Методика розслідування вбивств, вчинених через необережність

Abstract

Дисертація є спеціальним комплексним дослідженням криміналістичних методів і засобів розслідування вбивств, що вчиняються через необережність. Розслідування вбивств через необережність являє собою суттєву складність, пов’язану з доказуванням необережної форми вини, із встановленням всіх обставин вбивства та дійсної поведінки учасників події, з відмежуванням від інших видів кримінальних правопорушень, що посягають на життя і здоров’я особи, а також від казусу. У зв’язку з цим у дисертації розглянуто теоретичні основи побудови методики розслідування вбивств через необережність, здійснено їх кримінально-правовий і криміналістичний аналіз, проаналізовано особливості програмування початкового і подальшого етапів їх розслідування та дані рекомендації з тактики і технології проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій. Зазначено, що методика розслідування кримінальних правопорушень визначається, як основна категорія криміналістики. Аналіз теоретичних положень щодо рівня і видів криміналістичних методик дозволяє прийти до висновку про доцільність їх класифікації таким чином: 1. Базова модель окремої криміналістичної методики (базова методика). 2. Неускладнені криміналістичні методики, що розробляються на основі конкретного виду кримінального правопорушення (видові методики). 3. Криміналістичні методики, що розробляються щодо певного підвиду кримінального порушення. 4. Криміналістичні методики, що розробляються щодо групи злочинів на основі конкретного криміналістично-значущого критерія (позавидові методики). 5. Ускладнені методики, в яких використовуються різні криміналістично-значущі критерії (родові, міжродові, міжвидові, комплексні). Базовою методикою у розслідуванні вбивств, вчинених через необережність, є загальна методика розслідування вбивств. Саму ж методику розслідування вбивств через необережність доцільно вважати її видовою методикою. Відзначено, що умисні вбивства і вбивства, вчинені з необережності, мають як спільні, так і відмінні криміналістично-значущі риси. Спільними рисами є: 1) настання наслідків у вигляді позбавлення життя як одного, так і кількох потерпілих; 2) схожість у способах спричинення смерті; 3) можливі дії винуватої особи, пов’язані з приховуванням вбивства і своєї вини у ньому. Відмінність виявляється у наступному: 1) при вчинені вбивства з необережності завжди відсутні дії з підготовки до його вчинення; 2) у механізмі вчинення вбивства з необережності спостерігається передкримінальна поведінка винної особи, що свідчить про її протиправну самовпевненість або протиправну недбалість: 3) завжди спостерігається життєва ситуація, що впливає на рішення винної особи діяти певним чином або утриматися від конкретних дій, що призводить до настання смерті потерпілої особи; 4) відсутність у винної особи заінтересованості у смерті потерпілого; 5) відсутність у винної особи умислу на позбавлення життя потерпілого. Настання однакового наслідку у вигляді настання смерті іншої людини, нерідко схожості у способі дій з вчинення вбивства, а іноді наявності дій з його приховування і своєї причетності до злочину значно ускладнюють процес виявлення і дослідження доказів і вирішення питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство. Разом з тим, спостерігаються певні особливості у вчинені вбивств з необережності, які властиві саме такому виду вбивств. Зазначені обставини зумовлюють доцільність розроблення окремої методики розслідування вбивств через необережність. Розглядаючи особливості у діяльності з розслідування вбивств, вчинених через необережність, необхідно вказати на те, що на початку розслідування доцільно використовувати загальні положення, або базову модель, методики розслідування вбивств з побудовою загальних версій про вчинення умисного вбивства і вбивства через необережність. Коли виявляються ознаки, що вказують на можливість вчинення вбивства через необережність, рекомендується застосовувати спеціальну методику його розслідування. Серед обставин, що підлягають доказуванню у розслідуванні вбивств через необережність, потрібно особливу увагу звернути на ті з них, які дозволяють встановити необережну форму вини, та розмежувати такі вбивства з умисними.Потрібно також встановити, чи не мав місце казус (так званий ексцес вини). Загалом до обставин, що підлягають доказуванню у розслідуванні вбивств через необережність, слід віднести такі: 1) факт вчинення вбивства через необережність; 2) причини настання смерті; 3) час і місце вчинення вбивства (нанесення смертельного ушкодження і настання смерті); 4) зовнішні умови, що відносяться до обстановки злочину; 5) механізм вбивства, в тому числі спосіб його вчинення і приховування; 6) хто вчинив вбивство; 7) форма вини і винуватість конкретної особи; 8) відсутність у винної особи мотивів і мети вбивства потерпілого; 9) емоційний і психічний стан винної особи; 10) кількість потерпілих і дані, що характеризують кожного потерпілого; 11) зв’язки і стосунки, що існували між винною і потерпілою особою. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень є важливою складовою всіх окремих методик розслідування. Вважаємо, що криміналістична характеристика злочину, передбаченого ст. 119 КК України, – це певна система відомостей (інформації) про криміналістично-важливі риси злочину даного виду, що відтворюють певні усталені зв’язки між ними, слугують для побудови й перевірки слідчих версій та пошуку слідів у розслідуванні вбивств з необережності. Визначено, що для криміналістичної характеристики злочину досліджуваної категорії доцільно виділити такі структурні елементи у вигляді даних про: 1) особу злочинця і його ставлення до вчинених ним дій; 2) особу потерпілого; 3) механізм вчинення вбивства, що включає в себе опис типових попередніх дій як винної особи, так і всіх учасників події, безпосереднього діяння з вчинення і приховування злочину; 4) обстановку злочину;5) слідову картину події. У криміналістичній характеристиці вбивств з необережності аналіз саме його механізму показує особливості злочинної події, що досліджується, та її наслідків, а також подальших дій винної особи. За результатами дослідження матеріалів кримінальних проваджень за ст.119 КК України можна зробити висновок, що вбивства через необережність характеризуються такими типовими способами вчинення: – використання вогнепальної зброї; – нанесення ударів по тілу потерпілої особи, що несумісні із життям; – підпал приміщення чи іншого об’єкту, що викликало смерть потерпілої особи; – порушення певних правил безпеки поводження з небезпечними для життя предметами і речовинами інших правил безпеки або службових обов’язків, що призвело до смерті потерпілого; – злочинна бездіяльність винної особи. Основним аспектом у проблемі приховування вбивства через необережність є психологічний фактор даної діяльності. Встановлено, що на початковому етапі розслідування вбивств з необережності починається вирішення таких стратегічних завдань: 1) з’ясування сутності кримінально релевантної події; 2) з’ясування основних обставин події та її попередня кваліфікація; 3) встановлення і затримання підозрюваної особи. Напрям та зміст засобів і методів їх вирішення зумовлюються вихідними типовими слідчими ситуаціям. На нашу думку, типова слідча ситуація в розслідуванні кримінального правопорушення може розглядатися як узагальнююча характеристика стану розслідування на початковому і подальшому його етапі по конкретному виду злочину, що відзначається наявністю або відсутністю певної криміналістично-значущої інформації про сутність і обставини досліджуваної події й винну особу та утворює відповідний вектор у визначенні завдань та напрямків розслідування. Аналізуючи слідчу та судову практику розслідування вбивств через необережність, можна виокремити такі групи типових слідчих ситуацій, що виникають на початковому етапі розслідування даного виду кримінального правопорушення: - ситуація, що характеризується наявністю повних даних про місце, час, спосіб, форму вини та інші обставини розслідуваного вбивства, а підозрюваного в його здійсненні затримано; - ситуація, в якій є дані щодо обставин події злочину, а також причетності до нього відомої особи, яка вчинила вбивство, однак підозрюваний покинув місце злочину, а також місце проживання і тому не був затриманий; - ситуація, що характеризується наявністю деяких даних про вбивство (час, місце, спосіб вбивства, відсутність або наявність даних про особу жертви), але відсутні дані щодо форми вини і причетності до нього конкретної особи; - ситуація, пов'язана зі зникненням конкретної особи і відсутністю її трупа, при наявності даних про те, що ця особа вбита, її труп заховано, а винна особа невідома. Усю зібрану інформацію працівники правоохоронних органів мають проаналізувати, визначити чи дійсно сталося вбивство з необережності, можливо мала місце інша подія або злочин. Потрібно пам’ятати, що яка б із вказаних слідчих ситуацій не спостерігалася у кримінальному провадженні, слідчому необхідно належним чином фіксувати всі свої процесуальні дії, оскільки це забезпечує правову об’єктивність розслідування. Констатовано, що криміналістичний аналіз вихідних слідчих ситуацій несе фундаментальне інформаційне й організаційно-методичне навантаження, оскільки зумовлює постановку відповідних першочергових тактичних завдань, розробку кола слідчих версій та напрямок і зміст розслідування на його початковому етапі. Доведено, що планування подальшого етапу розслідування вбивств через необережність здійснюється в залежності від ступеня вирішення завдань його початкового етапу та слідчої ситуації, яка склалась після завершення останнього. Доволі сприятливою для розслідування є ситуація, у відповідності до якої з джерел інформації вбачаються дані, щодо наявності вбивства з необережності, обстановка на місці події не змінена, а підозрюваний відомий і затриманий. У такому випадку, програма проведення подальшого розслідування спрямована на перевірку зазначених даних. Друга слідча ситуація характеризується тим, що основні обставини вбивства через необережність з’ясовані, особа підозрюваного встановлена, але не затримана. В даній слідчій ситуації необхідно продовжувати збір і перевірку доказів щодо сутності і обставин вчинення злочину, а також доказів, що вказують на винуватість конкретної особи. Обґрунтовано, що всі слідчі (розшукові) дії й тактичні операції повинні плануватися і реалізовуватися як єдиний комплекс процесуальних і криміналістичних засобів з вирішення конкретних завдань на відповідних етапах з врахуванням конкретної слідчої ситуації у розслідуванні вбивств через необережність за попередньо розробленою програмою і динамічним алгоритмом їх проведення.

Склад разової ради:

Голова ради – Самойленко Олена Анатоліївна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Гресь Юлія Олегівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія»; Колодіна Анна Сергіївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Шевчук Віктор Михайлович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри криміналістики Національного університету імені Ярослава Мудрого; Янковий Микола Олександрович, к.ю.н., професор, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики Одеського державного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться 22.08.2025 о 14:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА