Міжнародно-правове регулювання емісії та обороту цифрових валют

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі науки міжнародного права - комплексному осмисленню міжнародно-правового регулювання емісії та обігу цифрових валют у сучасному транснаціональному фінансовому середовищі. У роботі наголошується, що цифрові валюти вже не можуть розглядатися як однорідний технологічний феномен або як суто приватна інновація цифрового ринку. Вони становлять складне правове явище, у межах якого поєднуються децентралізовані криптовалюти, стейблкоїни, цифрові валюти центральних банків та пов’язані з ними цифрові активи. Підкреслюється, що цифрові валюти є узагальненою категорією цифрової форми вартості, яка може використовуватися для передання, зберігання, обміну або платежу, проте її конкретний правовий режим залежить від моделі емісії, характеру емітента, способу забезпечення, інфраструктури обігу та рівня регуляторного ризику. Зазначається, що криптовалюти, стейблкоїни та цифрові валюти центральних банків не можуть регулюватися за єдиною спрощеною схемою. Криптовалюти переважно існують у децентралізованій протокольній інфраструктурі та спираються на фактичний контроль над цифровим активом. Стейблкоїни поєднують цифрову форму з приватною моделлю забезпечення, резервами, правом на викуп або іншими зобов’язальними елементами. Цифрові валюти центральних банків мають публічно-монетарну природу і пов’язані з компетенцією центрального банку, платіжною інфраструктурою та грошовим суверенітетом держави або валютного союзу. Цифрові активи у роботі розглядаються як ширша категорія, що може охоплювати різні форми цифрової вартості, але не завжди збігається із цифровими валютами у вузькому значенні. Актуальність теми обумовлена тим, що емісія цифрових валют і обіг цифрових валют дедалі частіше виходять за межі окремих національних правопорядків. Емітент, користувач, біржа цифрових валют, кастодіальний провайдер, платіжний посередник, постачальник криптопослуг, інвестор і регулятор можуть перебувати у різних юрисдикціях, а сама операція часто здійснюється через цифрову інфраструктуру без очевидної територіальної прив’язки. За таких умов фрагментарне національне регулювання не здатне забезпечити належний рівень правової визначеності, фінансової стабільності, AML/CFT-контролю, санкційної сумісності, податкової прозорості, захисту клієнтських активів, прав людини та майнових інтересів. Саме тому центральним питанням дисертації є формування цілісного міжнародно-правового механізму, здатного охопити не лише цифровий актив як об’єкт, а й емісію, обіг, біржову інфраструктуру, інноваційні методи нагляду, інвестиційно-правові гарантії та міжнародне співробітництво. У роботі підкреслюється, що міжнародно-правове регулювання цифрових валют повинно бути диференційованим, ризик-орієнтованим, інституційно спроможним і водночас обмеженим міжнародно-правовими гарантіями прав людини. Такий підхід дозволяє уникнути двох крайнощів: з одного боку, повної дерегуляції цифрової фінансової сфери, яка створює ризики для користувачів, фінансової стабільності та міжнародної безпеки; з іншого боку, надмірного технократичного контролю, який може призводити до непропорційного втручання у приватність, майнові права, свободу розпорядження цифровими активами та доступ до фінансових послуг. У дисертації розкриваються теоретичні та методологічні основи правових відносин у контексті емісії та обігу цифрових валют. Досліджується еволюція міжнародно-правового регулювання від електронних грошей і перших криптовалют до стейблкоїнів, моделей VASP/CASP, MiCA та цифрових валют центральних банків. Наголошується, що історія міжнародного регулювання цифрових валют розвивалася від первинного опису технологічної новації до формування комплексніших стандартів фінансової стабільності, ринкової доброчесності, транскордонного нагляду, податкової прозорості та захисту користувачів. Розглядається поняття та структура правових відносин, пов’язаних із цифровими валютами. Встановлено, що такі правовідносини мають комплексну, технологічно опосередковану та транснаціональну природу. Їх не можна пояснити лише через класичні конструкції майна, грошей, платіжного інструмента або фінансової послуги. Суб’єктний склад цих відносин охоплює держави, центральні банки, міжнародні організації, наднаціональні інституції, емітентів, біржі цифрових валют, кастодіанів, CASP/VASP, користувачів та інвесторів. Об’єктом таких відносин виступає не тільки сама цифрова валюта, а й пов’язаний із нею цифровий запис, майновий інтерес, право вимоги, фактичний контроль, сервісний доступ, дані та інфраструктура передання вартості. Окремо в роботі досліджується статус і методологічні аспекти правових відносин у сфері цифрових валют. Доводиться, що ці правовідносини мають поліструктурний характер і поєднують приватноправові, фінансово-правові, адміністративно-правові, інформаційно-правові та міжнародно-правові елементи. Запропоновано класифікацію відповідних правовідносин за статусним ядром: емісійно- конститутивні, майново-розпорядчі, сервісно-посередницькі, наглядово- комплаєнсні та охоронні. Така класифікація дозволяє показати, що цифрові валюти потребують не уніфікованого, а диференційованого міжнародно-правового регулювання. Також розкрито міжнародно-правовий механізм впровадження та емісії цифрових валют. Встановлюється, що емісія цифрових валют є самостійним юридичним процесом, а не лише технічним створенням токена, майнінгом або мінтингом. Вона охоплює правовий мандат або іншу легітимуючу підставу, функціональне проєктування, технічне створення, фінансове або протокольне забезпечення, розкриття інформації, допуск до обігу та встановлення режиму подальшого контролю. Підкреслюється, що емісія цифрових валют визначає первинну легітимність цифрової вартості, характер прав держателя, режим резервів, обсяг нагляду та можливість подальшого транскордонного використання. Вказано, що правова природа емісії цифрових валют залежить від виду відповідного інструмента. Емісія CBDC має публічно-монетарний характер, оскільки пов’язана з компетенцією центрального банку, законодавчим мандатом і платіжною інфраструктурою. Емісія стейблкоїнів має приватно-пруденційний характер, бо потребує резервного забезпечення, прозорості, права на погашення та наглядових гарантій. Виникнення децентралізованих криптовалют має протокольно- мережеву природу, у якій функція класичного емітента розчиняється у правилах мережі, алгоритмі консенсусу та участі користувачів. Розглядається обіг цифрових валют як окрема правова стадія міжнародно-правового механізму. Обіг охоплює введення цифрової валюти в обіг, доступ до інфраструктури, зберігання, передання, обмін, платіжне використання, транскордонне переміщення, погашення або вихід з ринку. Підкреслюється, що саме на цій стадії найбільш помітними є AML/CFT-ризики, санкційні порушення, податкова непрозорість, ринкові маніпуляції, операційна нестабільність і регуляторний арбітраж. Обіг цифрових валют тому не може розглядатися як проста технічна циркуляція токенів між адресами, адже він є юридично значущим рухом цифрової вартості між суб’єктами, платформами, юрисдикціями та інфраструктурними середовищами. Досліджується роль бірж цифрових валют як інституційних вузлів реалізації міжнародних стандартів. Біржі забезпечують доступ до ринку, зберігання активів, KYC/AML, санкційний скринінг, ринковий моніторинг, захист клієнтських активів, виявлення маніпуляцій, запобігання конфлікту інтересів і взаємодію з регуляторами. Обґрунтовується, що біржове регулювання є необхідним елементом міжнародно-правового регулювання цифрових валют, оскільки саме через біржі міжнародні стандарти переходять із декларативного рівня у площину практичної імплементації. Запропоновано систему принципів організації регуляторних заходів на біржах цифрових валют, до якої віднесено законність, правову визначеність, функціональну адекватність, технологічну нейтральність, диференціацію, ризик-орієнтованість, пропорційність, прозорість, захист клієнтських активів, ринкову доброчесність, запобігання конфлікту інтересів, операційну стійкість, кібербезпеку, комплаєнсність, санкційну сумісність, підзвітність, захист прав користувачів і міжнародну координацію. Аналізуються можливості удосконалення міжнародно-правового механізму у сфері цифрових валют. Досліджується світовий досвід правового регулювання емісії та обігу цифрових валют у Європейському Союзі, США, Китаї, Японії, Південній Кореї, Сінгапурі, Гонконгу, Великій Британії, Канаді, ОАЕ та інших юрисдикціях. Встановлено, що світовий досвід не дає одного універсального шаблону, придатного для механічного копіювання. Водночас він дозволяє виокремити універсалізовувані регуляторні елементи: функціональну класифікацію цифрових валют, спеціальний режим для стейблкоїнів, окреме правове місце для цифрових валют центральних банків, ліцензування CASP/VASP, захист клієнтських активів, AML/CFT-інтеграцію, ринкову доброчесність, операційну стійкість, транскордонну наглядову координацію та гарантії захисту майнових прав. Окрему увагу приділено інноваційним методам міжнародно- правового регулювання цифрових валют. Досліджуються RegTech, SupTech, blockchain analytics, machine-readable compliance, автоматизований KYC/AML, цифрова ідентифікація, алгоритмічний моніторинг, regulatory sandbox та штучний інтелект. Підкреслюється, що ці інструменти формують інноваційно-наглядовий рівень міжнародно- правового регулювання цифрових валют, оскільки дозволяють працювати з високошвидкісним, транскордонним і технологічно складним обігом цифрових валют. Водночас їх застосування не може бути правомірним без гарантій законності, пропорційності, прозорості, мінімізації даних, підзвітності, недискримінації, людського контролю та права на оскарження. Досліджується значення штучного інтелекту у фінансовому нагляді, санкційному скринінгу, виявленні шахрайства, оцінюванні ризиків, підтримці KYC/AML і контролі обігу цифрових валют. Наголошується, що штучний інтелект не може бути самодостатнім замінником права або регулятора. Його роль полягає у підсиленні здатності правового механізму виявляти й аналізувати ризики, однак остаточне втручання у права особи має залишатися юридично обґрунтованим, підзвітним і придатним до перегляду. Права людини у цьому контексті виступають не зовнішнім етичним обмеженням, а юридичною межею алгоритмічного фінансового нагляду. У роботі розглядається адаптація законодавства України до міжнародних стандартів та інвестиційно-правових гарантій у сфері цифрових валют. Визначено напрями гармонізації українського законодавства з правом ЄС, стандартами FATF, режимами CASP/VASP, вимогами AML/CFT, правилами цифрової ідентифікації, захистом клієнтських активів, інвестиційною політикою, міжнародними інвестиційними договорами та механізмами запобігання міжнародним спорам щодо цифрових активів. Підкреслюється, що для України важливим є не механічне копіювання окремої іноземної моделі, а створення власної системи, сумісної з європейським правовим простором, міжнародним фінансовим моніторингом, цифровою ідентифікацією, розвитком е-гривні та правозахисно обмеженим використанням штучного інтелекту. Встановлено, що міжнародні інвестиційні договори, інвестиційна політика та міжнародні спори мають самостійне значення для режиму цифрових активів. Цифрові активи не завжди автоматично є захищеними інвестиціями, однак за наявності вкладення, ризику, тривалості, економічної цінності та зв’язку з державою-господарем вони можуть потрапляти у сферу інвестиційно-правових гарантій. Досліджуються ризики експропріації цифрових активів, зокрема у випадках свавільного, дискримінаційного або непропорційного позбавлення цифрового активу економічної цінності. Наголошується, що держава зберігає право на добросовісне регулювання, фінансовий моніторинг, санкційний контроль і захист публічного інтересу, однак таке втручання має відповідати вимогам законності, публічної мети, належної процедури, пропорційності, компенсації у випадках експропріаційного позбавлення та ефективного засобу захисту. У результаті дослідження обґрунтовано концепцію цілісного міжнародно-правового механізму регулювання емісії та обігу цифрових валют. Такий механізм охоплює класифікаційно-нормативний, емісійний, обіговий, інституційно-біржовий, інноваційно-наглядовий, гарантійно- майновий і гарантійно-правозахисний рівні. Запропоновано підхід, відповідно до якого захист цифрової вартості має поєднуватися з правом держави на добросовісне регулювання, міжнародним співробітництвом, інвестиційною політикою, захистом користувачів і гарантіями прав людини. Саме така багаторівнева модель дозволяє поєднати розвиток цифрових фінансів, фінансову стабільність, міжнародну безпеку, інноваційність та правову захищеність учасників цифрового ринку. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення законодавства України про віртуальні активи, платіжні послуги, фінансовий моніторинг, цифрову ідентифікацію, кібербезпеку, захист персональних даних, біржі цифрових валют, е- гривню, інвестиційну політику та правозахисно обмежене використання штучного інтелекту у фінансовому нагляді. Результати дисертації можуть бути використані у правотворчій, правозастосовній, науково-дослідній і навчальній діяльності, а також у подальших дослідженнях міжнародно- правового регулювання цифрових валют, цифрових активів, біржової інфраструктури, інвестиційно-правових гарантій та інноваційних методів фінансового нагляду.

Склад разової ради:

Голова ради – Давидова Ірина Віталівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Цибульська Ольга Юріївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія»; Мануїлова Катерина Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Тицька Яна Олександрівна, доктор юридичних наук, доцент, декан факультету права та економіки Міжнародного університету; Булеца Сібілла Богданівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету.

Захист відбудеться , за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА