Допустимість державної допомоги: господарсько-правовий аспект

Abstract

Дисертація є комплексним дослідженням питань щодо виокремлення й характеристики поняття та ознак допустимості надання державної допомоги суб’єктам господарювання у сучасних економічних реаліях, їх різновидів, застосування в різних сферах господарювання тощо, в якому здійснено її системний науково-практичний аналіз.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлена процесом динамічних реформ у сфері господарювання, ускладненими воєнною агресією з боку РФ, змінами попиту і пропозицій на споживчому ринку, збільшенням бажаючих отримати державну допомогу, зокрема мікро- та малими підприємцями задля відновлення та стійкості платоспроможності тощо.

Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що виокремлення інституту державної допомоги суб’єктам господарювання як складової правового регулювання господарського права, критерії її допустимості і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі їх аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі сучасних реформ економічної політики виникає необхідність їх дослідження задля належного нормативного забезпечення та однакового правозастосування. Також нез’ясованими є положення щодо переліку критеріїв допустимості державної допомоги у контексті уніфікації національного законодавства із законодавством ЄС.

У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної тематики з точки зору її господарсько-правового регулювання, визначено її актуальність і теперішній стан наукового дослідження вказаної сфери; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

У роботі передовсім сформульовано визначення державної допомоги суб’єктам господарювання як засобу державної економічної політики, який передбачає надання будь-якої підтримки суб’єктам господарювання, зазвичай фінансового характеру, за рахунок державних та/або місцевих бюджетів, завдяки якому держава здійснює балансування між потребами захисту економічної конкуренції, стабільної платоспроможності існуючих суб’єктів господарювання та виконанням державою своєї нормативно-допоміжної функцій для суспільства, із пропозицією закріпити відповідне визначення в ст. 12 Господарського кодексу України. Розмежовано такі види державної допомоги, як абсолютно допустима та відносно допустима, що передбачає можливість її надання на засадах законності, прозорості й доцільності, з урахуванням наявності та обґрунтованості критеріїв її допустимості та недопустима, надання якої заборонено нормами чинного законодавства, яка спотворює (знищує) конкуренцію на певному сегменті ринку та визнана такою за рішенням Уповноваженого органу шляхом проведення контролюючих заходів.

Проведено класифікацію державної допомоги залежно від: 1) підстав фінансування на допомогу: а) фінансовану за рахунок державного бюджету, б) фінансовану за рахунок місцевого бюджету; 2) суб’єктного складу одержувачів: а) яка надається фізичним особам-підприємцям, б) яка надається юридичним особам; 3) форми вираження: фінансова, матеріально-технічна, інформаційна тощо; 4) тривалості: одноразова та постійна; 5) строковості: строкова та безстрокова; 5) просторової дії: регіональна (вибіркова) та нерегіональна (загальна); 6) сфери господарства: а) у сфері послуг; б) у сфері виробництва; в) змішана; 7) кількісних фінансових показників: а) значна (понад 200 000 грн.); б) незначна (до 200 000 грн.). Запропонована класифікація дає змогу розширити розуміння державної допомоги як важливої господарсько-правової категорії, поглиблює її аналітично-змістовну характеристику для можливості її надання за умови її допустимості за певними критеріями.

Визначена допустимість державної допомоги як основна нормативно- обов’язкова ознака її законності та здатності бути реалізованою через дискреційні повноваження Уповноваженого органу, змістом якої є відповідність певним критеріям економіко-правового, соціального, ризиково-випадкового, пандемічного, воєнного та іншого характеру. Розмежовані формально-правові, економічні та організаційні умови допустимості державної допомоги, коли під першими розуміються нормативно-встановлені обов’язкові умови її надання; економічні – як змістовні показники діяльності різноманітних суб’єктів господарювання – її потенційних отримувачів, що базуються на визначенні їх фінансового становища, платоспроможності, стану конкуренції відповідного ринкового сегменту та дають змогу прогнозувати ефективність допомоги; організаційні, які визначають вибір процедури (порядок) надання державної допомоги з урахуванням перспектив забезпечення контролю за її отриманням та використанням.

У підсумку автор пропонує визначення спеціальної державної допомоги у сфері виробництва товарів подвійного призначення як самостійної форми державної допомоги, яка надається виключно на умовах допустимості підприємствам, які здійснюють відповідну діяльність, з метою гарантованого постачання відповідних товарів на ринок, як в мирний час, так і під час воєнного стану, додатковими критеріями допустимості якої потрібно вважати забезпечення обороноздатності, різке падіння ВВП чи його загроза, а також така, що не може бути задоволена звичайними ринковими механізмами, потреба в товарах і продукції, які використовуються для потреб ЗСУ тощо.

Удосконалені підходи щодо розмежування форм-різновидів державної допомоги шляхом виділення податкової пільги як різновиду державної допомоги фінансово-розрахункового характеру, який надається суб’єкту господарювання у разі його стійкої неплатоспроможності (загрози неплатоспроможності) на підставі результатів економічно-обґрунтованої експертизи, причинами якої є будь-які негативні чинники (наслідки) у сфері господарювання, серед яких пандемічні обмеження і заборони, воєнний стан економіки тощо, на умовах та в порядку, визначених нормами чинного податкового законодавства; субсидії суб’єктам господарювання як форми державної допомоги фінансового характеру, яка надається на безповоротних засадах виключно за умови наявності критеріїв її допустимості щодо конкретної сфери (галузі) господарювання; державний грант (грантове фінансування) як різновид державної допомоги, який полягає у передачі державою суб'єктам господарювання ресурсів, устаткування, обладнання, механізмів в обмін на дотримання певних умов, пов’язаних з їх операційною (поточною) діяльністю, які відносяться або до активів або до інших доходів та надаються на безповоротних умовах.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації щодо господарсько-правового регулювання допустимості державної допомоги суб'єктам господарювання мають прикладний характер і можуть бути використані у:

науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень напрямку правової її регламентації у сфері господарювання;

правотворчості – для оновлення та вдосконалення господарського законодавства України;

правозастосовній діяльності – для вироблення роз’яснень, з метою правильного та однакового застосування господарсько-правових норм щодо допустимості державної допомоги в процесі її практичної реалізації;

навчальному процесі – для підготовки відповідних розділів підручників та навчальних посібників, викладання та вивчення навчальних дисциплін.

Склад разової ради:

Голова ради – Подцерковний Олег Петрович, д.ю.н., професор, член-кореспондент НАПрНУ, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Григорʼєва Христина Антонівна, д.ю.н., доцент, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Зятіна Діна Володимирівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Задихайло Дмитро Вітольдович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри господарського права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого; Петруненко Ярослав Вікторович, д.ю.н., професор, старший науковий співробітник ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України».