Юрисдикція України стосовно штучних островів, установок і споруд в її виключній (морській) економічній зоні

Abstract

Автор наголошує на тому, що як Конвенція ООН з морського права 1982 р., так й Закон України «Про виключну (морську) економічну зону» від 16 травня 1995 р. встановлюють адміністративну юрисдикцію України у просторі відкритого моря, яким є виключна (морська) економічна зона. В цьому просторі усі держави як прибережні, так і ті, що не мають виходу до моря, користуються свободою судноплавства і польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів та іншими правомірними з точки зору міжнародного права видами використання морського простору. Ця особливість юрисдикції держави є властивою лише єдиній галузі права та законодавства – морському праву. Лише в морському праві адміністративна юрисдикція розповсюджується далеко за межі суходільної території держави та її внутрішніх вод і територіального моря. Підтвердженням цьому є також Інструкція про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затверджена наказом Адміністрації ДПСУ від 21.10.2003 р. № 200.