Демократичне політичне представництво: інституційний вимір

Abstract

У статті досліджується інституційний вимір демократичного політичного представництва. У минулому демократичних політичних режимів відбувались суттєві трансформації інституційного виміру політичного представництва, у результаті яких визначився трикутник політичного представництва: партії, вибори, парламент. Наразі відбувається черговий етап змін у системі політичного представництва, пов’язаний зі становленням цифрового суспільства та медіатизацію політики. Оптимальну модель політичного представництва сучасності неможливо уявити без масмедіа, інтернет-комунікацій, соціальних мереж та платформ. Зрушення у комунікативному полі політичного представництва обумовили не лише новації у інституційному дизайні, але й посилили увагу до взаємодії між інститутами політичного представництва. Відзначено, що навіть в умовах російської широкомасштабної агресії в Україні продовжуються дискусії щодо взаємодії між основними інститутами політичного представництва сучасності: інститутом виборів (пошук раціональної виборчої моделі), політичних партій (зменшення ролі ідеологій), парламенту (однопалатний чи двопалатний), масмедіа (зменшення ролі традиційних медіа та розвиток мережі інтернет) тощо. Визначено взаємну залежність інститутів політичного представництва: від моделі виборчої системи залежить якість депутатського корпусу, стан розвитку партійної системи та парламентаризму. При цьому, результат виборчих кампаній у інформаційну епоху визначається ефективністю презентації партійних та особистісних брендів у масмедіа, а самі вибори характеризуються впливом медіакратії. У сучасних умовах масмедіа формують електоральний порядок денний, а політики та партії змушені підлаштовуватись під вимоги формату та рейтингу медіа. Інституційний вимір демократичного політичного представництва формується у процесі взаємодії між такими інститутами, як парламент, партії, вибори, масмедіа тощо. Щодо парламенту, то це головний інститут демократичного політичного представництва. Водночас, його склад (партійний та особистісний) повною мірою залежить від інших інститутів – моделі виборчих змагань, розвиненості партійної системи та активності політичних партій, ролі масмедіа тощо. У зв’язку із розвитком комунікативних мереж та інтернет-комунікацій активізується процес медіатизації політики. Партій повною мірою відчувають вплив медіатизації – на такий важливий інститут політичного представництва зростає вплив медійного конструювання політичного реальності, порядку денного, політичного іміджу тощо.