) архітектоніка етичних кодексів (преамбула, декілька розділів, що складаються зі статей, прикінцеві положення); 4) закріплення дисциплінарної відповідальності за порушення етичних норм.

Відмінностями у регулюванні правил адвокатської етики та відповідальності за їх порушення в Україні та закордоном визначено: 1) характер дисциплінарних стягнень (їх перелік, тривалість застосування); 2) суб’єкти звернення до дисциплінарного органу адвокатури; 3) суб’єкти, що здійснюють дисциплінарне провадження, та виступають інстанцією для оскарження рішення.

Обґрунтовано, що порівняно з іншими кодексами адвокатської етики, Правила адвокатської етики в Україні відрізняються деякими перевагами: 1) є більш динамічними, а отже, краще пристосованими до сучасних викликів суспільства; 2) мають детальнішу систему та структуру.

Встановлено, що етичні засади діяльності адвоката в Україні характеризуються тим, що вони: 1) мають особливе значення (для адвоката, адвокатури в цілому, клієнтів); 2) є обов’язковими до дотримання всіма адвокатами через їх морально-етичний зміст; 3) тлумачаться на користь ефективності надання професійної правничої допомоги; 4) додатково регулюються роз’ясненнями РАУ та З’їзду адвокатів України; 5) взаємопов’язані між собою.

Запропоновано ознаки правил адвокатської етики поділити на загальні та спеціальні.

Загальними ознаками є: 1) їх правова регламентація; 2) наявність відповідальності за їх порушення; 3) узгодженість норм ПАЄ між собою, обумовлена єдиною метою їх дії. Спеціальними ознаками є: 1) особлива мета; 2) особлива предметна сфера; 3) особливий суб’єкт застосування; 4) особливий суб’єкт тлумачення; 5) особливий суб’єкт вирішення питання щодо порушення ПАЕ; 6) особливий порядок затвердження, внесення змін та доповнень.

Обґрунтовано, що на основі внутрішніх компетентностей адвоката формуються зовнішні. Внутрішніми компетентностями адвоката є правова культура, професійність мовлення, стресостійкість, аналітичне мислення, правова свідомість. Зовнішніми компетентностями є пов’язані із професійними ситуаціями та їх вирішенням (комунікативна компетентність, соціальна компетентність, ситуативна компетентність).

Запропоновано передбачити типову форму згоди клієнта на представництво або захист інтересів двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать один одному. Така згода повинна містити: 1) ПІБ особи-клієнта, паспорт та ідентифікаційний код; 2) ПІБ адвоката, якому надається така згоди, номер та дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 3) відомості щодо договору про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом, що дає таку згоду; 4) інформація щодо того, що клієнт ознайомлений зі змістом поняття «конфлікт інтересів» та розуміє його в повному обсязі; 6) згода клієнта на надання правової допомоги адвокатом іншій особі; 7) дата написання згоди; 8) прізвище, ініціали, підпис клієнта. Зазначений документ охарактеризовано як прояв безумовної довіри клієнта до адвоката та впевненості в його високих морально-етичних якостях.

Надано авторське визначення поняття «корпоративна єдність адвокатів» як сталий взаємозв’язок всередині адвокатського співтовариства, що

обумовлюється незалежністю адвокатури від держави, самоврядністю та однаковими для всіх адвокатів правовими та морально-етичними засадами професії.

Досліджено коло проблем, що можуть виникнути під час користування адвокатом мережі Інтернет. Серед них: 1) правові (проблеми недосконалості положень ПАЕ щодо поведінки адвоката в мережі інтернет); 2) морально- етичні (проблеми ідентифікації адвоката, збереження конфіденційності та адвокатської таємниці під час користування соціальними мережами); 3) програмно-технічні (неякісне програмне забезпечення функціонування соціальних мереж та Інтернет-платформ, слабкий Інтернет зв’язок, «слабке» технічне обладнання адвоката або іншого суб’єкта з яким адвокат вступає у комунікацію); 4) виховні (проблеми Інтернет-освіти серед адвокатів, до прикладу, складнощі з реєстрацією в соціальних мережах, оновлення та налаштування програм тощо); 5) організаційні (проблеми вибору мережі або платформи для спілкування, формату спілкування, розподілу ролей під час ведення соціальних мереж в середині адвокатського формування).

Визначено критерії для класифікації активності адвоката в мережі Інтернет: 1) вид соціальної мережі, що використовується (Фейсбук, Твіттер, Тумблр, Телеграм, Інстаграм тощо); 2) суб’єкт, який користується мережею: а) індивідуальний (адвокат, адвокатське бюро); б) колективний (адвокатське об’єднання, орган адвокатського самоврядування, комітет НААУ, НААУ); 3) мета використання мережі: а) просвітницька; б) консолідуюча; в) інформаційна тощо.

Обґрунтовано, що проблематика дотримання етичного аспекту у професійній поведінці адвоката пов’язана з: неможливістю повністю врегулювати всі аспекти адвокатської діяльності; двостороннім характером відносин між адвокатами та іншими особами (наявність взаємних прав, обов’язків, гарантій діяльності тощо); рівнем психологічної готовності

адвоката до виникнення конфліктних ситуацій; колізіями між правилами адвокатської етики та нормами законодавства.

Запропоновано авторське визначення поняття «неповага адвоката до суду» як умисне або неумисне діяння, вчинене під час судового процесу, що порушує визначений процесуальним законодавством порядок відправлення правосуддя, або поза судовим процесом, яке знаходить прояв у зневажливому ставленні до судді, колегії суддів, присяжних (-ого), до системи правосуддя в цілому, незалежно від причин такої поведінки.

Звернута увагу, що етичні правила поведінки адвоката з іншими суб’єктами мають враховувати зміну характеру такої взаємодії з очного формату на дистанційний, що на сучасному етапі обумовлюється: 1) розвитком комп’ютерних технологій та мережі Інтернет; 2) поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2; 3) воєнним станом в країні, запровадженим Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022.

Визначено, що за порушення правил адвокатської етики на правовому рівні закріплено лише дисциплінарну відповідальність. Інші види юридичної відповідальності мають субсидіарний характер, а тому притягнення адвокатів за порушення ПАЕ до інших видів відповідальності не є характерним.

Досліджено функції дисциплінарної відповідальності адвоката: 1) превентивна (попередження вчинення дисциплінарних проступків як адвокатом, що вчинив проступок, так і іншими адвокатами; таким чином можна стверджувати про загальну та спеціальну превенцію); 2) інформативна (дисциплінарна палата, приймаючи рішення, обґрунтовує його та тим самим інформує як адвоката щодо якого здійснюється провадження, так і інших адвокатів щодо змісту ПАЕ та помилок, яких можна допустити при застосуванні або тлумаченні положень ПАЕ); 3) регулятивна (врегульовує відносини між сторонами конфлікту та вирішує певну правову, морально- етичну проблему, яка стала підставою подання скарги на дії адвоката); 4)

виховна (підвищення рівня правової свідомості адвоката, поваги до ПАЕ та професії адвоката тощо).

Запропоновано визначити засади дисциплінарного провадження щодо адвоката: верховенство права, законність, колегіальність, доступність, змагальність, диспозитивність, презумпція невинуватості адвоката, право на оскарження у встановленому законом порядку, розумність строків розгляду скарги).

Набула подальшого розвитку ідея щодо розширення переліку видів дисциплінарних стягнень щодо адвокатів шляхом їх поділу на основні та додаткові. Основними є стягнення, визначені ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», додатковими – заборона мати помічників та стажистів протягом певного часу та штраф.

За наслідками зроблених в процесі дослідження висновків сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України в частині правил адвокатської етики та дисциплінарної відповідальності за їх порушення.

Склад разової ради:

Голова ради – Дудченко Валентина Віталіївна, д.ю.н., професор, професор кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Кубаєнко Андрій Володимирович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія»; Кравченко (Деменчук) Марина Олександрівна, к.ю.н., доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Хотинська-Нор Оксана Зіновіївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри нотаріального, виконавчого процесу та адвокатури, прокуратури, судоустрою Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Остафійчук Людмила Аурелівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Захист дисертації відбудеться 25.10.2022 об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos