Організація і тактика адвокатського розслідування

Abstract

Дисертація є одним із перших у вітчизняній криміналістиці комплексним монографічним дослідженням організаційно-тактичної моделі адвокатського розслідування як структурного елемента здійснення захисту у кримінальному провадженні. Під час вирішення сформульованих у дослідженні завдань систематизовано, класифіковано та охарактеризовано теоретичні положення щодо організації функціонування адвокатури в України, засад адвокатської етики та психологічних основ діяльності адвокатів у різних видах проваджень. Крім того, детально проаналізовано напрацювання вчених щодо проблемних питань здійснення захисту у кримінальному провадженні, а також критично оцінені окремі сформульовані пропозиції та наукові ідеї, що водночас забезпечило формування ґрунтовної теоретичної основи для здійснення власного наукового пошуку та виокремлення відповідного спектру проблемних питань, які потребують наукового осмислення та розв’язання на сучасному етапі. Спираючись на положення теорії пізнання та наукових підходів щодо здійснення пізнання у межах кримінального провадження, виокремлено типові ознаки останнього, зокрема: а) як правило, ретроспективний характер такого пізнання, оскільки суб’єкти кримінального провадження пізнають подію, яка відбувалась у минулому, на основі її відображення в умовах об’єктивної реальності крізь призму матеріальної та ідеальної слідової картини; б) здійснюється у межах, які визначені кримінальним процесуальним законом для відповідного суб’єкта; в) здійснюється за допомогою організаційно-тактичних інструментів, які визначені нормами чинного законодавства, а також не суперечать моральним та етичним принципам відповідної професійної діяльності; г) базується на науково обґрунтованих правилах, прийомах та рекомендаціях; д) за функціональною спрямованістю передбачає з’ясування усіх обставин кримінально-релевантної події, що корелює із встановленням об’єктивної істини. Обґрунтовано, що вихідними параметрами для формування моделі адвокатського розслідування є: по-перше, адвокатське розслідування як форма організаційно-тактичної діяльності у межах кримінального провадження може здійснюватися виключно: а) адвокатом, тобто фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; б) групою адвокатів, які здійснюють захист чи представництво у межах кримінального провадження; в) особами, які залученні адвокатами у спосіб, врегульований чинним законодавством; по-друге, адвокатське розслідування крізь призму діяльнісного підходу, характеризуючись пізнавальним змістом спрямовується на пізнання конкретних об’єктів у межах кримінального провадження; потретє, зміст адвокатського розслідування прямо корелює: а) зі змістом та межами сформульованого обвинувачення; б) з організаційною формою роботи адвоката у межах конкретного кримінального провадження; в) зі стадією кримінального провадження, на якій розпочинається робота захисника; г) з хронологічними параметрами досудового розслідування; по-четверте, організаційна форма, межі, якість та вибір організаційно-тактичного інструментарію для забезпечення адвокатського розслідування прямо корелює із професійною компетенцією захисника. Запропоновано структурні елементи адвокатського розслідування як системної форми діяльності, зокрема: поперше, організаційна складова адвокатського розслідування; по-друге, тактична складова, яка полягає у використанні етично допустимих та законодавчо дозволених тактичних прийомів щодо самостійного отримання захисником фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, а також формування фактичних даних нового або уточненого змісту під час участі захисника у проведені слідчих (розшукових) дій; потретє, психологічна складова, оскільки змагальність як засада кримінального процесу, за своєю сутністю на психологічному рівні передбачає правове протистояння сторін, а пізнавальна діяльність будь-якого суб’єкта у межах кримінального провадження характеризується суттєвим психологічним складником. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у частині оптимізації можливостей отримання адвокатами інформації з обмеженим доступом шляхом реалізації професійного права на звернення з адвокатським запитом. Крім того, розроблена класифікація інформації з обмеженим доступом за критерієм можливості її отримання адвокатом та визначені алгоритми й умови отримання такої інформації. Наголошено на суттєвій обмеженості закріплених у КПК України повноважень захисника щодо самостійного, без участі сторони обвинувачення, збирання доказів, а також наявності колізій між КПК України та положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що обмежує можливість використання окремих професійних прав адвоката у межах кримінального провадження. Зважаючи на це, з метою вирішення вказаної проблеми, запропоновано ряд змін та доповнень до чинного КПК України. Обґрунтовано можливість запровадження категорії «адвокатське провадження» як організаційної форми діяльності захисника у межах кримінального провадження та визначена його структура, зокрема: по-перше, дані, які стосуються доказування у відповідному кримінальному провадженні; по-друге, дані щодо процесуальної комунікації захисника із представниками сторони обвинувачення; по-третє, дані щодо запобіжного заходу, обраного щодо особи у межах кримінального провадження; по-четверте, інформація, отримана адвокатом під час здійснення свого власного розслідування та інших дій у межах здійснення захисту у кримінальному провадженні, що не може бути використана під час доказування, але має значення для прийняття стратегічних та організаційно-тактичних рішень у кримінальному провадженні. Доведено, що типовими критеріями для класифікації ситуацій захисту є: по-перше, ставлення підзахисного до висунутого обвинувачення; по-друге, темпоральний фактор вступу захисника у кримінальне провадження та початок виконання ним функції захисту; по-третє, стан та структура доказової бази, сформованої стороною обвинувачення у межах відповідного кримінального провадження; по-четверте, кількісні показники епізодів злочинної діяльності, щодо яких сформульовано обвинувачення. За критерієм ставлення підзахисного до висунутого обвинувачення виокремлені на охарактеризовані типові ситуації захисту, а також окреслені основні напрями діяльності до кожної з них: по-перше, підзахисний повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого сформульоване обвинувачення; по-друге, підзахисний визнає свою причетність до вчинення відповідного кримінального правопорушення, але не визнає зміст сформульованого обвинувачення, зокрема кримінально-правову кваліфікацію, здійснену органом досудового розслідування; по-третє, підзахисний визнає свою причетність до відповідної кримінально-релевантної події, але не визнає свою вину та не вважає, що мало місце кримінальне правопорушення; по-четверте, підзахисний не визнає свою причетність до кримінально-релевантної події та повністю заперечує свою вину у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення. Щодо тактичного забезпечення комунікації адвоката та підзахисного обґрунтована тактична модель «двоетапного опитування», що структурно складається із двох відділених у часі бесід, які диференціюються за: а) організаційним змістом; б) функціональним призначенням; в) очікуваними кінцевими результатами; г) наслідками для вибору адвокатом подальших організаційних та тактичних прийомів своєї діяльності. Обґрунтовано, що у межах комунікації захисника зі стороною обвинувачення використання тактичних прийомів спрямовується на: по- перше, мінімізацію можливостей отримання від підзахисного інформації, яка може посилити доказове підґрунтя сформульованого щодо особи обвинувачення, або створити передумови для зміни обвинувачення та висунення додаткового обвинувачення; по-друге, мінімізацію отримання від підозрюваного інформації, яка може стати підґрунтям для оптимізації стратегії дій сторони обвинувачення у частині планування слідчих (розшукових) дій та застосування інших процесуальних засобів; по-третє, спростування або зниження рівня релевантності окремих доказів сторони обвинувачення; почетверте, формування доказів, що спростовують причетність підзахисного до кримінально-релевантної події, або значно змінюють його роль у структурі вчинення кримінально-релевантної події у бік покращення його становища. Визначено, що типовими тактичними прийомами, які можуть бути використані адвокатом під час участі у допиті свідка чи потерпілого, є: а) «актуалізація протиріччя», зокрема постановка конкретизованих питань, щодо невідповідності показань свідка іншим даним, які містяться у кримінальному провадженні; б) «актуалізація компетенції та можливості», зокрема постановка питань, щодо: по-перше, фізичної можливості свідка сприймати інформацію у відповідних параметрах деталізації за певних умов; по-друге, достатності підготовки та наявності знань щодо окремих обставин, якщо свідок робить категоричні висновки щодо їх змісту; в) «актуалізація деталей», зокрема формулювання запитань, спрямованих на відновлення у пам’яті свідка окремих незначних деталей події, які у сукупності з іншими доказами, дозволяють запропонувати стороні захисту альтернативний погляд на її зміст та роль підзахисного у механізмі її вчинення. На підставі опрацювання матеріалів практики, визначено, що факультативними завданнями, що вирішуються у межах адвокатського розслідування за допомогою використання спеціальних знань, є: по-перше, отримання усних та письмових консультацій щодо окремих об’єктів, процесів та подій, які мають значення для кримінального провадження, а їх належне пізнання вимагає використання спеціальних знань, що дозволяє адвокату отримати дані, які хоча і не можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, але здатні спрямувати його пошукову роботу щодо виявлення доказів у коректному напрямі, що забезпечує економію часового ресурсу та використання найбільш ефективних пізнавальних інструментів; по-друге, надання консультацій щодо фактичних даних, що сформульовані із використанням спеціальних знань іншими уповноваженими суб’єктами з метою попередньої оцінки їх повноти, об’єктивності та достовірності, що сприяє адвокату у виваженому та обґрунтованому прийняті відповідних тактичних рішень щодо необхідності та доцільності призначення відповідних експертиз чи ініціювання проведення додаткових експертиз стороною обвинувачення. Обґрунтована модель використання спеціальних знань адвокатом у випадках експертного дослідження об’єктів, що знищуються або втрачають свої кількісно-якісні показники під час проведення їх експертного дослідження, зокрема зобов’язати сторону обвинувачення у разі призначення експертного дослідження об’єктів, які під час його проведення будуть втрачені, повідомляти про призначення такої експертизи сторону захисту з метою надання можливості захиснику подання клопотання щодо: по-перше, уточнення переліку питань, що ставляться на вирішення експерту; по-друге, обґрунтування необхідності комплексної експертизи відповідного об’єкта, у випадку, якщо його пізнання для вирішення завдань конкретного кримінального провадження вимагає застосування знань із різних галузей науки і техніки.

Голова ради – Самойленко Олена Анатоліївна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Кісліцина Ірина Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія»; Гресь Юлія Олегівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Городецька Марина Сергіївна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету №1 Донецького державного університету внутрішніх справ; Мудрецька Ганна Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики Одеського державного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА