Істотні порушення договору міжнародної купівлі-продажу товарів

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню істотного порушення договору міжнародної купівлі-продажу товарів як ключової категорії міжнародного торговельного права в межах Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року (Конвенції 1980 року). У роботі сформовано цілісну концепцію істотного порушення, визначено його елементи, критерії кваліфікації та правові наслідки в системі засобів правового захисту. Актуальність дослідження зумовлена ускладненням міжнародного товарообігу та необхідністю уніфікованого підходу до визначення підстав розірвання договорів у транскордонних відносинах. Категорія істотного порушення у Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року (Конвенції 1980 року) виступає автономним інструментом, що не тотожний національним конструкціям і потребує доктринального переосмислення з урахуванням міжнародної практики. У роботі доведено, що еволюція концепції істотного порушення відображає перехід від формально-структурного підходу до функціональної оцінки договірного інтересу сторін. Центральним критерієм виступає не характер порушеного обов’язку, а ступінь втрати стороною того економічного та правового результату, на який вона обґрунтовано розраховувала. Поглиблено розуміння змісту статті 25 Конвенції 1980 року, зокрема уточнено, що істотність порушення визначається через сукупність об’єктивних та суб’єктивно-об’єктивних критеріїв, включаючи шкоду у широкому розумінні та критерій передбачуваності. При цьому шкода охоплює не лише майнові втрати, а й нематеріальні наслідки, які впливають на комерційний інтерес сторони. У дисертації встановлено, що принципи УНІДРУА та Європейські принципи договірного права виконують функцію допоміжних орієнтирів для тлумачення положень Конвенції 1980 року, сприяючи уніфікації підходів до оцінки порушень, їх виправності та правових наслідків. Сформульовано системну модель елементів істотного порушення, до яких віднесено сам факт порушення, істотне позбавлення договірних очікувань, причинний зв’язок, передбачуваність наслідків та неможливість досягнення мети договору без його припинення. Обґрунтовано, що передбачуваність виконує не лише захисну, але й оціночну функцію у визначенні меж договірного ризику. Обґрунтовано, що критерієм істотності порушення відповідно до статті 25 Конвенції 1980 року є не сам факт невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, а ступінь впливу порушення на договірний інтерес потерпілої сторони та міра позбавлення її тих результатів, на які вона обґрунтовано розраховувала при укладенні договору. Отже, Істотність порушення базується на двох умовах: об’єктивній (наявність шкоди, що істотно позбавляє очікуваного результату) та суб’єктивно-об’єктивній (передбачуваність такого результату порушником). Доведено, що категорія «обґрунтованих очікувань сторони» повинна визначатися з урахуванням принципів добросовісності, міжнародних торговельних звичаїв, поведінки сторін після укладення договору, комерційної мети правочину та функціонального призначення товару. Аргументовано, що принцип favor contractus обмежує можливість кваліфікації порушення як істотного та зумовлює пріоритет збереження договірного зв’язку над його припиненням, унаслідок чого розірвання договору в системі Конвенції 1980 року має характер крайнього засобу правового захисту (ultima ratio). Доведено, що категорія «шкода» (detriment) у змісті статті 25 Конвенції 1980 року має автономний і ширший характер порівняно з поняттям «збитки» (damages), охоплюючи не лише прямі майнові втрати, а й втрату ділової репутації, комерційних можливостей та економічної цінності договору. Особливу увагу приділено диференціації видів порушень. Встановлено, що прострочення виконання за загальним правилом не є істотним, однак може набувати такого характеру залежно від предмета договору та строкової критичності. Запропоновано модель застосування механізму додаткового строку (Nachfrist) як інструменту трансформації неістотного порушення в істотне. У сфері якості товару обґрунтовано відхід від концепції «ідеального постачання» на користь підходу розумного використання товару, відповідно до якого істотність порушення залежить від реальної можливості економічного використання предмета договору. Запропоновано розмежовувати істотність порушення залежно від статусу покупця: для виробника дефект якості може бути критичним, тоді як для оптового перепродавця він часто компенсується зниженням ціни. В роботі уточнено критерії оцінки істотності порушення у випадках постачання неякісного товару, прострочення виконання та невиконання супутніх обов’язків продавця чи покупця з урахуванням комерційного призначення товару, можливості усунення недоліків та впливу порушення на економічний результат договору. Досліджено правову природу розірвання договору як одностороннього правового механізму, що реалізується шляхом повідомлення без обов’язкового судового втручання. Підкреслено автономність цього інституту в системі Конвенції 1980 року та його спрямованість на оперативне відновлення економічної рівноваги сторін. Встановлено, що розірвання договору за Конвенцією є одностороннім правом потерпілої сторони, що реалізується без участі суду, що відрізняє його від багатьох національних систем. Доведено, що Конвенції 1980 року впровадила концепцію уніфікованого порушення (будь-яке невиконання може стати підставою для розірвання), що вимагає від бізнесу чіткої фіксації істотних умов у тексті договору. Наслідки розірвання мають перспективний характер і не припиняють дію окремих договірних положень, зокрема щодо вирішення спорів та відшкодування збитків. Реституція розглядається як окремий зобов’язальний механізм, спрямований на відновлення майнового стану сторін, з покладенням витрат на сторону, яка допустила істотне порушення. Узагальнено, що запропонований підхід до істотного порушення забезпечує баланс між стабільністю договірних відносин і ефективністю захисту прав потерпілої сторони, сприяючи передбачуваності міжнародного комерційного обороту та уніфікації правозастосовної практики.

Склад разової ради:

Голова ради – Бехруз Хашматула Набієвич, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Цибульська Ольга Юріївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія»; Мануїлова Катерина Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Зеліско Алла Володимирівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права Карпатського національного університету імені Василя Стефаника; Журило Сергій Сергійович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри економіки, права та управління бізнесом Одеського національного економічного університету.

Захист відбудеться , за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА